чіплятися

ЗАЛИЦЯ́ТИСЯ без додатка і до кого, рідко на кого, коло кого, з ким (маючи почуття симпатії або кохання до кого-небудь, виявляти знаки уваги, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.), ЛИЦЯ́ТИСЯ без додатка і до кого, рідко з ким, ВПАДА́ТИ (УПАДА́ТИ) за ким, біля (коло) кого, рідко до кого, ПРИПАДА́ТИ біля кого, ЖЕНИХА́ТИСЯ з ким, рідко на кого, ЗАГРАВА́ТИ до кого, з ким, ЗАЙМА́ТИ кого, ЖАРТУВА́ТИ з ким, ФЛІРТУВА́ТИ з ким, ВИ́ТИСЯ, УВИВА́ТИСЯ (ВВИВА́ТИСЯ) біля кого й за ким, ВОЛОЧИ́ТИСЯ за ким, розм., СТРІЛЯ́ТИ за ким, розм., ПІДСТРІ́ЛЮВАТИ (ПІДСТРЕ́ЛЮВАТИ) за ким, розм., БІ́ГАТИ за ким, розм., ЖИРУВА́ТИ за ким, розм., РОМАНСУВА́ТИ з ким, рідко, ЧІПЛЯ́ТИСЯ розм., ГОРНУ́ТИСЯ до кого, розм., ЛИ́ПНУТИ до кого, розм., ПРИЛИПА́ТИ до кого, розм. Усі знали, що старшина надстрокової служби Боря Смалець залицявся до Поліни (М. Зарудний); — Ще наче вчора був молодим, до дівчат лицявся... (О. Гончар); А колись же було — за нею упадав Гордій Чуприна. Не раз помічала на собі його палкі погляди (І. Цюпа); Почав я коло Наді щільніше припадати, почав їй віршовані записочки підкидати (О. Ковінька); Забув Грицько про великий посаг, який думав затягти за жінкою, годі думати про якусь незвичайну красу, — давай лицятися та женихатися з Христею (Панас Мирний); Конюх носив заміс тіткам, загравав до Онисі Безверхої, яка боялася навіть зиркнути на нього і нахиляла лице якомога нижче (Є. Гуцало); А козак дівчину та й вірненько любить, А зайнять не посміє (пісня); (Гострохвостий:) Ви думаєте, що я нечесно жартую з Оленкою? Вірте мені, я чоловік чесний (І. Нечуй-Левицький); — Павлушо, ану, лишень, признайся, за гімназистками вже підстрелюєш? (А. Головко); (Павлущенко:) Мені вже й так обридло у женихівському сословії перебувать..! Ходи до їх та тілько облизуйся, як панночка з іншими романсує! (Олена Пчілка); Сама Христя хвалилась учора, що Легейдин Карпо чіпляється (А. Головко).

ПЕРЕДАВА́ТИСЯ кому (про пошесть, хворобу), ПЕРЕХО́ДИТИ на кого, ПРИСТАВА́ТИ до кого, розм., ЧІПЛЯ́ТИСЯ до кого, розм., ПРИЧІПЛЯ́ТИСЯ (ПРИЧІ́ПЛЮВАТИСЯ) до кого, розм., ПРИВ'Я́ЗУВАТИСЯ до кого і без додатка, розм., ПРИЛІ́ПЛЮВАТИСЯ до кого і без додатка, розм. — Док.: переда́тися, перейти́, приста́ти, причепи́тися, прив'язатися, приліпи́тися. Не заносячи цього листа додому, спаліть його, щоб бува кір не передавався і до Вашої дітвори (Панас Мирний); Питав я раз його, чого він умирає, чи з морозу, чи з кого слабість перейшла на нього (Леся Українка); Тисячами збирались вони весною біля бериславської переправи .. в полотняних штанях та сорочках, виквасяних дьогтем, щоб чума не пристала (О. Гончар); (Вересай:) До мене хвороби не чіпляються (Ю. Мокрієв); (Пузир:) Одно погано: пропасниця причепилась... (І. Карпенко-Карий); — Грип прив'язався, як реп'ях до кожуха (В. Собко); — У тебе кашель?.. Ти перевірявся? Розумієш, після запалення всяка дурниця може приліпитись (Ю. Збанацький).

ПЕРЕСЛІ́ДУВАТИ кого (невідступно ходити за ким-небудь), УВ'ЯЗУВАТИСЯ (ВВ'Я́ЗУВАТИСЯ) за ким, розм., ПРИВ'Я́ЗУВАТИСЯ до кого, розм.; ЧІПЛЯ́ТИСЯ до кого, розм., ПРИЧІ́ПЛЮВАТИСЯ (ПРИЧІПЛЯ́ТИСЯ) до кого і без додатка, розм., ЧІПА́ТИСЯ до кого, кого і без додатка, діал. (накидаючи своє товариство); ПРИСТАВА́ТИ до кого і без додатка (перев. залицяючись). Довбня переслідував Марію.. Як тільки вона появлялася в клубі, не відступав од неї весь вечір (А. Хорунжий); Було так цікаво слухати, коли бабуся, наче з ріднею, розмовляє з деревами, тому я й ув'язуюсь за нею (М. Стельмах); — Чого чіпляєшся, мов смола? — Щось маю тобі сказати, Христино, інтересне-преінтересне (М. Стельмах); Як тільки Денис почав читати ті місця, де Возний приставав до Наталки з своїм залицянням, усі підняли регіт (І. Нечуй-Левицький).

ПОВ'ЯЗУВАТИСЯ (сприйматися в зв'язку з кимсь, чимсь), ПОЄ́ДНУВАТИСЯ, СПІВВІДНО́СИТИСЯ, ЧІПЛЯ́ТИСЯ розм., АСОЦІЮВА́ТИСЯ книжн. Все, що думав зараз Черниш, якось неминуче пов'язувалося з Ясногорською, все, що він робив, уже мовби присвячувалося їй (О. Гончар); Між листом та секретаркою не було ніякого зовнішнього зв'язку, та для Мишуні Байченка.. обидва факти міцно поєдналися (Ю. Яновський); В медичній термінології, створеній на основі грецької і латинської лексики, східнослов'янські еквіваленти в значній більшості випадків співвідносяться з відповідними денотатами вихідних мов (з журналу); Розмова зав'язалася одразу, невимушено. Одна тема чіплялася за другу (В. Минко); Тиша і спокій завжди асоціювалися в думках Кросбі з довголіттям (В. Собко).

ПРИЄ́ДНУВАТИСЯ до кого-чого (перев. до гурту, до тих, хто рухається, пересувається кудись), ПРИЛУЧА́ТИСЯ, ДОЛУЧА́ТИСЯ, ПРИБИВА́ТИСЯ, ПРИСТАВА́ТИ, ПРИЛАШТО́ВУВАТИСЯ, ПРИЛАДНО́ВУВАТИСЯ (ПРИЛА́ДНУВАТИСЯ), ПРИСУСІ́ДЖУВАТИСЯ розм., ПРИМО́ЩУВАТИСЯ розм.; ЧІПЛЯ́ТИСЯ розм. (перев. без чиєїсь згоди, запрошення); ВЛИВА́ТИСЯ також у що, ВСТРЯВА́ТИ (УСТРЯВА́ТИ) у що, між кого, на що, зневажл. (поповнювати склад чогось); ПРИПИ́ТУВАТИСЯ розм. (заводячи розмову). — Док.: приєдна́тися, прилучи́тися, долучи́тися, приби́тися, приста́ти, прилаштуватися, приладна́тися, присусі́дитися, примости́тися, причепи́тися, учепи́тися (вчепи́тися), вли́тися, встря́ти (устря́ти), встря́нути (устря́нути), припита́тися. Гурт збільшувався, — приєднувались, як правило, студенти, які в гурті впізнавали своїх знайомих (Є. Гуцало); Їду я в таксі. До мене прилучається — а чого ж і не підвезти? — мій давній знайомий (О. Ковінька); Повстанці, що прийшли з Мельничуком, долучаються до гурту, вечеряють (Мирослав Ірчан); Радісно кружляє (Христина) по ставку, поки не прибивається до дівчат (М. Стельмах); По дорозі до рудого хлопчика пристало ще кілька малюків (І. Багмут); На станції Богучар вони прилаштувалися до військового ешелону і поїхали на фронт (Григорій Тютюнник); Колона семьонівців вже приладновувалася поруч колони кексгольмців (Ю. Смолич); Присусіджується (дівча) до мами і вкупі з нею ходять то в музей, то по магазинах (Леся Українка); Товстий крамар і гнилозубий чоловік .. примостилися до гурту (Панас Мирний); — Пішов я, а за мною іще онук мій учепився (Г. Хоткевич); Щодня нові й нові частини вливалися до армії: вона дедалі ставала грізнішою силою (В. Собко); Од'їжджаючи, приказував Онилці, надіваючи на палець каблучку: "Гляди ж без мене на юлицю не ходи і на досвітки не встрявай" (Ганна Барвінок); Одразу розчервонілася (Текля) від першої чарки, до сусідок по столу припиталася, почала їм щось оповідати про своє життя (В. Кучер).

ПРИСТА́ТИ (щільно прилягаючи, прикріпитися або притулитися до когось, чогось), ПРИЛЯГТИ́, ПРИПА́СТИ, УЗЯ́ТИСЯ (ВЗЯ́ТИСЯ), ПРИЛІПИ́ТИСЯ, ПРИЛИ́ПНУТИ, ПРИПЛЮ́СКНУТИ розм.; ПРИСО́ХНУТИ (ПРИСХНУ́ТИ), ПРИКИПІ́ТИ, ПРИПАЯ́ТИСЯ (міцно); ПРИЧЕПИ́ТИСЯ (про щось колюче, в'язке тощо); ПРИМЕ́РЗНУТИ (ПРИМЕ́РЗТИ) (під дією морозу). — Недок.: пристава́ти, приляга́ти, припада́ти, бра́тися, прилі́плюватися, ліпи́тися, прилипа́ти, ли́пнути, присиха́ти, прикипа́ти, припа́юватися, причі́плюватися (причіпля́тися), чіпля́тися, примерза́ти. Чи тепер якісь нові матеріали виробляють, що хустина до голови пристати не хоче? (Ірина Вільде); Глянула (жінка) — аж засвітився сніг, — І здалося — він розтане враз. Пластівень їй на плече приліг — І здалося, ніби то алмаз (М. Рильський); Пригнічений сніг міцно припав до землі, гладенький, покірний (М. Коцюбинський); — Тільки тоді бетон добре візьметься за граніт..., коли скеля буде чисто вимита (Г. Коцюба); В хатині було так тихо, що було чути, як знадвору легенькі здорові сніжини падали на шибки, шелестіли і приліплювались до скла (І. Нечуй-Левицький); — Я, панночко, пір'ячко зняла, на кунтуші було прилипло (Г. Квітка-Основ'яненко); Стебла, поламані снігом, що, обложний, на метр випав ще в листопаді і не танув до січня, приплюскли до мокрої грядки (М. Іщенко); На коліні присох шматочок глини, і Зеленцов старанно почав вишкрібати його нігтем (В. Кучер); Присхне, як овечий лій (прислів'я); Іду туди, де місто, ліс і віти, І сповнений тобою світ, Аби до каменю упасти й прикипіти І твій поцілувати слід (Т. Осьмачка); Левко пройшовся по хаті, зупинився перед жердкою, з якої звисала голубенька спідничка, до неї причепилась надломана стеблина лугового дзвіночка (М. Стельмах); На Заволжі мовчало безкрає поле, покрите лише тим шаром снігу, який устиг примерзнути і витримав пронизливі бурхання ураганів (І. Ле); Тамара відчувала, як дерев'яніють ноги, як примерзло до землі підмощене під коліна плаття (А. Хижняк). — Пор. 1. прилипа́ти.

ЧІПЛЯ́ТИСЯ до кого і без додатка, розм. (використовувати щось як привід для звинувачення, докору тощо), ЗАЙМА́ТИ кого, ПРИСІ́КУВАТИСЯ розм., ПРИСКІ́ПУВАТИСЯ розм., НАСКІ́ПУВАТИСЯ (НАСКІПА́ТИСЯ) на кого, розм., СКІ́ПАТИСЯ розм., СУЧИ́ТИСЯ розм., ПРИСТАВА́ТИ розм., ПРИВ'Я́ЗУВАТИСЯ розм., ПРИДИРА́ТИСЯ розм., НАПОСІДА́ТИСЯ на кого, розм., В'ЇДА́ТИСЯ (УЇДА́ТИСЯ) до кого, на кого, розм., В'Я́ЗНУТИ розм., НАВ'ЯЗА́ТИ розм., ЧІПА́ТИСЯ кого, діал.; СІ́КАТИСЯ розм. (настирливо, погрозливо). — Док.: причепи́тися, учепи́тися (вчепи́тися), начепи́тися розм. зайня́ти, присі́катися, прискі́патися, наскі́патися, приста́ти, прив'яза́тися, приде́ртися (придра́тися), напосі́стися, в'ї́стися (уї́стися), нав'я́знути. Живу я собі на селі тихо, ні до кого не чіпляюся, і мене ніхто не займає (Панас Мирний); Почала Лисавета, начепилась на Мотрю: — Трясця й розтрясця твоїй матері, ти така й сяка! (Грицько Григоренко); — Ти куди дивишся? — не раз присікувався до неї Гопченко, коли вона замріювалась проти вікна (В. Земляк); — Тату! — сказав Юра твердо і рішуче, — будь ласка, не прискіпуйсь (Ю. Смолич); — Поки ви казна-чого наскіпувались на Валентина Модестовича, той бандит зник (Ю. Шовкопляс); — Я не знаю, чого ти на мене наскіпався (Панас Мирний); А в артілі він був ще вибагливіший: скіпався до свинарів, що не бережуть відер, корит (Григорій Тютюнник); — Що ж я верзу.. кажи що? — сучиться п'яний (Панас Мирний); Після жнив якогось одного дня вона почала приставати до сина. — А що, Романе! вже давненько я хотіла тебе оженити, а ти все отягаєшся та опинаєшся (І. Нечуй-Левицький); (Баба:) Зійди ти з моїх очей, чого ти прив'язався до мене! (С. Васильченко); Усе придирається (Харко). — У вас, — каже, — не так усе, як у людей (Г. Квітка-Основ'яненко); Бабуся якусь мить помовчала, а тоді знову напосілася на дідуся: — Отож іще звичка в людини! Як вітер влетів, і готуй йому торбу (Ю. Збанацький); Псує настрій хлопцям новий доглядач від служби режиму, він тільки влаштовується до них, проходить іспитовий строк і, може, тому на всіх в'їдається, такий причепа виявився, що хлопці одразу його не злюбили (О. Гончар); — Та не в'язни! Чого ти пристав до нього? (Панас Мирний); Лазар загорнув поли халата і весь підібрався, як перед нападом. — Чого нав'яз? — говорила вся постать його (М. Коцюбинський); — Чого ви чіпаєтеся дівчини? — вмішалася в розмову подруга Марічки (А. Крушельницький); — Попалася! — зареготала Машка. — У чім попалася? Чого ти сікаєшся, божевільна, патлата? — кинулася до неї Варка (Л. Яновська).