шануватися
ШАНУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. розм. Вести себе пристойно, як належить; слухатися.
Хто шанується, і люди того шанувать будуть (Номис, 1864, № 4429);
— Тітка одцуралась од такої небоги, бо небога й справді-таки не шанувалась (Н.-Лев., IV, 1956, 301);
[Пані Кіттельгавсова:] Дивно мені,— молодий чоловік з такої доброї почесної родини.. Щоб так не вміти шануватись! (Л. Укр., IV, 1954, 236);
[Пріська:] Таки й справді морока його знає, що воно за молодиця: і робить, і шанується, а все якимсь вовком позирає, як чуже (Вас., III, 1960, 98);
— Ти ж, сину, вчися та шануйся,— наказувала.— Добре, мамо (Зар., На.. світі, 1967, 3);
// до кого, рідко. Виявляти повагу, пошану до кого-небудь.
Яцько Ходика вуса підкрутив. Он як шанується до нього Терновий (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 512).
2. Дбати про себе, про своє здоров’я; берегтися.
Ви самі мусите трохи подбати про це і шануватися. Не знати, як Вам, а нам Ваше здоров’я потрібне (Коцюб., III, 1956, 339);
У матері був свій клопіт — щоб дочка шанувалася, не забувала приготувати собі гарячу їжу (Коп., Земля.., 1957, 14);
// перев. у наказ. сп. Бути пильним, обережним; остерігатися.
— Шануйтеся ж, вражі ляхи, Скажені собаки: Йде Залізняк Чорним шляхом, За ним гайдамаки (Шевч., І, 1963, 99);
— Що ти мені мораль читаєш? — спалахнувши, вигукує Маковей.— Завзялися, опікуни!.. Шануйся, дивись, бережись!.. Сам уже немалий, розумію дещо! (Гончар, III, 1959, 301);
— Адже треба вдавати, що ти залюбки сприймаєш всі режисерські вказівки, бо інакше ж тебе зразу проженуть, а в той же час щокроку шануватися, щоб тебе не вивихнули на все життя… (Смолич, Театр.., 1940, 195).
Значення в інших словниках
- шануватися — Поводитися пристойно, гідно триматися, зберігати самоповагу. Словник синонімів Караванського
- шануватися — див. берегтися Словник синонімів Вусика
- шануватися — [шануватиес'а] -уйус'а, -уйеіс':а, -уйеіц':а, -уйуц':а Орфоепічний словник української мови
- шануватися — ШАНУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. 1. розм. Вести себе пристойно, як належить; слухатися. Хто шанується, і люди того шанувать будуть (Номис); – Тітка одцуралась од такої небоги, бо небога й справді-таки не шанувалась (І. Словник української мови у 20 томах
- шануватися — шанува́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- шануватися — -уюся, -уєшся, недок. 1》 розм. Поводитися пристойно, як належить; слухатися. || до кого, рідко. Виявляти повагу, пошану до кого-небудь. 2》 Дбати про себе, про своє здоров'я; берегтися. || перев. у наказ. сп. Бути пильним, обережним; остерігатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шануватися — БЕРЕГТИ́СЯ (дбати про своє здоров'я, бути уважним до себе), БЕРЕГТИ́ із сл. с е б е, СТЕРЕГТИ́СЯ рідше, ГЛЯДІ́ТИСЯ розм.; ШАНУВА́ТИСЯ, ШАНУВА́ТИ із. сл. с е б е (берегти себе, дбати про себе). — Док.: поберегти́ся. Словник синонімів української мови
- шануватися — Шануватися, -нуюся, -єшся гл. Вести себя хорошо, уважать себя. Хто шанується, і люде того шанувать будуть. Ном. № 4429. Чому не Маруся, аби шанувалась. посл. Словник української мови Грінченка