шануватися
шанува́тися
-уюся, -уєшся, недок.
1》 розм. Поводитися пристойно, як належить; слухатися.
|| до кого, рідко. Виявляти повагу, пошану до кого-небудь.
2》 Дбати про себе, про своє здоров'я; берегтися.
|| перев. у наказ. сп. Бути пильним, обережним; остерігатися.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шануватися — Поводитися пристойно, гідно триматися, зберігати самоповагу. Словник синонімів Караванського
- шануватися — див. берегтися Словник синонімів Вусика
- шануватися — [шануватиес'а] -уйус'а, -уйеіс':а, -уйеіц':а, -уйуц':а Орфоепічний словник української мови
- шануватися — ШАНУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. 1. розм. Вести себе пристойно, як належить; слухатися. Хто шанується, і люди того шанувать будуть (Номис); – Тітка одцуралась од такої небоги, бо небога й справді-таки не шанувалась (І. Словник української мови у 20 томах
- шануватися — шанува́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- шануватися — БЕРЕГТИ́СЯ (дбати про своє здоров'я, бути уважним до себе), БЕРЕГТИ́ із сл. с е б е, СТЕРЕГТИ́СЯ рідше, ГЛЯДІ́ТИСЯ розм.; ШАНУВА́ТИСЯ, ШАНУВА́ТИ із. сл. с е б е (берегти себе, дбати про себе). — Док.: поберегти́ся. Словник синонімів української мови
- шануватися — ШАНУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. 1. розм. Вести себе пристойно, як належить; слухатися. Хто шанується, і люди того шанувать будуть (Номис, 1864, № 4429); — Тітка одцуралась од такої небоги, бо небога й справді-таки не шанувалась (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- шануватися — Шануватися, -нуюся, -єшся гл. Вести себя хорошо, уважать себя. Хто шанується, і люде того шанувать будуть. Ном. № 4429. Чому не Маруся, аби шанувалась. посл. Словник української мови Грінченка