червоніти
ЧЕРВОНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. Ставати, робитися червоним.
Уже зоря займалася, почав край неба червоніти, як Федір вернувся додому один (Мирний, IV, 1955, 223);
Крюк почав швидко червоніти; потім метал посинів.., став аж бузковий (Сенч., Опов., 1959, 23).
2. Ставати рум’яним; робитися червоним від припливу крові до шкіри.
Хлопець то червоніє, то біліє, він тремтячою рукою тре чоло, видко, як .. змокріли очі, затіпалися губи (Гр., I, 1963, 245);
Я пригадую, як небіжчик Яків Качура привів колись до мене молоденького сільського вчителя, що дуже мало говорив і ввесь час червонів (Рильський, III, 1956, 411);
// перен. Соромитися, зазнавати сорому за кого-небудь.
[Кіндрат Антонович:] Гляди ж мені, визначись сьогодня [сьогодні] перед гостями так, щоб не довелося за тебе мені червоніти (Кроп., II, 1958, 242);
Віра Петрівна тепер не червонітиме з сорому за свого учня (Горд., Буян, 1938, 5);
// Бути рум’яним перев. від сорому, збудження (про обличчя, вуха і т. ін.).
Галя не видержала і, зареготавшись, повернулася до Власова. Личко її червоніло, очі горіли (Мирний, IV, 1955, 140).
3. Виділятися своєю яскравістю, виднітися, впадати в очі (про що-небудь червоне).
На сорочці й на руках червоніє кров (Н.-Лев., III, 1956, 275);
В житі синіли волошки та сокирки, білів зіркатий ромен, червоніла квітка польового маку (Коцюб., I, 1955, 17);
З-за безлистого саду, як крізь сивий серпанок, червоніли цегляні будівлі (Головко, II, 1957, 14);
// Сяяти чимось червоним (про відсвіт, відблиск і т. ін.).
Червоніє одблиск пожежі (Вас., III, 1960, 178);
Шибки вікон злегка червоніли відблисками далеких заграв (Гончар, IV, 1960, 34);
// Бути рум’яним (про обличчя).
Біле личко червоніє Не довго, дівчата! До полудня, та й зав’яне (Шевч., І, 1963, 56).
Значення в інших словниках
- червоніти — (ставати червоним) червонішати, червонітися, червонитися, розм. паленіти, пломеніти, рум'янитися, шарітися. Словник синонімів Полюги
- червоніти — (від хвилювання) червоніти (шаріти) як (мов, наче і т. ін. ) калина (мак, буряк, жар, кармазин, рак); (від збудження, захоплення, сорому) кров (рум’янець, сором і т. ін. ) заливає (залила, залив, залляв і т. ін. ) обличчя (лице і т. ін. Словник фразеологічних синонімів
- червоніти — Червонішати, ставати червоним <�червонішим>, багряніти, (- щоки) рожевіти, рум'яніти, шаріти|ся|, жаріти, маковіти, заливатися <�обливатися, закрашуватися, спалахувати> рум'янцем, наливатися жаром, займатися полум'ям... Словник синонімів Караванського
- червоніти — див. дозрівати; соромитися Словник синонімів Вусика
- червоніти — (зі сорому) див. красніти Словник чужослів Павло Штепа
- червоніти — ЧЕРВОНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати, робитися червоним. Уже зоря займалася, почав край неба червоніти, як Федір вернувся додому один (Панас Мирний); Крюк почав швидко червоніти; потім метал посинів.., став аж бузковий (І. Словник української мови у 20 томах
- червоніти — червоні́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- червоніти — -ію, -ієш, недок. 1》 Ставати, робитися червоним. 2》 Ставати рум'яним; робитися червоним від припливу крові до шкіри. || перен. Соромитися, зазнавати сорому за кого-небудь. || Бути рум'яним перев. від сорому, збудження (про обличчя, вуха і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- червоніти — БАГРЯНІ́ТИ (бути або ставати багряним), БАГРЯНИ́ТИСЯ, БАГРОВІ́ТИ, БАГРІ́ТИ поет.; ОБАГРЯ́ТИСЯ уроч. (ставати багряним, звичайно від крові); БУРЯКОВІ́ТИ (ставати буряковим). — Док. Словник синонімів української мови
- червоніти — Червоні́ти, -ні́ю, -ні́єш, -ні́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- червоніти — Червоні́ти, -ні́ю, -єш гл. Краснѣть. Мак червоніє. МВ. І. 81. Небо, палаючи, почина червоніти. МВ. ІІ. 65. Словник української мови Грінченка