виражати

ВИРАЖА́ТИ що (передавати, показувати почуття, стан, наміри тощо певними зовнішніми ознаками, проявами, виглядом і т. ін.), ВИЯВЛЯ́ТИ, ВИЛИВА́ТИ, ВІДБИВА́ТИ, ВИПРОМІ́НЮВАТИ, ПРОСВІ́ЧУВАТИ чим, рідше; ДИ́ХАТИ чим, ПОДИХА́ТИ рідко (бути сповненим, пройнятим чим-небудь). — Док.: ви́разити, ви́явити, ви́лити, ви́лляти, відби́ти, ви́променити. Його обличчя.. виражало непокірність і невміння стримуватися (М. Ю. Тарновський); Його очі виявляли таку тривогу,.. що всі в хаті ніби заніміли (І. Нечуй-Левицький); Усі реготались,.. Хто жарти твої (Котляревського) ті читав, й жартуючи з нами, гіркими сльозами Неправди людські виливав (Панас Мирний); Її нервове обличчя відбивало хвилювання (З. Тулуб); Очі його випромінювали найсвітлішу радість (С. Журахович); Ясні голубі очі просвічують глибокою думою (В. Кучер); Тонкий стан залишився такий же, зате вся фігура дихала пружною зрілістю (І. Цюпа); Тонкі брови,.. рум'яні губи — все подихало молодою парубочою красою (І. Нечуй-Левицький).

ВИРАЖА́ТИ (передавати словами думки, почуття тощо), ВИСЛО́ВЛЮВАТИ, ВИЯВЛЯ́ТИ, ВИЛИВА́ТИ, ФОРМУЛЮВА́ТИ (твердження). — Док.: ви́разити, ви́словити, ви́явити, ви́лити, ви́лляти, сформулюва́ти. Великий поет — це поет, голос якого виражає найглибші думки, почуття, сподівання, прагнення народу (М. Рильський); Варварі вже не вперше доводилося чути, як люди висловлюють свої думки словами пісень або віршів (Л. Первомайський); Дружно виявляла свої почуття.. парубота, сміючись над невдахами (О. Гончар); (Настя:) Коли б я розказала йому свої муки, вилила перед ним свою тугу, він би знайшов і для мене добре слово (Леся Українка).

ВИРАЖА́ТИ спец. (обчислювати, позначати в одиницях виміру), ПОДАВА́ТИ. — Док.: ви́разити, пода́ти. Як географічну довготу, так і пряме сходження зручно виражати не в градусах, а в часі (з підручника); Відстані до зір.. звичайно подають у світлових роках або в парсеках (з підручника).