1. Словник української мови в 11 томах

шельма

ШЕ́ЛЬМА, и, ч. і ж., розм. Хитра й спритна в своїх учинках людина.

Запорожець зареготав.— Ще й питає! А яка б же шельма, опріч Кирила Тура, пробралась до тебе через три сторожі? (П. Куліш, Вибр., 1969, 188);

Поглядав дід Пилип, любувався шельмою-їздовим, усміхався (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 153);

— Ці шельми Антоній Грекович та Йосип Рутський точать зуби на всі київські церкви (Тулуб, Людолови, І, 1957, 302);

// Уживається як лайливе слово.

"Га,-крикнув [пан],— шельмо, так ти робиш!" На мене шнуром замахнувсь (Фр., XIII, 1954, 109);

— Як тебе звать? Йваном! Брешеш. А я знаю, що ти Кручок. Мене не обдуриш, я тебе бачу, шельма! (Коцюб., II, 1955, 200).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шельма — Хитрун, хитрюга, лукавець, ф. бестія, каналія, як ім. лукавий, с. ошуканець, п! ШАХРАЙ Словник синонімів Караванського
  2. шельма — див. хитрий Словник синонімів Вусика
  3. шельма — Гунцвол, гунцвот, див. обманщик, плут, шулер Словник чужослів Павло Штепа
  4. шельма — ШЕ́ЛЬМА, и, ч. і ж., розм. Хитра й спритна в своїх учинках людина. Запорожець зареготав. – Ще й питає! А яка б же шельма, опріч Кирила Тура, пробралась до тебе через три сторожі? (П. Куліш); Поглядав дід Пилип, любувався шельмою-їздовим, усміхався (В. Словник української мови у 20 томах
  5. шельма — ше́льма іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  6. шельма — шельма 1. шахрай; хитрун (ст)|| = видридушник 2. жінка легкої поведінки; повія (ст)|| = вінклювка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. шельма — (-и) ж. 1. мол. Молода дівчина. КСМС. 2. крим. Шинель. БСРЖ, 687; СЖЗ, 115. Словник жарґонної лексики української мови
  8. шельма — -и, ч. і ж., розм. Хитра і спритна в учинках людина. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. шельма — ПРОЙДИ́СВІТ розм. (хитра і спритна у своїх вчинках людина), АВАНТЮРИ́СТ, АВАНТУ́РНИК, ПРО́ЙДА розм., ПРОНО́ЗА розм., ПРОНИ́РА розм., ПРОЛА́ЗА розм., ШЕ́ЛЬМА розм., В'ЮН розм., ЛОВКА́Ч розм., ПРОЙДО́ХА розм., ЗУХ фам., ЕКВІЛІБРИ́СТ ірон., ХЛЮСТ зневажл. Словник синонімів української мови
  10. шельма — Шельма, -ми об. 1) Бранное: шельма. К. ЧР. 396. Шевч. 136. Стоїть шельма розлучниця, з милим обнялася. Чуб. V. 185. 2) = кадина. (Стрижевск.). Словник української мови Грінченка