цурупалок

ЦУРУПА́ЛОК, лка, ч. Те саме, що цурпа́лок.

Грицько, повернувши на степ і посвистуючи, почав збивати цурупалком то вершки високої чорнобилі, то червоні головки будяків (Мирний, IV, 1955, 11);

Дивлюся, як веселий вогонь переплигує з лозинки на лозинку, як закипає на вільхових цурупалках жовтаво-пінява юшка (Збан., Єдина, 1959, 33);

[Марічка:] Ну й сіно! Самі цурупалки (Мокр., П’єси, 1959, 112);

— Патрон вибухнув, і чотири пальці наче ножем одбатувало. ..А оце питаю, чому не жениться? Відповідає: якій дівчині я потрібний з оцим цурупалком (Коп., Земля.., 1957, 129);

*Образно. [Мотронька:] А чудний ти який, Микитко, сьогодні! От право. Аж жаль бере. Та тільки який же з тебе парубок! Цу-ру-палок! (М. Куліш, П’єси, 1960, 74);

*У порівн.— Скільки разів намірявсь [я] наложить на себе руки, а нічого не вдіяв: повішусь — гілляка зламається; бурхнусь у воду, щоб утопиться,— плаваю, як цурупалок (Стор., І, 1957, 353).

♦ Дурни́й як цурупа́лок — дуже дурний.

— Як се так? от вигадав! — засміявсь сотник Андрущенко.— У твої, бач, штани закон убрався! Та ти глузуєш з нас, чи ти зовсім дурний як цурупалок! (Морд., I, 1958, 138);

На цуруп́алки — те саме, що На цурпа́лки ( див. цурпа́лок).

— Уже я те ружжо [рушницю] до скількох раз бив на цурупалки — а він його шворками перемотузує — і далі своєї,— скаржився Гордій (Тют., Вир, 1964, 233).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

цурупалок

Значення в інших словниках