1. Приповідки або українсько-народня філософія

тінь

Від своєї тіні не втечеш.

Людина всюди залишається такою, якою вона є.

Де тінь, там сонце за хмарою.

З-за хмари сонця не видно. В переносному значенні означає: де панує несправедливість, там правду приховують.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тінь — тінь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. тінь — (місце з тінню) затінок, холодок, затінь, тіньок, тінява; (вечірня) сутінок, присмерк, с. темрява, морок; М-О відтінок <н. класти тінь>; (від кого) силюета, св. силует; П. підозра, пляма <н. Словник синонімів Караванського
  3. тінь — див. наклеп Словник синонімів Вусика
  4. тінь — [т'ін'] -н'і, ор. -н':у, р. мн. -неий Орфоепічний словник української мови
  5. тінь — ТІНЬ, і, ж. 1. Темний відбиток на чому-небудь від предмета, освітленого з протилежного боку. Сонце вже клонилося до заходу, з дерев і гір лягали довгі тіні і закривали долини (І. Словник української мови у 20 томах
  6. тінь — І, ж., знев. Тіло. Що за мутна тінь тут тусується? Словник сучасного українського сленгу
  7. тінь — -і, ж. 1》 Темний відбиток на чому-небудь від предмета, освітленого з протилежного боку. || Зображення такого відбитку в живопису; місце, що зображує на малюнку, картині найменш освітлену частину, ділянку чого-небудь. || кого, чия, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. тінь — без ті́ні чого. З цілковитою відсутністю сліду чого-небудь, натяку на щось. Льотчик .. заговорив до своїх рятівниць незвично серйозним тоном, без тіні жарту (О. Гончар). боя́тися своє́ї (вла́сної) ті́ні. Дуже боятися; бути занадто боязким, лякливим. Фразеологічний словник української мови
  9. тінь — ПРИ́ВИД (дух перев. померлого, який привиджується людям забобонним або з хворобливою уявою), ПРИВИ́ДДЯ рідше, ПРИМА́РА, МАРА́, МАНА́, ТІНЬ, ПОТОРО́ЧА розм., ПРИЧУ́ДА розм., ФАНТО́М книжн., ВІ́ЗІЯ книжн., МРІ́Я заст., ОБМА́РА діал., МАНІЯ́ діал. Словник синонімів української мови
  10. тінь — Тінь, ті́ні, ті́ні, ті́нню; ті́ні, ті́ней, ті́ням, ті́нями Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. тінь — ТІНЬ, і, ж. 1. Темний відбиток на чому-небудь від предмета, освітленого з протилежного боку. Сонце вже клонилося до заходу, з дерев і гір лягали довгі тіні і закривали долини (Фр. Словник української мови в 11 томах
  12. тінь — Тінь, -ні ж. Тѣнь. Розживемось, як сорока на лозі, а тінь на воді. Ном. № 2289. тільки його́ тінь хо́дить, — т. е. такой онъ худой, изнеможенный. Ном. № 8206. Словник української мови Грінченка