тіло
ТІ́ЛО, а, с.
1. Матерія, речовина, що так чи інакше обмежена в просторі; окремий предмет у просторі.
Шановний доктор має в собі щось подібне до наелектризованої палички лаку: зразу притягне до себе деяке легеньке тіло, а потім зараз відіпхне (І. Франко);
– Бачите, діти, – казала вчителька, – від нагрівання тіла розширюються, збільшуються, а від холоду стискаються (О. Іваненко);
В надрах твердого тіла приховано ще багато таємниць (з публіц. літ.);
// мат. Частина простору, обмежена з усіх боків; те, що має довжину, ширину і глибину.
Геометричне тіло.
2. Організм людини або тварини в цілому з його зовнішніми і внутрішніми проявами.
Він почутив [відчув], що його тіло труситься од голови до самих пальців на ногах (І. Нечуй-Левицький);
Ліниве тіло лева простяглося, Мов спекою пригнічене в полудне (Леся Українка);
Зморене цілоденним блуканням тіло [Павлуся] вимагало відпочинку, здорового, життєдайного сну (О. Донченко);
[Кречет:] Греки любили людину, вони перші досконало вивчили форми людського тіла (О. Корнійчук);
Більш-менш водянистий нектар, висмоктаний з квіток, уже в тілі бджоли під час польоту починає змінюватись у медовий півфабрикат, який у вулику буде доведений до стану меду (з наук.-попул. літ.);
// тільки одн. Умовна назва матеріальної оболонки людини як протилежності її духовному, психічному світу.
Дивись же на мене, сонце, й засмали мою душу, як засмалило тіло, щоб вона була недоступна для комариного жала... (М. Коцюбинський);
Перед ним стояв засмаглий русявий хлопець у звичайній шкіряній тужурці – один з тих типових дужих тілом і духом людей, яким судилось увійти в історію з ім'ям покоління переможців (О. Довженко);
// Останки померлої людини; мрець.
І на возах, на колесницях Із Колізея .. вивезли тіла; І повезли за Тібр (Т. Шевченко);
Як обмивали тіло, то знайшли в діда на шиї гаманець, а в гаманці дві сотні грошей (Панас Мирний);
Потім невдовзі батьки померли на однім році, а згодом і чоловіка не стало (за межу завівся з Гмирею та й... привезли вже з степу тіло саме). Лишилася сама з дитиною (А. Головко);
Не знайшли ні друзі, ані кревні Рицарського тіла молодого, Щоб землі його продати [віддати] чесно, Щоб могилу насипать високу (М. Рильський).
3. Тулуб людини або тварини.
Прив'язано човен до темного коріння. Замокли сухарі і цукор одмокрів, І згорбились тіла завзятих мандрівців (М. Рильський);
У Романа було красиве тіло, розвинуте, біле, м'язисте, значно молодше за його порізане глибокими зморшками обличчя (О. Гончар);
Її дужі, сильні ноги, що так легко носили її тіло по землі, тепер тремтіли і підгиналися (Григорій Тютюнник);
Ворона .. скікнула, неохоче підіймаючи на чорних крилах своє важке попелясте тіло (М. Стельмах);
Це було монотонне торохкотіння коліс вантажного вагона і безвихідна втома скрюченого тіла, але це було щастя (Б. Антоненко-Давидович);
// Звичайно про наймасивнішу частину рослини (стовбур дерева, надземну частину гриба тощо).
– Ще одного [дуба] звалили, – святкував Денис, заганяючи гостре вістря в тверде тіло деревини. Розсівшись по траві, хлопці заходилися обідати (Григорій Тютюнник);
Плодові тіла вищих грибів переважно м'ясисті.
4. тільки одн. Шкірно-м'язовий покрив людини або тварини; м'язи, м'ясо.
Пазуха трохи розійшлася, і крізь ту невеличку прорішку біліло тіло (Панас Мирний);
На добрім хазяйстві Палагна набралась тіла, стала повна й червона (М. Коцюбинський);
При повному місяці тіпають малу Вустю й приказують: “місяцю Адаме, .. – дай тіла на ці кості, а як не даси, то прийми мощі!” (Ю. Яновський);
І бачило печальне віття, в холоднім світлі дальніх зір худеньке тіло крізь лахміття, упертий рот і карий зір... (В. Сосюра).
5. чого. Основна, наймасивніша частина чого-небудь; корпус чого-небудь.
Тіло греблі протинали два суцільні внутрішні тунелі, що йшли крізь товщу бетонного масиву від берега до берега (С. Голованівський);
Котушки, що створюють обертове магнітне поле, розміщують у тілі статора (з наук. літ.);
// Про корпус судна, літака і т. ін.
Важко повертав своє металеве тіло теплохід “Марафон” (М. Чабанівський);
// Ствол артилерійської гармати або кулемета.
Кулеметники обмотали марлею станки й тіла своїх кулеметів (Л. Первомайський).
6. перен. Про що-небудь єдине, що складається з погоджено діючих частин.
Ви почуваєте, що ви – частина того світу, невеличка цяточка його живого тіла, непримітний куточок його безмірної душі (Панас Мирний);
[Кембль:] Громада – вільне й незалежне тіло (Леся Українка);
Зв'язок фактів мовно-етнічних з долею політичних тіл-держав звичайно не є прямим (з наук. літ.);
Перехід України од становища автономного державного тіла на становище державної провінції потягнув за собою великий відплив культурних сил до загальноімперських центрів. (з наук. літ.);
* У порівн. Так хай же все темне загине в немерклому сяйві побід. Ми з вами, як тіло єдине, керуєм у вічність свій літ (В. Сосюра).
Віддава́ти / відда́ти ті́ло землі́ див. віддава́ти;
Прибавля́ти / приба́вити в ті́лі див. прибавля́ти;
Прикри́ти [грі́шне] ті́ло (хребта́) див. прикрива́ти;
Промочи́ти до ни́тки (до кісто́к, до соро́чки, до ті́ла, до рубця́, до ру́бчика) див. промо́чувати;
Сху́днути на обли́ччі (ті́лі) див. сху́днути;
[Тут] спочива́є / спочи́в (спочи́ло) прах (ті́ло) див. прах;
(1) Чотириго́рбикове ті́ло, анат. – ділянка головного мозку у вигляді чотирьох горбиків, розташованих під великими півкулями.
Вона [шишковидна залоза] міститься в головному мозку над чотиригорбиковим тілом (з навч. літ.).
○ (2) В (при) ті́лі:
а) бути не худим, достатньої повноти.
– А яка вона з себе? – запитав я. – Дівка, як дівка. З ногами, руками, косами. При здоров'ї і в тілі (Є. Кравченко);
Сам він був середнього зросту, не те, щоб гладкий, але при тілі, вбирався чисто (І. Муратов);
б) бути вгодованим, ситим.
В гарній артілі й худоба в тілі (прислів'я).
△ (3) Абсолю́тно чо́рне ті́ло, фіз. – тіло, яке цілком поглинає електромагнітне випромінювання, що падає на нього;
(4) Астра́льне ті́ло – одна з енергетичних оболонок, що матеріалізує емоції (має здатність відділятися від фізичного тіла й існувати автономно).
Над біологічною оболонкою голови людини міститься астральне тіло. Воно нагадує овальну коконоподібну масу;
(5) Вегетати́вне ті́ло, біол. – плодове тіло нижчих рослин;
(6) Ві́йчасте ті́ло, анат. – товстіша частина судинної оболонки ока між сітківкою та кришталиком.
Тривале напруження очей під час писання й читання викликає перевтому війчастого тіла (з навч. літ.);
(7) Небе́сні тіла́ – планети, зірки, комети і т. ін.
Наука про небесні світила розповідає нам, що є небесні тіла, зовсім не схожі на нашу земну кулю (з навч. літ.);
Серед багатьох небесних тіл особливу увагу вчених завжди привертало Сонце – далека і загадкова зірка (з наук.-попул. літ.);
(8) Робо́че ті́ло фіз. – переважно гарячі гази, що утворюються внаслідок спалювання палива у камерах згоряння;
(9) Феромагні́тні тіла́ – елементи – залізо, нікель, кобальт; сплави – сталь, чавун і т ін.
◇ [Аж] мура́шки (кома́шки) бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли, пішли́ і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма, за спи́ною, по́за спи́ною і т. ін.) див. мура́шки;
Вбива́тися / вби́тися в ті́ло (в са́ло) див. вбива́тися¹;
Видира́ти / ви́дерти ду́шу [з ті́ла] див. видира́ти;
Ви́пустити ду́шу [з ті́ла] див. випуска́ти;
(10) В (при) ті́лі:
а) не худий, в міру повний (про людину).
– А яка вона з себе? – запитав я. – Дівка як дівка. З ногами, руками, косами. При здоров'ї і в тілі (Є. Кравченко);
Я хоч і в тілі, і при буряковому виді [вигляді], але тихцем хворію і можу врізати дуба (А. Крижанівський);
Сам він був середнього зросту, не те, щоб гладкий, але при тілі, вбирався чисто (І. Муратов);
б) вгодований (про худобу).
В гарній артілі й худоба в тілі (прислів'я);
(11) Грі́шне ті́ло – організм людини з усіма його фізіологічними проявами як протилежність її духовному, психічному світу.
Всередині чоловіка все тоншає і тоншає та ниточка, що з'єднує душу з грішним тілом, і Кузьма вже чує на спині смертельний піт, а на очах вологу (М. Стельмах);
(12) До го́лого ті́ла <�До го́лої ко́сті> – цілком, повністю.
Обідрали [чоловіка] до голої кості (прислів'я);
Дощ застав мене в цім малиняку і зросив до голого тіла (М. Грушевський);
– Хоч голодрабці, та не грабили нікого; а хазяйські сини – й не голодрабці, так граблять до голого тіла (В. Винниченко);
(13) До живо́го ті́ла, зі сл. бити, катувати і т. ін. – дуже сильно.
– Що з тобою таке: чи ти здужаєш, Чіпко? – Побили сучі сини до живого тіла, як печене болить (Панас Мирний);
Дрижаки́ пробіга́ють (хо́дять) / пробі́гли (пішли́) [по спи́ні (по шкі́рі, по ті́лу і т. ін.)] див. дрижаки́;
Дрож (дріж) пробіга́є / пробі́г (пробі́гла) по спи́ні (по ті́лу, по́за спи́ною і т. ін.) див. дрож;
Душа́ виліта́є (відліта́є, тіка́є і т. ін.) / ви́летіла (відлеті́ла, втекла́ і т. ін.) з ті́ла див. душа́;
Душа́ [ледь (ледь-ле́дь)] трима́ється (де́ржи́ться) в ті́лі див. душа́;
Душа́ проща́ється (розлуча́ється) / попроща́лася (розлучи́лася) з ті́лом див. душа́;
Душе́ю і ті́лом див. душа́;
Засвіти́ти [го́лим] ті́лом див. засві́чувати¹;
(14) З ті́лом і душе́ю – цілком, повністю.
– Мамо, рятуйте Миколу, бо він пропаде з тілом і душею (І. Нечуй-Левицький);
Інший побут, вищі звичаї міські захоплюють її зовсім, з тілом і душею (Панас Мирний);
[Орест:] Ти ж знаєш, що, кидаючи мене, ти губиш мене з тілом і душею, у мене нічого не зостанеться в житті без тебе (Леся Українка);
Моро́з (хо́лод) пробира́ється / пробра́вся до ті́ла (до [са́мих] кісто́к, за пле́чі і т. ін.) див. моро́з;
Мура́шки сипну́ли по спи́ні (ті́лу, шкі́рі) див. сипну́ти;
Набира́тися / набра́тися ті́ла див. набира́тися;
Не ма́ти чим хребта́ (хребе́т, ті́ло і т. ін.) прикри́ти див. ма́ти²;
(15) Обдава́ти все ті́ло (д) див. обдава́ти;
Повиступа́ли (повиступа́ють) си́роти [на ті́лі (шкі́рі)] див. сирота́;
(16) Різону́ти по живо́му ті́лі (д) див. рі́зати;
Світи́ти [го́лим (грі́шним, чо́рним)] ті́лом див. світи́ти;
Спада́ти / спа́сти з ті́ла (в ті́лі, на ті́лі) див. спада́ти;
(17) Трима́ти в найчорні́шому ті́лі (д) див. держа́ти;
Трима́ти (держа́ти) в чо́рному (найчорні́шому) ті́лі див. трима́ти.
Значення в інших словниках
- тіло — ті́ло іменник середнього роду * Але: два, три, чотири ті́ла Орфографічний словник української мови
- тіло — Ті́ло, перен. 1. Орган, установа, що виконує певні функції в державно-адміністративному управлінні. Справа охорони дітий імолодіжи єсть також поважним суспільно-політичним проблємом і дасть законодатному тілу в многих напрямах багато роботи (Б. Українська літературна мова на Буковині
- тіло — (геометричне) фігура; (небесне) плянета, зірка, комета; (грішне) плоть; (мертве) труп; (дуба) стовбур; (тварини) туша; (судна) корпус; (гармати) люфа, о. хобот, сов. ствол; (єдине) ІД. моноліт; п! ТУЛУБ. Словник синонімів Караванського
- тіло — [т’іло] -ла, м. (на) -л'і, мн. т'іла, т'іл два т'іла Орфоепічний словник української мови
- тіло — Голим тілом світить. Обдертий, що аж тіло видно з під одежі. Маєш тіло чогось хотіло. Сам лиха напитав. Тіло блудить, ще й душу губить. Гріх тіла опоганює й душу і стягає кару. Тіло грішить, а душа терпить. Приповідки або українсько-народня філософія
- тіло — А, с. П'яна людина. Відправте це тіло додому, бо він ледве на ногах стоїть. Словник сучасного українського сленгу
- тіло — (-а) с. Словник жарґонної лексики української мови
- тіло — -а, с. 1》 Матерія, речовина, що так чи інакше обмежена в просторі; окремий предмет у просторі. || мат. Частина простору, обмежена з усіх боків; те, що має довжину, ширину і глибину. Геометричне тіло. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тіло — (аж) мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. Фразеологічний словник української мови
- тіло — ТІЛО (тілесність) — філософський концепт, що визначає чуттєвий характер людського буття як його невід'ємну онтологічну ознаку. Звернення до проблематики Т. є одним із головних проявів онтологічного повороту філософської думки XX ст. Філософський енциклопедичний словник
- тіло — ПОКІ́ЙНИК (чоловік, який помер), ПОКІ́ЙНИЙ, НЕБІ́ЖЧИК, МЕ́РТВИЙ, ПОМЕ́РЛИЙ, УМЕ́РЛИЙ (ВМЕ́РЛИЙ), МЕ́РЛИЙ розм.; МРЕЦЬ, МЕРТВЯ́К, МЕРТВЕ́ЦЬ рідше, ТІ́ЛО, ПО́РОХ, ПРАХ заст., книжн. (останки померлої людини). Словник синонімів української мови
- тіло — Ті́ло, -ла, -лу; тіла́, тіл Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тіло — ТІ́ЛО, а, с. 1. Матерія, речовина, що так чи інакше обмежена в просторі; окремий предмет у просторі. Шановний доктор має в собі щось подібне до наелектризованої палички лаку: зразу притягне до себе деяке легеньке тіло, а потім зараз відіпхне (Фр. Словник української мови в 11 томах
- тіло — Тіло, -ла с. 1) Тѣло. У поганому тілі погана душа. Ном. № 8509. узяти тіло. Пополнѣть. Отяглись (худі коні), узяли тіло, стали коні хоч куди. Мнж. 22. спасти з тіла. Похудѣть. 2) Трупъ. Коби тіло з хати взяли, я би оженився. Гол. II. 469. 3) боже тіло. Словник української мови Грінченка