шкребок
ШКРЕБО́К, бка́, ч.
1. Пристрій, пристосування, зроблене з пластинки (перев металевої) та держака, що використовується для зрізання, зчищання чого-небудь;
// Лопатка з ручкою для зчищання льоду.
2. спец. Великий совок з ріжучим краєм для вибирання грунту та сипких матеріалів; ківш.
Шкребок, схожий на велетенський залізний гребінець, здригнувся і поплив до купи породи. Зупинився і зараз же пішов назад — рівно, без поштовхів,— загрібши породу наче рукою (Ткач, Плем’я.., 1961, 108);
Ось шкребок затопив свої білі зуби у темний насип і поволік до гезенка цілу гірку породи… (Гур., Новели, 1951, 85).
3. рідко. Те саме, що скребни́ця.
Чистити коня шкребком,
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шкребок — ШКРЕБО́К, бка́, ч. 1. Пристрій, пристосування, зроблене з пластинки (перев. металевої) та держака, що використовують для зрізання, зчищання чого-небудь; // Лопатка з ручкою для зчищання льоду. 2. спец. Словник української мови у 20 томах
- шкребок — шкребо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- шкребок — -бка, ч. 1》 Пристрій, пристосування, зроблене з пластинки (перев. металевої) та держака, що використовується для зрізання, зчищання чого-небудь. || Лопатка з ручкою для зчищання льоду. 2》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шкребок — КІВШ (дерев'яний черпак для набирання зерна, борошна тощо), КОРЯ́К, КО́РЕЦЬ, СОВО́К, ШПО́ЛА діал. (лопатка із загнутими вгору бічними краями); ШКРЕБО́К (великий з ріжучим краєм). Словник синонімів української мови