чіп
ЧІП¹, чо́па, ч.
1. Конусоподібна дерев’яна пробка для закупорювання отвору в якійсь посудині (перев. в бочці).
Поки брати бавились із царем, старша сестра і звеліла, щоб у їх човні пробили дірку та й заткнули чопом (Стор., І, 1957, 69);
Молодиці та дядьки вибили з бочки чопа, підставляли під срібний струмінь заляпані глиною руки, пирскались, обливались, втиралися рушниками (Гуц., Скупана.., 1965, 95);
Усі комунари рушили до клуні, де була бочка. Справді, чіп витягнуто й відкинуто далеко набік, а нафти Лишилось трохи-трохи, на самому дні (Донч., І, 1956, 84);
*У порівн. Стало тепло. Дух шкір забив відразу ніс, як чопом (Хотк., II, 1966, 148).
◊ Дурни́й, як чіп — дуже дурний.
— Хоч і кажуть, що ти відьма, і бояться люди тебе, а я прямо скажу — дурна, дурна, як чіп, та й годі! (Мирний, III, 1954, 312);
Великий, як світ, а дурний, як чіп (Номис, 1864, № 6345);
Пи́ти, як чіп — пити багато спиртного.
Пив Сидір так, як чіп (Бор., Тв., 1957, 174);
Бригадир одмовив тихо На запитання моє: — Лиходід … то наше лихо! Тільки "звіти" подає Та, як чіп, горілку п’є! (С. Ол., Вибр., 1959, 295);
П’яни́й, як чіп — зовсім сп’янілий.
— Чи ви бачили таке! — не звертаючи уваги на те, до неї ж промовив, дивуючись, візник, — п’яна ж чортова скоринка, як чіп, а дивіться — вдержався! (Вас., І, 1959, 344).
2. діал. Дерев’яний кілочок на стіні для підвішування чого-небудь;
// Стержень, на якому що-небудь ходить, гойдається, крутиться (у дверях, машині, приладі і т. ін.).
Двері його хати порушилися на чопах і заскрипіли своїм дивно знайомим, любим скрипом (Фр., IV, 1950, 418).
3. буд. Шип у брусі для з’єднання з іншим брусом.
Інші [майстри] в обтесаних уже стовпках довбали діри, інші .. притісували чопи (Фр., VI, 1951, 108).
4. іхт. Річкова риба родини окуневих.
У районі нижньої течії ріки Тисмениці є стерлядь, в районі впадіння річок Щириці і Нежухівки — чіп (Наука.., 10, 1960, 31).
ЧІП², виг., діал. Геть ( див. геть² 1, 2).
— А зась, циганчата! — крикнув на них Ничипір, та аж тупнув ногою.— Чіп відсіля! ви не сього приходу (Кв.-Осн., II, 1956, 117).
Значення в інших словниках
- чіп — (у бочки) ЗАТИЧКА; чопик, чопець. Словник синонімів Караванського
- чіп — див. затичка; пробка Словник синонімів Вусика
- чіп — ЧІП¹, чо́па, ч. 1. Конусоподібна дерев'яна пробка для закупорювання отвору в якійсь посудині (перев. в бочці). Поки брати бавились із царем, старша сестра і звеліла, щоб у їх [їхньому] човні пробили дірку та й заткнули чопом (О. Словник української мови у 20 томах
- чіп — чіп 1 іменник чоловічого роду пробка; кілочок, стержень; шип чіп 2 іменник чоловічого роду, істота риба діал. чіп 3 вигук геть незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- чіп — чіп дерев'яний корок ◊ дурни́й як чіп → дурний Лексикон львівський: поважно і на жарт
- чіп — А, ч. Дурень. От і чіп. Сам винен. Словник сучасного українського сленгу
- чіп — I чопа, ч. 1》 Конусоподібна дерев'яна пробка для закупорювання отвору в якійсь посудині (перев. в бочці). Дурний, як чіп — дуже дурний. П'яний, як чіп — зовсім сп'янілий. 2》 діал. Дерев'яний кілочок на стіні для підвішування чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чіп — як чіп, зі сл. дурни́й, п’я́ний, напи́тися і т. ін. Дуже сильно, надзвичайно. — Хоч і кажуть, що ти відьма, і бояться люди тебе, а я прямо скажу — дурна, дурна як чіп, та й годі!... Фразеологічний словник української мови
- чіп — ЗА́ТИЧКА (те, чим затикають який-небудь отвір); КО́РОК, ПРО́БКА (перев. у пляшці); ЧІП (перев. у бочці); ЗА́ТКАЛО (ЗА́ТКАЛНО) розм. (в печі). Словник синонімів української мови
- чіп — Чіп, чопа́; чопи́, -пі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)