чіплятися

ЧІПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., за кого – що, об кого – що, до кого – чого.

1. Зачіпати кого-, що-небудь за щось, впритул торкатися кого-, чого-небудь.

Вона йшла лугом, зеленою високою травою. Їй любо так іти по тому пелехатому килимі, трава чіпляється за ноги, перечіпає... (Панас Мирний);

Наша підвода спинилась побіч кількох інших, що чіплялися колесами одна за одну й затримували збентежені коні, які рвались урозтіч (Олесь Досвітній);

Яблуневе гілля, метляючись, чіплялося за дах (А. Шиян);

// Натикаючись на що-небудь, чіпати його під час руху, зачіпатися за нього.

Калітеску ледве йшов, чіпляючись ногами за коріння (В. Петльований);

Каламутні хмари чіпляються за скелясті верховини (В. Кучер);

Коса чіпляється за купини й кущі. Серед частих стовбурів немає розмаху (О. Ільченко);

* Образно. Далеко за луками – оком не вловиш – працювали дівчата. Звідтіля линула, над парком пролітала, чіплялась за тополі гостроверхі пісня (Н. Рибак);

// Приставати, прилипати до кого-, чого-небудь (про щось чіпке, в'язке, липке).

Брів [Давид] бур'яном у двір, де будівлі цегляні. Чіплялись реп'яхи до шинелі (А. Головко);

// перен. Затримуватися, зосереджуватися на чомусь (про очі, погляд, думки і т. ін.).

Мій погляд чомусь чіпляється за білу блискучу ложку, що й досі хилитається в тарілці (П. Колесник);

// перен., розм. Огортати, охоплювати когось (про відчуття).

Оксен йшов селом, вразливий і гнівний, і цей гнів чіплявся до нього кожного ранку, як тільки він прокидався від сну (Григорій Тютюнник).

2. Братися, хапатися руками за що-небудь, утримуватися за щось певним чином.

Він буде плазувати, чіплятиметься не тільки руками й ногами, а й зубами навіть, а таки вилізе з цих мочарів (М. Коцюбинський);

Настя зирк – та й охолола: чіпляючись за лозу, на берег видирався інспектор (С. Васильченко);

Коли вони схопилися, під ними осунувся ґрунт, і тепер обидва руками чіплялися за берег, намагаючись встояти проти швидкої течії (М. Трублаїні);

А тут іще й Остапко розіскімливсь, за спідницю чіпляється, – ляснула (А. Головко);

// на що. Хапатися за який-небудь рухомий транспорт намагаючись сісти на нього, поїхати.

– Що це за пустощі! Це ж не трамвай, на який чіпляються хлопчаки! (О. Іваненко);

Нові пасажири тим часом валять у вагон з безконечними клунками, лантухами, спотикаються на рейки, тиснуться, чіпляються на буфери (І. Микитенко);

// Хапатися чим-небудь гострим, загнутим і т. ін. за щось, повисаючи на ньому.

Чіпляється дятел за кору дерева і лазить, куди захоче (О. Копиленко);

Вони [жучки] ворушили ніжками, чіплялись за пальці, вперто не хотіли пролазити у вузеньку шийку пляшки (О. Донченко);

Королів цвіт та кручені паничі, в'ючись по лозі, сягали навислого гілля і чіплялись за нього своїми пагінцями (О. Гончар);

// Ловитися на гачок.

Ми ходили купатися й ловити рибу.., на гачок чіплялися черепахи й зрідка в'юни (Ю. Яновський).

3. перен., за кого, що, розм. Намагатися будь-що триматися кого-, чого-небудь, затримати, зберегти кого-, що-небудь.

[Кузь:] Дивно мені, мамо, аж чудно, – що ви .. й досі за старі свої звички чіпляєтесь (П. Тичина);

Хоч її й підвели вже до думки, що чекати на нього марно, проте не хотілось змиритися з цим. Чіплялась за кожну ниточку сподівання, намагалась думати, що він живий (Яків Баш);

– Брехнею не врятуєш себе. Ніколи я не чіплявся за неправду, то чого маю чіплятись тепер? (М. Стельмах).

4. перен., розм. Прискіпуватися до кого-небудь.

Мати чіплялась до його [нього], питала в його [нього], що в його [нього] болить (І. Нечуй-Левицький);

Вже більше місяця, як йому вдалося вирватися з львівської тюрми. Як не чіплялась до нього поліція, та нічого з того у них не вийшло (І. Цюпа);

Так він [Поліщук] мордував людей, що ні сказати, ні описати. Цілий день тільки то й робив: встане рано і до челяді чіпляється, потім ходить по селу і з людьми розправляється (з переказу);

// Упадати біля кого-небудь, намагаючись привернути до себе його увагу; залицятися.

Отаманська дочка частіше та частіше навідувалась на берег та все трохи ніби чіплялась до Миколи. Це залицяння усім кинулось в очі, навіть батькові (І. Нечуй-Левицький);

Сама Христя хвалилась учора, що Легейдин Карпо чіпляється (А. Головко);

// Нападати на кого-небудь, передаватися комусь, заражати (про хвороби, захворювання).

[Вересай:] Ліки – то панські вигадки. До мене хвороби не чіпляються (Ю. Мокрієв);

// З'єднуватися, сполучатися одне з одним, приєднуватися одне до одного.

Дні летіли. Як зубець пущеної шестерні, чіпляючись один за одного, оберталися шаленим темпом (Г. Коцюба);

Якщо дорога була добре втрамбована, до вершків стовбурів чіплялися інші, і утворювався своєрідний лісотранспортний караван (з наук. літ.);

// перен. Пов'язуватися з чимось попереднім, послідовно приєднуватися одне до одного.

Отак вони довго балакали. Слово за слово чіплялося; одна думка нанизувалась на другу (Панас Мирний);

[Роман:] Та вже як чоловік спантеличиться, то помилка за помилку так і чіпляються!.. (М. Кропивницький);

Розмова зав'язалася одразу, невимушено. Одна тема чіплялася за другу (В. Минко);

В голові, мов жар, пашать мізки, одна за одну чіпляються мстиві думки, але Терентій не впивається, а стримує їх (М. Стельмах).

5. Пас. до чіпля́ти 1, 2.

В ярмаркові дні до канатів і гаків [гойдалки] чіплялося два збиті з дощок човни з виточеними жіночими погруддями на носах (Ю. Смолич).

◇ Ві́шатися (ки́датися, чіпля́тися) / пові́ситися (ки́нутися, почепи́тися) на ши́ю див. ві́шатися;

(1) Чіпля́тися до слів (сло́ва) – прискіпуватися до висловленого ким-небудь.

[Хлопець:] Ти якось дивно настроєна сьогодні. Чіпляєшся до слів... [Дівчина:] До якого ж я слова вчепилась? Скоріше до факта [факту], ніж до слова (Леся Українка);

(2) Чіпля́тися приче́пою – домагатися;

(3) Чіпля́тися (трима́тися) / вчепи́тися (ухопи́тися) зуба́ми – докладаючи всіх зусиль, намагатися утримати, не втратити кого-, що-небудь.

Дуже добре, що він мучиться за справу української культури. Так і треба. Зубами треба за це триматися видирати, добиватися (Д. Бузько);

Десятиріччями зябнуть [приїжджі] у гуртожитках, зубами чіпляються за Київ, що володіє незбагненним містичним магнітом (С. Процюк);

Висмикни з цього оберемка дивідендів, який вони так побожно облизують, хоч маленький клаптик, і дай не тому, а іншому, о, як вони заревуть, заклацають зубами, як ухопляться зубами один у одного (В. Винниченко);

– Починати треба з мостів, бо потім, як опам'ятаються гітлерівці, – за мости зубами вчепляться (М. Стельмах).