чіплятися

ЧІПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., за кого — що, об кого — що, до кого — чого.

1. Зачіпати кого-, що-небудь за щось.

Вона йшла лугом, зеленою високою травою. Їй любо так іти по тому пелехатому килимі, трава чіпляється за ноги, перечіпає… (Мирний, III, 1954, 350);

Наша підвода спинилась побіч кількох інших, що чіплялися колесами одна за одну й затримували збентежені коні, які рвались урозтіч (Досв., Вибр., 1959, 91);

Яблуневе гілля, метляючись, чіплялося за дах (Шиян, Переможці, 1950, 69);

// Натикаючись на що-небудь, чіпати його під час руху, зачіпатися за нього.

Калітеску ледве йшов, чіпляючись ногами за коріння (Петльов., Хотинці, 1949, 175);

Каламутні хмари чіпляються за скелясті верховини (Кучер, Полтавка, 1950, 25);

Коса чіпляється за купини й кущі. Серед частих стовбурів немає розмаху (Ільч., Вибр., 1948, 32);

*Образно. Далеко за луками — оком не вловиш — працювали дівчата. Звідтіля линула, над парком пролітала, чіплялась за тополі гостроверхі пісня (Рибак, Помилка.., 1956, 258);

// Приставати, прилипати до кого-, чого-небудь (про щось чіпке, в’язке, липке).

Брів [Давид] бур’яном у двір, де будівлі цегляні. Чіплялись реп’яхи до шинелі (Головко, II, 1957, 17);

// перен. Затримуватися, зосереджуватися на чомусь (про очі, погляд, думки і т. ін.).

Мій погляд чомусь чіпляється за білу блискучу ложку, що й досі хилитається в тарілці (Кол., На фронті.., 1959, 162);

// перен., розм. Огортати, охоплювати когось (про відчуття).

Оксен йшов селом, вразливий і гнівний, і цей гнів чіплявся до нього кожного ранку, як тільки він прокидався від сну (Тют., Вир, 1964, 27).

2. Братися, хапатися руками за що-небудь, утримуватися за щось певним чином.

Він буде плазувати, чіплятиметься не тільки руками й ногами, а й зубами навіть, а таки вилізе з цих мочарів (Коцюб., І, 1955, 367);

Настя зирк — та й охолола: чіпляючись за лозу, на берег видирався інспектор (Вас., І, 1959, 223);

Коли вони схопилися, під ними осунувся грунт, і тепер обидва руками чіплялися за берег, намагаючись встояти проти швидкої течії (Трубл., І, 1955, 127);

А тут іще й Остапко розіскімливсь, за спідницю чіпляється,— ляснула (Головко, II, 1957, 199);

// на що. Хапатися за який-небудь рухомий транспорт.

— Що це за пустощі! Це ж не трамвай, на який чіпляються хлопчаки! (Ів., Вел. очі, 1956, 59);

Нові пасажири тим часом валять у вагон з безконечними клунками, лантухами, спотикаються на рейки, тиснуться, чіпляються на буфери (Мик., І, 1957, 103);

// Хапатися чим-небудь гострим, загнутим і т. ін. за щось, повисаючи на ньому.

Чіпляється дятел за кору дерева і лазить, куди захоче (Коп., Як вони.., 1948, 95);

Вони [жучки] ворушили ніжками, чіплялись за пальці, вперто не хотіли пролазити у вузеньку шийку пляшки (Донч., VI, 1957, 57);

Королів цвіт та кручені паничі, в’ючись по лозі, сягали навислого гілля і чіплялись за нього своїми пагінцями (Гончар, IV, 1960, 40);

// Ловитися на гачок.

Ми ходили купатися й ловити рибу.., на гачок чіплялися черепахи й зрідка в’юни (Ю. Янов., II, 1958, 225);

// перен., розм. Намагатися заручитися чиєю-небудь підтримкою, спиратися у своїх діях на кого-, що-небудь.

Європейська буржуазія судорожно чіпляється за вояччину і реакцію із страху перед робітничим рухом (Ленін, 23, 1972, 139).

◊ На ши́ю чіпля́тися кому — те саме, що На ши́ю ві́шатися ( див. ві́шатися).

— Якби ти була моя жінка, а тут де не візьмись хвинтик з улиці… І ти чіпляєшся йому на шию! Гарно було б мені на те дивитися? (Мирний, III, 1954, 230);

Якби це залежало тільки від Тані, вона у відзнаку примирення весь день отут цілувалася б, чіплялася б Богданові на шию, забувши про конспекти, про екзамени, про все на світі (Гончар, Людина.., 1960, 4).

3. перен., розм. Намагатися будь-що затримати, зберегти кого-, що-небудь.

[Кузь:] Дивно мені, мамо, аж чудно,— що ви.. й досі за старі свої звички чіпляєтесь (Тич., І, 1957, 257);

Хоч її й підвели вже до думки, що чекати на нього марно, проте не хотілось змиритися з цим. Чіплялась за кожну ниточку сподівання, намагалась думати, що він живий (Баш, Надія, 1960, 284);

— Брехнею не врятуєш себе. Ніколи я не чіплявся за неправду, то чого маю чіплятись тепер? (Стельмах, І, 1962, 451).

4. перен., розм. Прискіпуватися до кого-небудь.

Мати чіплялась до його, питала в його, що в його болить (Н.-Лев., II, 1956, 190);

Вже більше місяця, як йому вдалося вирватися з львівської тюрми. Як не чіплялась до нього поліція, та нічого з того у них не вийшло (Цюпа, Назустріч.., 1958, 117);

// Упадати біля кого-небудь, намагаючись привернути до себе його увагу; залицятися.

Отаманська дочка частіше та частіше навідувалась на берег та все трохи ніби чіплялась до Миколи. Це залицяння усім кинулось в очі, навіть батькові (Н.-Лев., II, 1956, 231);

Сама Христя хвалилась учора, що Легейдин Карпо чіпляється (Головко, II, 1957, 399);

// Нападати на кого-небудь, передаватися комусь, заражати (про хвороби, захворювання).

[Вересай:] Ліки — то панські вигадки. До мене хвороби не чіпляються (Мокр., П’єси, 1959, 252);

// З’єднуватися, сполучатися одне з одним.

Дні летіли. Як зубець пущеної шестерні, чіпляючись один за одного, оберталися шаленим темпом (Коцюба, Нові береги, 1959, 452);

// перен. Пов’язуватися з чимось попереднім, приєднуватися одно до одного.

Отак вони довго балакали. Слово за слово чіплялося; одна думка нанизувалась на другу (Мирний, І, 1949, 356);

[Роман:] Та вже як чоловік спантеличиться, то помилка за помилку так і чіпляються!.. (Кроп., II, 1958, 53);

Розмова зав’язалася одразу, невимушено. Одна тема чіплялася за другу (Минко, Повна чаша, 1950, 162);

В голові, мов жар, пашать мізки, одна за одну чіпляються мстиві думки, але Терентій не впивається, а стримує їх (Стельмах, Хліб.., 1959, 115).

◊ Смоло́ю чіпля́тися див. смола́;

Чіпля́тися до слів (до сло́ва) — прискіпуватися до висловленого ким-небудь.

[Хлопець:] Ти якось дивно настроєна сьогодні. Чіпляєшся до слів… [Дівчина:] До якого ж я слова вчепилась? Скоріше до факта [факту], ніж до слова (Л. Укр., II, 1951, 100);

Чіпля́тися, як (мов) реп’я́х — те саме, що Чіпля́тися, як [ше́вська] смола́ ( див. смола́).

[Мусій:] Ну й чоловік!.. До кожного чіпляється, як той реп’ях. Розлютувався за пісню, а на нас напався (Гр., II, 1963, 560);

— Не кажи так, Федю… Який він мені жених? Чіпляється, мов реп’ях. Доброго слова не слухає, а плюнути межи очі не насмію (Добр., Очак. розмир, 1965, 276);

Чіпля́тися, як (мов, немо́в і т. ін.) [ше́вська] смола́ див. смола́.

5. Пас. до чіпля́ти 1, 2.

В ярмаркові дні до канатів і гаків [гойдалки] чіплялося два збиті з дощок човни з виточеними жіночими погруддями на носах (Смолич, II, 1958, 42).