убрати
УБРА́ТИ¹ див. убира́ти¹.
УБРА́ТИ² див. убира́ти².
УБРА́ТИ³ див. вбира́ти¹.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- убрати — убра́ти 1 дієслово доконаного виду одягти когось убра́ти 2 дієслово доконаного виду зібрати врожай убра́ти 3 дієслово доконаного виду втягнути щось всередину, насититися чим-небудь Орфографічний словник української мови
- убрати — УБРА́ТИ¹ див. убира́ти¹. УБРА́ТИ² див. убира́ти². УБРА́ТИ³ див. вбира́ти¹. Словник української мови у 20 томах
- убрати — I див. убирати I. II див. убирати II. III див. вбирати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- убрати — ЗАБРУДНИ́ТИ (зробити кого-, що-небудь брудним), ВИ́БРУДНИТИ, ЗАКАЛЯ́ТИ розм., ОБКАЛЯ́ТИ розм., ПОКАЛЯ́ТИ розм., СКАЛЯ́ТИ розм., ЗАМА́ЗАТИ розм., ВИ́МАЗАТИ розм., ПОМА́ЗАТИ розм., УБРА́ТИ (ВБРА́ТИ) розм., ЗАДРИ́ПАТИ розм., ЗАГИ́ДИТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
- убрати — Убрати, -ся см. убірати, -ся. Словник української мови Грінченка