тіло

ТІ́ЛО, а, с.

1. Матерія, речовина, що так чи інакше обмежена в просторі; окремий предмет у просторі.

Шановний доктор має в собі щось подібне до наелектризованої палички лаку: зразу притягне до себе деяке легеньке тіло, а потім зараз відіпхне (І. Франко);

– Бачите, діти, – казала вчителька, – від нагрівання тіла розширюються, збільшуються, а від холоду стискаються (О. Іваненко);

В надрах твердого тіла приховано ще багато таємниць (з публіц. літ.);

// мат. Частина простору, обмежена з усіх боків; те, що має довжину, ширину і глибину.

Геометричне тіло.

2. Організм людини або тварини в цілому з його зовнішніми і внутрішніми проявами.

Він почутив [відчув], що його тіло труситься од голови до самих пальців на ногах (І. Нечуй-Левицький);

Ліниве тіло лева простяглося, Мов спекою пригнічене в полудне (Леся Українка);

Зморене цілоденним блуканням тіло [Павлуся] вимагало відпочинку, здорового, життєдайного сну (О. Донченко);

[Кречет:] Греки любили людину, вони перші досконало вивчили форми людського тіла (О. Корнійчук);

Більш-менш водянистий нектар, висмоктаний з квіток, уже в тілі бджоли під час польоту починає змінюватись у медовий півфабрикат, який у вулику буде доведений до стану меду (з наук.-попул. літ.);

// тільки одн. Умовна назва матеріальної оболонки людини як протилежності її духовному, психічному світу.

Дивись же на мене, сонце, й засмали мою душу, як засмалило тіло, щоб вона була недоступна для комариного жала... (М. Коцюбинський);

Перед ним стояв засмаглий русявий хлопець у звичайній шкіряній тужурці – один з тих типових дужих тілом і духом людей, яким судилось увійти в історію з ім'ям покоління переможців (О. Довженко);

// Останки померлої людини; мрець.

І на возах, на колесницях Із Колізея .. вивезли тіла; І повезли за Тібр (Т. Шевченко);

Як обмивали тіло, то знайшли в діда на шиї гаманець, а в гаманці дві сотні грошей (Панас Мирний);

Потім невдовзі батьки померли на однім році, а згодом і чоловіка не стало (за межу завівся з Гмирею та й... привезли вже з степу тіло саме). Лишилася сама з дитиною (А. Головко);

Не знайшли ні друзі, ані кревні Рицарського тіла молодого, Щоб землі його продати [віддати] чесно, Щоб могилу насипать високу (М. Рильський).

3. Тулуб людини або тварини.

Прив'язано човен до темного коріння. Замокли сухарі і цукор одмокрів, І згорбились тіла завзятих мандрівців (М. Рильський);

У Романа було красиве тіло, розвинуте, біле, м'язисте, значно молодше за його порізане глибокими зморшками обличчя (О. Гончар);

Її дужі, сильні ноги, що так легко носили її тіло по землі, тепер тремтіли і підгиналися (Григорій Тютюнник);

Ворона .. скікнула, неохоче підіймаючи на чорних крилах своє важке попелясте тіло (М. Стельмах);

Це було монотонне торохкотіння коліс вантажного вагона і безвихідна втома скрюченого тіла, але це було щастя (Б. Антоненко-Давидович);

// Звичайно про наймасивнішу частину рослини (стовбур дерева, надземну частину гриба тощо).

– Ще одного [дуба] звалили, – святкував Денис, заганяючи гостре вістря в тверде тіло деревини. Розсівшись по траві, хлопці заходилися обідати (Григорій Тютюнник);

Плодові тіла вищих грибів переважно м'ясисті.

4. тільки одн. Шкірно-м'язовий покрив людини або тварини; м'язи, м'ясо.

Пазуха трохи розійшлася, і крізь ту невеличку прорішку біліло тіло (Панас Мирний);

На добрім хазяйстві Палагна набралась тіла, стала повна й червона (М. Коцюбинський);

При повному місяці тіпають малу Вустю й приказують: “місяцю Адаме, .. – дай тіла на ці кості, а як не даси, то прийми мощі!” (Ю. Яновський);

І бачило печальне віття, в холоднім світлі дальніх зір худеньке тіло крізь лахміття, упертий рот і карий зір... (В. Сосюра).

5. чого. Основна, наймасивніша частина чого-небудь; корпус чого-небудь.

Тіло греблі протинали два суцільні внутрішні тунелі, що йшли крізь товщу бетонного масиву від берега до берега (С. Голованівський);

Котушки, що створюють обертове магнітне поле, розміщують у тілі статора (з наук. літ.);

// Про корпус судна, літака і т. ін.

Важко повертав своє металеве тіло теплохід “Марафон” (М. Чабанівський);

// Ствол артилерійської гармати або кулемета.

Кулеметники обмотали марлею станки й тіла своїх кулеметів (Л. Первомайський).

6. перен. Про що-небудь єдине, що складається з погоджено діючих частин.

Ви почуваєте, що ви – частина того світу, невеличка цяточка його живого тіла, непримітний куточок його безмірної душі (Панас Мирний);

[Кембль:] Громада – вільне й незалежне тіло (Леся Українка);

Зв'язок фактів мовно-етнічних з долею політичних тіл-держав звичайно не є прямим (з наук. літ.);

Перехід України од становища автономного державного тіла на становище державної провінції потягнув за собою великий відплив культурних сил до загальноімперських центрів. (з наук. літ.);

* У порівн. Так хай же все темне загине в немерклому сяйві побід. Ми з вами, як тіло єдине, керуєм у вічність свій літ (В. Сосюра).

Віддава́ти / відда́ти ті́ло землі́ див. віддава́ти;

Прибавля́ти / приба́вити в ті́лі див. прибавля́ти;

Прикри́ти [грі́шне] ті́ло (хребта́) див. прикрива́ти;

Промочи́ти до ни́тки (до кісто́к, до соро́чки, до ті́ла, до рубця́, до ру́бчика) див. промо́чувати;

Сху́днути на обли́ччі (ті́лі) див. сху́днути;

[Тут] спочива́є / спочи́в (спочи́ло) прах (ті́ло) див. прах;

(1) Чотириго́рбикове ті́ло, анат. – ділянка головного мозку у вигляді чотирьох горбиків, розташованих під великими півкулями.

Вона [шишковидна залоза] міститься в головному мозку над чотиригорбиковим тілом (з навч. літ.).

○ (2) В (при) ті́лі:

а) бути не худим, достатньої повноти.

– А яка вона з себе? – запитав я. – Дівка, як дівка. З ногами, руками, косами. При здоров'ї і в тілі (Є. Кравченко);

Сам він був середнього зросту, не те, щоб гладкий, але при тілі, вбирався чисто (І. Муратов);

б) бути вгодованим, ситим.

В гарній артілі й худоба в тілі (прислів'я).

△ (3) Абсолю́тно чо́рне ті́ло, фіз. – тіло, яке цілком поглинає електромагнітне випромінювання, що падає на нього;

(4) Астра́льне ті́ло – одна з енергетичних оболонок, що матеріалізує емоції (має здатність відділятися від фізичного тіла й існувати автономно).

Над біологічною оболонкою голови людини міститься астральне тіло. Воно нагадує овальну коконоподібну масу;

(5) Вегетати́вне ті́ло, біол. – плодове тіло нижчих рослин;

(6) Ві́йчасте ті́ло, анат. – товстіша частина судинної оболонки ока між сітківкою та кришталиком.

Тривале напруження очей під час писання й читання викликає перевтому війчастого тіла (з навч. літ.);

(7) Небе́сні тіла́ – планети, зірки, комети і т. ін.

Наука про небесні світила розповідає нам, що є небесні тіла, зовсім не схожі на нашу земну кулю (з навч. літ.);

Серед багатьох небесних тіл особливу увагу вчених завжди привертало Сонце – далека і загадкова зірка (з наук.-попул. літ.);

(8) Робо́че ті́ло фіз. – переважно гарячі гази, що утворюються внаслідок спалювання палива у камерах згоряння;

(9) Феромагні́тні тіла́ – елементи – залізо, нікель, кобальт; сплави – сталь, чавун і т ін.

◇ [Аж] мура́шки (кома́шки) бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли, пішли́ і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма, за спи́ною, по́за спи́ною і т. ін.) див. мура́шки;

Вбива́тися / вби́тися в ті́ло (в са́ло) див. вбива́тися¹;

Видира́ти / ви́дерти ду́шу [з ті́ла] див. видира́ти;

Ви́пустити ду́шу [з ті́ла] див. випуска́ти;

(10) В (при) ті́лі:

а) не худий, в міру повний (про людину).

– А яка вона з себе? – запитав я. – Дівка як дівка. З ногами, руками, косами. При здоров'ї і в тілі (Є. Кравченко);

Я хоч і в тілі, і при буряковому виді [вигляді], але тихцем хворію і можу врізати дуба (А. Крижанівський);

Сам він був середнього зросту, не те, щоб гладкий, але при тілі, вбирався чисто (І. Муратов);

б) вгодований (про худобу).

В гарній артілі й худоба в тілі (прислів'я);

(11) Грі́шне ті́ло – організм людини з усіма його фізіологічними проявами як протилежність її духовному, психічному світу.

Всередині чоловіка все тоншає і тоншає та ниточка, що з'єднує душу з грішним тілом, і Кузьма вже чує на спині смертельний піт, а на очах вологу (М. Стельмах);

(12) До го́лого ті́ла <�До го́лої ко́сті> – цілком, повністю.

Обідрали [чоловіка] до голої кості (прислів'я);

Дощ застав мене в цім малиняку і зросив до голого тіла (М. Грушевський);

– Хоч голодрабці, та не грабили нікого; а хазяйські сини – й не голодрабці, так граблять до голого тіла (В. Винниченко);

(13) До живо́го ті́ла, зі сл. бити, катувати і т. ін. – дуже сильно.

– Що з тобою таке: чи ти здужаєш, Чіпко? – Побили сучі сини до живого тіла, як печене болить (Панас Мирний);

Дрижаки́ пробіга́ють (хо́дять) / пробі́гли (пішли́) [по спи́ні (по шкі́рі, по ті́лу і т. ін.)] див. дрижаки́;

Дрож (дріж) пробіга́є / пробі́г (пробі́гла) по спи́ні (по ті́лу, по́за спи́ною і т. ін.) див. дрож;

Душа́ виліта́є (відліта́є, тіка́є і т. ін.) / ви́летіла (відлеті́ла, втекла́ і т. ін.) з ті́ла див. душа́;

Душа́ [ледь (ледь-ле́дь)] трима́ється (де́ржи́ться) в ті́лі див. душа́;

Душа́ проща́ється (розлуча́ється) / попроща́лася (розлучи́лася) з ті́лом див. душа́;

Душе́ю і ті́лом див. душа́;

Засвіти́ти [го́лим] ті́лом див. засві́чувати¹;

(14) З ті́лом і душе́ю – цілком, повністю.

– Мамо, рятуйте Миколу, бо він пропаде з тілом і душею (І. Нечуй-Левицький);

Інший побут, вищі звичаї міські захоплюють її зовсім, з тілом і душею (Панас Мирний);

[Орест:] Ти ж знаєш, що, кидаючи мене, ти губиш мене з тілом і душею, у мене нічого не зостанеться в житті без тебе (Леся Українка);

Моро́з (хо́лод) пробира́ється / пробра́вся до ті́ла (до [са́мих] кісто́к, за пле́чі і т. ін.) див. моро́з;

Мура́шки сипну́ли по спи́ні (ті́лу, шкі́рі) див. сипну́ти;

Набира́тися / набра́тися ті́ла див. набира́тися;

Не ма́ти чим хребта́ (хребе́т, ті́ло і т. ін.) прикри́ти див. ма́ти²;

(15) Обдава́ти все ті́ло (д) див. обдава́ти;

Повиступа́ли (повиступа́ють) си́роти [на ті́лі (шкі́рі)] див. сирота́;

(16) Різону́ти по живо́му ті́лі (д) див. рі́зати;

Світи́ти [го́лим (грі́шним, чо́рним)] ті́лом див. світи́ти;

Спада́ти / спа́сти з ті́ла (в ті́лі, на ті́лі) див. спада́ти;

(17) Трима́ти в найчорні́шому ті́лі (д) див. держа́ти;

Трима́ти (держа́ти) в чо́рному (найчорні́шому) ті́лі див. трима́ти.