тінь

ТІНЬ, і, ж.

1. Темний відбиток на чому-небудь від предмета, освітленого з протилежного боку.

Сонце вже клонилося до заходу, з дерев і гір лягали довгі тіні і закривали долини (Фр., VIII, 1952, 364);

Місяць викочувався все вище й вище; осяяні дерева дивились на свої тіні (Коцюб., І, 1955, 213);

Коли хто-небудь підводився, то з ним підводилася і розпрямлялася його тінь і ставала такою довгою, що перехоплювала весь луг (Тют., Вир, 1964, 253);

*У порівн. Нарешті він заснув. Тоді я тихо, мов тінь, підвівся з свого місця (Мик., II, 1957, 59);

Скарбун нервово ходить по дорозі, за ним тінню — Качан (Зар., Антеї, 1961, 91);

// Зображення такого відбитку в живопису; місце, що зображує на малюнку, картині найменш освітлену частину, ділянку чого-небудь.

Він точно вловлював контурні лінії і тушкував тіні так м’яко й рівно, ніби працював не олівцем, а тушшю і пензлем (Тулуб, В степу., 1964, 420);

Малювати оті білі гіпсові фігури було не так просто. Адже головне полягало не в тому, щоб нанести на папір точні контури фігури, а в тому, як покласти на малюнкові тіні (Збан., Сеспель, 1961, 198);

// кого, чия, перен. Про того, хто ніколи не покидає іншого, завжди буває з ним разом.

Щось таємниче, містичне таїться в нашім зв’язку так, наче один з нас — тінь другого: поки один з нас живе, другий теж мусить жити (Коцюб., II, 1955, 487);

; — Що ж тепер будемо робити, Олесю? — вперше за все життя радиться з нею. І вона, його тиха тінь, його ніякова усмішка, його сумна задума, теж вперше втішає чоловіка (Стельмах, II, 1962, 117).

Сві́тло (ся́йво, промі́ння і т ін) і ті́ні — чергування освітлених і затінених місць (перев. різке, контрастне).

Як прийшли нові місця — Бистрець з його водоспадами, вузькі щілини гір з ревучим потоком на дні, нові верхи, нові комбінації світла й тіней, — скрикувала [Маруся] від радості на кожнім кроці (Хотк., II, 1966, 142);

А місяць і халупників жалів: так розсівав своє туманне сяйво і тіні,.. що більше вірилось у людське щастя, аніж його було на землі (Стельмах, II, 1962, 113).

◊ Кида́ти (ки́нути, наво́дити, навести́ і т ін) тінь на кого — що: а) наговорювати на кого-, що-небудь, ославляти когось, щось.

Бурхливі суперечки, пристрасті мов минали голову, хоч недруги намагалися накинути і на нього тінь — гудили комірника, завгоспа, чи до того голова причетний? (Горд., Дівчина.., 1954, 280);

б) виявляючи себе негативно з якогось боку, створювати негативне враження про інших.

Справжнім лірикам сьогодні я схвильовано кажу: — Хто посмів його пустити Разом з вами на Парнас? Верхогляд той діловитий — Тінь лиш кидає на вас! (С. Ол., Вибр., 1959, 171);

в) негативно впливати на що-небудь, затьмарювати щось.

Доля світила та гріла й не давала простору та волі смутній думці кинути темну тінь на їх щастя… (Мирний, І, 1949, 362);

Коли ж що у моїх літературних виступах могло Вам не подобатись, то се не повинно кидати тіні на наші відносини (Л. Укр., V, 1956, 242);

Ті́ні боя́тися своє́ї (або чиєїсь) — бути дуже боязким, нерішучим.

— Ну, що ти, Свербиносе, тямиш? Або ти, Ступо? Жінчиної тіні боїться, до ладу не вміє слова вимовить, а теж і собі між люди… в гласні!.. (Мирний, І, 1949, 380);

— Ху! Бодай вас, Хомо, як налякали.. Дай, боже… Я, знаєте, тепер такий полохливий, що й тіні своєї боюся (Коцюб., II, 1955, 34).

2. тільки одн. Місце, закрите чим-небудь від променів сонця, сяйва місяця або іншого джерела світла, затінений простір.

Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні (Мирний, IV, 1955, 294);

Міріам нишком крадеться попід садовим муром, стає в найглибшій тіні, звідки їй видно Мессію в місячному світлі (Л. Укр., II, 1951, 118);

Як дружно ми плекаєм дерева Для цвіту й плоду, для краси й для тіні (Рильський, III, 1961, 308);

Виставивши дозорця, бійці всією купою розташувалися в тіні під коморами (Гончар, II, 1959, 282);

// чого. Місце, затінене чим-небудь.

Марія відступила в тінь кущів, щоб її не помітили з вулиці (Смолич, Ми разом.., 1950, 130);

// Частина приміщення, куди не доходить світло.

У кутку, де тінь і вогкість синя,— Павук розкинув павутиння (Нех., Ми живемо.., 1960, 33).

◊ Бу́ти (залиша́тися і т. iн.) в тіні́:

а) не привертати до себе уваги, лишатися непоміченим.

Фольклористична спадщина Федьковича не може залишатися в тіні, оскільки вона часто стає ключем до розв’язання багатьох питань.. тогочасного фольклорного і літературного життя західноукраїнських земель (Нар. тв. та етн., 4, 1963, 74);

б) займати другорядне місце.

— А ми з Левченком тут ось за вами, — сказав він і пожартував до своїх: — Нам із ним не звикати бути в тіні (Гончар, II, 1959, 177);

Відійти́ в тінь — відступити на задній план, зайняти другорядне місце.

Письменниця [Л. Українка] бачила й те, що Долорес не змогла стати головною героїнею драми, а мусила відійти в тінь перед Анною (Рад. літ-во, 2, 1965, 30).

3. Темрява, морок.

Зразу померкло, тінь прикрила усе (Мирний, І, 1954, 168);

І огортала ніжна тінь Поволі, а не зразу Славетне селище Ірпінь (Рильський, Зим. записи, 1964, 21);

// чого. Темрява ночі, вечора і т. ін.

Сіло сонце. Легенько тінь ночі упала на землю (Мирний, III, 1954, 140);

Хитаються й повзуть холодні тіні ночі, і зорі дивляться на місто без огнів (Сос., II, 1958, 186).

Вечі́рні ті́ні; Вечі́рня тінь — сутінки, присмерк.

Бачу, вже вечірня тінь сходить — хутко до вечерень вдарять (Вовчок, VI, 1956, 253);

Сонце сховалось за гори, в тихих вечірніх тінях закурились гуцульські хати (Коцюб., II, 1955, 344).

4. Темний відтінок на чому-небудь.

Між бровами було знать дві зморшки, в котрих чорніла густа тінь (Н.-Лев., II, 1956, 287);

Бліде світло ще чорніші тіні поклало на її білому виду, широко одкриті жахом очі заблищали, як скляні (Коцюб., II, 1955, 26);

// перен. Непорозуміння у взаєминах між ким-небудь.

Так уперше в житті між сином і матір’ю впала тінь (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 22).

5. перен. Відбиття внутрішнього стану (турботи, тривоги, гніву, смутку і т. ін.) на обличчі, в очах людини.

Її повіки злегка тремтять,.. під тонкою шкурою на лиці блукають тіні (Коцюб., II, 1955, 249);

І раптом Вася зніяковів і замовк. Якась тінь набігла на його ясне обличчя (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 136);

На обличчі Пігловського знизу вверх забігали лихі темні тіні, але, розуміючи, що гнівом йому не переважити Матвія, він замовкає (Стельмах, І, 1962, 89);

// чого. Вираз, зовнішній прояв якого-небудь почуття, стану людини (звичайно смутного, тривожного).

Він дуже змінився, зголив бороду, вуса, постарів. Тінь тривоги і турбот весь час набігає на його обличчя (Коч., II, 1956, 120);

Ступакова щиро раділа щастю цих двох хороших людей. Але часом в її темних очах — ні-ні, та й пробіжить тінь затамованого смутку (Ткач, Плем’я.., 1961, 171).

6. перен. Ледве вловимий слід, найменша ознака чого-небудь, натяк на наявність чогось.

— Мама зовсім перестудилася! У мами лихорадка! — промовив він з тінню докору в голосі (Фр., VII, 1951, 124);

Заснув [поранений] сном змореної дитини.. Квола тінь посмішки так і залишилася на його висхлих устах… (Коз., Гарячі руки, 1960, 128);

— Ви хочете сказати, що мною керує особиста неприязнь до Марії Іванівни? — Ні, навіть тіні такої думки у мене нема (Собко, Справа.., 1959, 137);

Тепер він вислухав тих слів [ті слова] спокійно, мов закам’янілий, не тілько без сліз, але й без тіні рум’янців на лиці (Фр., IV, 1950, 45);

— Цілий день отак виходив. Аж сміються вже всі з мене в дворі. — Але сказав це без тіні невдоволення, а навпаки — навіть усміхнувшись (Головко, І, 1957, 375).

А́ні ті́ні (й ті́ні) чого — аніскільки, зовсім.

Тепер знову ходжу за нею. Де вона — там і я невідступно. На британця — ані тіні уваги (Коцюб., II, 1955, 420);

Майор Сербин глянув на Варвару — обличчя її, сумне й добре, не виказувало й тіні хвилювання (Перв., Дикий мед, 1963, 95).

7. Невиразні в темряві, при поганій видимості обриси людини, тварини або предмета; силует.

Незабаром заманячили в сивому тумані якісь темні тіні.. Видно стало людську постать (Мирний, І, 1949, 348);

Тіні за фіранкою у вікні заметушилися, забігали частіше, збилися гуртом докупи (Кач., Вибр., 1953, 277);

Ця згадка на якусь мить відволікає думи Христини від дійсності,.. по вулиці й досі бродить чиясь тінь. Це Юрко виглядає її (Стельмах, 1, 1962, 577);

*У порівн. А ще далі, де лиш око сягає, — не знать, чи по воді, чи по небу, — легкою тінню просувається пароплав (Коцюб., І, 1955, 289);

Вовк підстрибнув, вискнув від болю і беззвучною тінню розтанув в імлі (Тулуб, В степу.., 1964, 10).

8. Привид, примара.

Люди гомоніли, що кожної ночі якась біла тінь виходила з Федорової хати й прямувала до панського будинку (Мирний, IV, 1955, 236);

Якась тінь в тому сяйві [місяця] з’явилась. Легка, блакитна, прозора і так невиразна, як мрія (Л. Укр., І, 1951, 22);

*У порівн. Всі прожиті радощі, Всі пробуті муки Йдуть, мов тіні тихії, Держачись за руки (Фр., XIII, 1954, 308);

Всі стихли, спинились, бліді, схудлі, зів’ялі, мов тіні (Коцюб., II, 1955, 133);

// міф. Дух, душа померлого.

Еней, знаменитий мечем і побожністю знаний, Сходить до батька свого під землю до тіней Ереба (Зеров, Вибр., 1966, 250);

// перен. Про кого-небудь виснаженого, дуже блідого, схудлого, хто нагадує привид, примару.

Галочка, а ще лучче [краще] сказати, тінь її — так то вона змінилася ув один час! — вийшла, ледве ступаючи (Кв.-Осн., II, 1956, 357);

То не чоловік, а тінь чоловіча слонялася по хаті (Мирний, І, 1954, 339);

// перен. Образ кого-, чого-небудь, що тримається чи з’являється в пам’яті.

В нього ж подружнє життя склалося, мов у добрій пісні. Спочатку він дуже побоювався, що тінь Нечуйвітра буде затьмарювати його радість (Стельмах, II, 1962, 148);

// перен. Уживається як символ незабутніх дій, досягнень чи здобутків діяльності кого-небудь померлого, загиблого.

Та з палицею пілігрима У нові села й городи Прямує тінь неутомима Григорія Сковороди (Рильський, І, 1946, 112);

Куди не подайся — в зеленім прибої Бійця революції тінь. Іде, як супутник душі молодої. Супутник високих стремлінь (Нагн., Слово.., 1954, 253).

Ті́ні мину́лого (да́внього і т. ін.) — згадки про минуле, образи колишніх часів.

Чого це згадалось йому? То просто в канву його щастя вкраплялися шматки тіней минулого, вкраплявся і острах майбутнього (Стельмах, II, 1962, 164);

Ца́рство ті́ней, міф. — загробний світ.

Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам’ять Адоніса, його підземну мандрівку по царству тіней і його воскресіння в постаті Діоніса (Л. Укр., II, 1951, 385).

◊ Одна́ (ті́льки) тінь залиши́лася (зоста́лася і т. ін.) від (рідко з) кого — хтось дуже виснажився, схуд, зблід.

Антон ледве впізнав сина, від якого залишилася одна тінь (Чорн., Визвол. земля, 1959, 140);

А з Єлени вже тільки тінь зосталася.. Не було пощо жити. Чоловіка нема, дитини нема — для кого ж! (Хотк., Довбуш, 1965, 362).