фортеця
ФОРТЕ́ЦЯ, і, ж.
1. Укріплений пункт з міцними капітальними спорудами, постійним гарнізоном, озброєнням та різними запасами, признач. для тривалої кругової оборони.
«Ріжте, бийте» на фортеці Кричить Гамалія (Шевч., І, 1963, 199);
Під фортецею збереглися глибокі рови (Кучер, Зол. руки, 1948, 82);
Вся в снігу і сонці, вирисовується на фоні небосхилу невисока гора, як короною увінчана зубчатими мурами і баштами руїн древньої фортеці (Вол., Сади.., 1950, 110);
Мовчазна й негомінлива тепер Хотинська фортеця. А колись тут, біля кам’яних мурів, схрещувалися шаблі, ламалися списи, падали ядра (Наука.., 10, 1968, 39);
*Образно. Піхота ішла, літаки в вишині, Промчалися танки — фортеці стальні, Здіймаючи вслід хуртовину широку (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 67);
*У порівн. Серед залитого водою подвір’я височіє, мов фортеця, темний млин (Шиян, Баланда, 1957, 63).
▲ Літа́юча форте́ця див. літа́ючий.
2. перен., уроч. Надійний захист, опора, твердиня.
Фортеця всесвіту, ти, зоряна Москва, Уста затиснувши, над суходіл і води, Як щастя вартовий, у темряві негоди Незламно зносилась, сувора і жива (Рильський, II, 1960, 291);
Радянський Союз став могутньою фортецею передової науки в усьому світі (Розв. науки в УРСР.., 1957, 7);
Сьогодні наша країна, як ніколи сильна і могутня, є надійною фортецею миру і безпеки всіх народів (Ком. Укр., 5, 1970, 49).
Значення в інших словниках
- фортеця — форте́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- фортеця — Цитаделя, сов. цитадель, ур. твердиня, опліт, сов. оплот, з. тверджа, іст. кремль; (неприступна) БАСТІОН; п! УКРІПЛЕННЯ. Словник синонімів Караванського
- фортеця — див. укріплення Словник синонімів Вусика
- фортеця — [фортец'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
- фортеця — Твердиня, вишегород, див. форт, цитаделя, кріпость, оплот Словник чужослів Павло Штепа
- фортеця — ФОРТЕ́ЦЯ, і, ж. 1. Укріплення з міцними капітальними спорудами, постійним гарнізоном, озброєнням та різними запасами, признач. для тривалої кругової оборони; цитадель. “Ріжте, бийте” на фортеці Кричить Гамалія (Т. Словник української мови у 20 томах
- фортеця — -і, ж. 1》 Укріплений пункт з міцними капітальними спорудами, постійним гарнізоном, озброєнням та різними запасами, признач. для тривалої кругової оборони. 2》 перен., уроч. Надійний захист, опора, твердиня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фортеця — УКРІ́ПЛЕННЯ (оборонна споруда), ФОРТИФІКА́ЦІЯ, ФОРТ, БАСТІО́Н (старовинна бойова споруда на розі фортечного муру); ПАЛА́НКА (невелике укріплення, обнесене частоколом, у Запорізькій Січі). Хмельницький не поспішав штурмувати збаразькі укріплення (Я. Словник синонімів української мови
- фортеця — Форте́ця, -ці, -нею; -те́ці, -те́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- фортеця — Будівельний комплекс, розрахований на довгочасний захист, завдяки міцності споруд і спроможності вести кругову оборону. Крім пояса зовнішніх укріплень (рови, вали, бастіони, дерев'яні або муровані стіни з баштами і воротами, барбакани тощо)... Архітектура і монументальне мистецтво