тінь

ТІНЬ, і, ж.

1. Темний відбиток на чому-небудь від предмета, освітленого з протилежного боку.

Сонце вже клонилося до заходу, з дерев і гір лягали довгі тіні і закривали долини (І. Франко);

Місяць викочувався все вище й вище; осяяні дерева дивились на свої тіні (М. Коцюбинський);

Коли хто-небудь підводився, то з ним підводилася і розпрямлялася його тінь і ставала такою довгою, що перехоплювала весь луг (Григорій Тютюнник);

Над головою розвісив гілля листатий клен, накрив нас тінню, а біля ніг калюжа дощової води (К. Гриб);

* У порівн. Нарешті він заснув. Тоді я тихо, мов тінь, підвівся з свого місця (І. Микитенко);

Скарбун нервово ходить по дорозі, за ним тінню – Качан (М. Зарудний);

// Зображення такого відбитку в живопису; місце, що зображує на малюнку, картині найменш освітлену частину, ділянку чого-небудь.

Він точно вловлював контурні лінії і тушкував тіні так м'яко й рівно, ніби працював не олівцем, а тушшю і пензлем (З. Тулуб);

Малювати оті білі гіпсові фігури було не так просто. Адже головне полягало не в тому, щоб нанести на папір точні контури фігури, а в тому, як покласти на малюнкові тіні (Ю. Збанацький);

// кого, чия, перен. Про того, хто ніколи не покидає когось іншого, завжди буває з ним разом.

Щось таємниче, містичне таїться в нашім зв'язку так, наче один з нас – тінь другого: поки один з нас живе, другий теж мусить жити (М. Коцюбинський);

– Що ж тепер будемо робити, Олесю? – вперше за все життя радиться з нею. І вона, його тиха тінь, його ніякова усмішка, його сумна задума, теж вперше втішає чоловіка (М. Стельмах).

2. тільки одн. Місце, закрите чим-небудь від променів сонця, сяйва місяця або іншого джерела світла, затінений простір.

Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні (Панас Мирний);

Міріам нишком крадеться попід садовим муром, стає в найглибшій тіні, звідки їй видно Мессію в місячному світлі (Леся Українка);

Як дружно ми плекаєм дерева Для цвіту й плоду, для краси й для тіні (М. Рильський);

Виставивши дозорця, бійці всією купою розташувалися в тіні під коморами (О. Гончар);

// чого. Місце, затінене чим-небудь.

Марія відступила в тінь кущів, щоб її не помітили з вулиці (Ю. Смолич);

// Частина приміщення, куди не доходить світло.

У кутку, де тінь і вогкість синя, – Павук розкинув павутиння (І. Нехода).

3. Темрява, морок.

Зразу померкло, тінь прикрила усе (Панас Мирний);

І огортала ніжна тінь Поволі, а не зразу Славетне селище Ірпінь (М. Рильський);

// чого. Темрява ночі, вечора і т. ін.

Сіло сонце. Легенько тінь ночі упала на землю (Панас Мирний);

Хитаються й повзуть холодні тіні ночі, і зорі дивляться на місто без огнів (В. Сосюра).

4. Темний відтінок на чому-небудь.

Між бровами було знать дві зморшки, в котрих чорніла густа тінь (І. Нечуй-Левицький);

Бліде світло ще чорніші тіні поклало на її білому виду, широко одкриті жахом очі заблищали, як скляні (М. Коцюбинський);

// перен. Непорозуміння у взаєминах між ким-небудь.

Так уперше в житті між сином і матір'ю впала тінь (Є. Кравченко).

5. перен. Відбиття внутрішнього стану (турботи, тривоги, гніву, смутку і т. ін.) на обличчі, в очах людини.

Її повіки злегка тремтять, .. під тонкою шкурою на лиці блукають тіні (М. Коцюбинський);

І раптом Вася зніяковів і замовк. Якась тінь набігла на його ясне обличчя (О. Іваненко);

На обличчі Пігловського знизу вверх забігали лихі темні тіні, але, розуміючи, що гнівом йому не переважити Матвія, він замовкає (М. Стельмах);

// чого. Вираз, зовнішній прояв якого-небудь почуття, стану людини (звичайно смутного, тривожного).

Він дуже змінився, зголив бороду, вуса, постарів. Тінь тривоги і турбот весь час набігає на його обличчя (І. Кочерга);

Ступакова щиро раділа щастю цих двох хороших людей. Але часом в її темних очах – ні-ні, та й пробіжить тінь затамованого смутку (Д. Ткач).

6. перен. Ледве вловимий слід, найменша ознака чого-небудь, натяк на наявність чогось.

– Мама зовсім перестудилася! У мами лихорадка! – промовив він з тінню докору в голосі (І. Франко);

Заснув [поранений] сном змореної дитини .. Квола тінь посмішки так і залишилася на його висхлих устах... (В. Козаченко);

– Ви хочете сказати, що мною керує особиста неприязнь до Марії Іванівни? – Ні, навіть тіні такої думки у мене нема (В. Собко);

Тепер він вислухав тих слів [ті слова] спокійно, мов закам'янілий, не тілько без сліз, але й без тіні рум'янців на лиці (І. Франко);

– Цілий день отак виходив. Аж сміються вже всі з мене в дворі. – Але сказав це без тіні невдоволення, а навпаки – навіть усміхнувшись (А. Головко).

7. Невиразні в темряві, при поганій видимості обриси людини, тварини або предмета; силует.

Незабаром заманячили в сивому тумані якісь темні тіні .. Видно стало людську постать (Панас Мирний);

Тіні за фіранкою у вікні заметушилися, забігали частіше, збилися гуртом докупи (Я. Качура);

Ця згадка на якусь мить відволікає думи Христини від дійсності, .. по вулиці й досі бродить чиясь тінь. Це Юрко виглядає її (М. Стельмах);

* У порівн. А ще далі, де лиш око сягає, – не знать, чи по воді, чи по небу, – легкою тінню просувається пароплав (М. Коцюбинський);

Вовк підстрибнув, вискнув від болю і беззвучною тінню розтанув в імлі (З. Тулуб).

8. Привид, примара.

Люди гомоніли, що кожної ночі якась біла тінь виходила з Федорової хати й прямувала до панського будинку (Панас Мирний);

Якась тінь в тому сяйві [місяця] з'явилась. Легка, блакитна, прозора і так невиразна, як мрія (Леся Українка);

* У порівн. Всі прожиті радощі, Всі пробуті муки Йдуть, мов тіні тихії, Держачись за руки (І. Франко);

Всі стихли, спинились, бліді, схудлі, зів'ялі, мов тіні (М. Коцюбинський);

* Образно. * У порівн. Я тихо встав із ліжка, підійшов до столу, а з кутків линуть до мене тінями мої згадки (Б. Антоненко-Давидович);

// міф. Дух, душа померлого.

Еней, знаменитий мечем і побожністю знаний, Сходить до батька свого під землю до тіней Ереба (М. Зеров);

// перен. Про кого-небудь виснаженого, дуже блідого, схудлого, хто нагадує привид, примару.

Галочка, а ще лучче [краще] сказати, тінь її – так то вона змінилася ув один час! – вийшла, ледве ступаючи (Г. Квітка-Основ'яненко);

То не чоловік, а тінь чоловіча слонялася по хаті (Панас Мирний);

// перен. Образ кого-, чого-небудь, що тримається чи з'являється в пам'яті.

В нього ж подружнє життя склалося, мов у добрій пісні. Спочатку він дуже побоювався, що тінь Нечуйвітра буде затьмарювати його радість (М. Стельмах);

// перен. Уживається як символ незабутніх дій, досягнень чи здобутків діяльності кого-небудь померлого, загиблого.

Та з палицею пілігрима У нові села й городи Прямує тінь неутомима Григорія Сковороди (М. Рильський).

(1) Вечі́рні ті́ні <�Вечі́рня тінь> – сутінки, присмерк.

Бачу, вже вечірня тінь сходить – хутко до вечерень вдарять (Марко Вовчок);

Сонце сховалось за гори, в тихих вечірніх тінях закурились гуцульські хати (М. Коцюбинський);

Сві́тло (ся́йво, промі́ння і т. ін.) і ті́ні див. сві́тло¹;

(2) Ті́ні мину́лого (да́внього) – згадки про минуле, образи колишніх часів.

Йому [Рильському] всміхаються принадно тіні давнього: Навзікая, Ізольда-білорука, Трістан і Дездемона (С. Єфремов);

Чого це згадалось йому? То просто в канву його щастя вкраплялися шматки тіней минулого, вкраплявся і острах майбутнього (М. Стельмах).

◇ (3) Без ті́ні чого – з цілковитою відсутністю сліду чого-небудь, натяку на щось.

Льотчик .. заговорив до своїх рятівниць незвично серйозним тоном, без тіні жарту (О. Гончар);

Боя́тися своє́ї (вла́сної) ті́ні див. боя́тися;

Бу́ти (трима́тися, залиша́тися і т. ін.) в ті́ні див. бу́ти;

Відійти́ (відступи́ти) / відхо́дити (відступа́ти) в тінь див. відхо́дити;

(4) В ті́ні, зі сл. бути, залишатися і т. ін.:

а) який не привертає до себе уваги, непримітний, непомічений.

Краще бути в тіні, ніж перебувати в невигідному світлі (із журн.);

Подвиг Мамайчука довго залишався в тіні, бо з севастопольського бруку його, тяжкопораненого, забрали до госпіталю, і бойовий орден .. знайшов його інвалідом без ніг (О. Гончар);

Поряд із досягненнями офіційної психотерапії десь в тіні, на узбіччі одвіку існували “бабці” (із журн.);

б) на другорядному місці, без претензій на увагу до себе.

– А ми з Левченком тут ось за вами, – сказав він і пожартував до своїх: – Нам із ним не звикати бути в тіні (О. Гончар);

Згу́щується (згуща́ється) / згусти́лася атмосфе́ра (ніч) <�Згусти́лися ті́ні> див. атмосфе́ра;

Ки́дати (накида́ти, кла́сти) / ки́нути (наки́нути, накла́сти) тінь див. ки́дати;

(5) Ні (ані́, і) ті́ні чого – аніскільки, анітрохи; зовсім.

Ні тіні незадоволення чи недовір'я до Вас у мене нема (з газ.);

Тепер знову ходжу за нею. Де вона – там і я невідступно. На британця – ані тіні уваги (М. Коцюбинський);

На Северина Чорнохвоста не впало і тіні підозри (В. Сосюра);

Майор Сербин глянув на Варвару – обличчя її, сумне й добре, не виказувало й тіні хвилювання (Л. Первомайський);

Хоча́ б тінь.

Були в них [хуторян] в серці жалощі, хоча б тінь співчуття до цих слобожанських дітей? (О. Гончар);

(6) Одна́ (ті́льки) тінь зали́ши́лася (рідко зоста́лася) від кого – хто-небудь дуже змарнів, схуд, має змучений, виснажений вигляд.

Антон ледве впізнав сина, від якого залишилася одна тінь (С. Чорнобривець);

А з Єлени вже тільки тінь зосталася .. Не було пощо [заради чого] жити. Чоловіка нема, дитини нема – для кого ж! (Г. Хоткевич);

Ті́нню (ті́нями) ковзну́ти див. ковзну́ти;

(7) Тінь па́дає (ляга́є) / упа́ла (лягла́):

а) (на кого) кого-небудь підозрюють у чомусь.

– Зараз ніяк не можу .. Тільки завтра .. Ніяка тінь не впаде на мене (М. Стельмах);

б) (тільки док. між ким.) з'явилося непорозуміння.

Так уперше в житті між сином і матір'ю впала тінь (Є. Кравченко);

Трима́ти в ті́ні див. трима́ти;

Трима́тися в тіні́ див. трима́тися;

(8) Упа́ла тінь підо́зри на кого – кого-небудь підозрюють у чомусь.

На Северина Чорнохвоста не впало і тіні підозри (І. Сочивець);

Ца́рство ті́ней див. ца́рство.