втелющити

ВИТРАЧА́ТИ що (використовувати, вживати гроші, майно з певною метою), ТРА́ТИТИ, ЗАТРА́ЧУВАТИ, ЗАТРАЧА́ТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, ВКЛАДА́ТИ (УКЛАДА́ТИ), ПРОТРА́ЧУВАТИ розм., ПУСКА́ТИ розм.; ПРОЖИВА́ТИ (на прожиття); ПРОЇДА́ТИ розм. (на харчування); ВИТРАЧА́ТИСЯ, ТРА́ТИТИСЯ (без додатка — витрачати свої гроші, цінності на кого-, що-небудь); ГАТИ́ТИ розм., ВГА́ЧУВАТИ (УГА́ЧУВАТИ) розм., ВГАНЯ́ТИ (УГАНЯ́ТИ) розм., ВСА́ДЖУВАТИ (УСА́ДЖУВАТИ) розм., ВБУХА́ТИ (УБУХА́ТИ) фам., рідко (у великій кількості). — Док.: ви́тратити, стра́тити, затра́тити, потра́тити, вкла́сти (укла́сти), положи́ти рідко протра́тити, пусти́ти, прожи́ти, прої́сти, ви́тратитися, потра́титися розм. стра́титися, вгати́ти (угати́ти), ввігна́ти (увігна́ти), вгна́ти (угна́ти), всади́ти (усади́ти), вбу́хнути (убу́хнути), втелю́щити (утелю́щити) фам. (Руфін:) З маєтків наших я тобі нічого не бороню й ніколи не спитав би, куди та на що гроші витрачаєш (Леся Українка); Пани й пані тратили скажені гроші на дорогі убори (І. Нечуй-Левицький); — Мама казала, що мало дров купила, бо дуже багато грошей стратила на тую канапку! (Леся Українка); — Карбованець можна затратити в різних господарствах,.. з різною ефективністю (з журналу); — Концесіонерам доведеться вкладати чимало коштів, щоб.. з індійських річок дістати воду на концесійні землі (І. Ле); Вкласти гроші в будівництво; Не один останню копійку протратив на свічки, та молився,.. щоб Бог поміг щасливо (скласти екзамен) (А. Свидницький); — А гроші на що пускаєш? — На делікатеси дітям! — ..всміхався Матрос-Марусик (Є. Гуцало); Що за літо заробить Мотря, те за зиму й проживуть (Панас Мирний); Капітанша знов сиділа без роботи, проїдаючи останні зароблені шаги (І. Нечуй-Левицький); (Палажка:) З останнього витрачаються (батьки) та учать їх (дітей), щоб із них люди вийшли (С. Васильченко); — Не вбивайся, не траться, не давай мені намиста і дукатів (Г. Квітка-Основ'яненко); Мало не всі свої статки він вгатив в окрему чинбарню (М. Стельмах); — Це хтось двигонув собі (хату), так двигонув!.. Це, брат, не одну тисячу вгнав (А. Головко); Крейгер всадив (у скуповування акцій) уже всі свої гроші (Ю. Смолич); — Це він усі свої гроші туди вбухав (Словник Б. Грінченка); — Двадцять п'ять карбованців втелющив та за упряж три (І. Нечуй-Левицький).

I. НАВ'ЯЗА́ТИ (змусити кого-небудь приймати, брати, купувати і т. ін. що-небудь усупереч бажанню), НАКИ́НУТИ, ВТЕЛЮ́ЩИТИ (УТЕЛЮ́ЩИТИ) фам., ВПХНУ́ТИ (УВІПХНУ́ТИ), ВПХА́ТИ (УВІПХА́ТИ) розм. (про конкретні, фізичні предмети); ВСУЧИ́ТИ (УСУЧИ́ТИ) розм. (дати кому-небудь щось проти його бажання або низькоякісне, непідхоже). — Недок.: нав'я́зувати, накида́ти, впиха́ти (упиха́ти). Нав'язати дискусію; Він нав'язав Синявіну заступати себе (І. Ле); Ішла (Олена).. з похнюпленою головою, сердита на Максима, що накинув їй це товариство (Ірина Вільде); (Дмитро:) А дай котрий мені тютюну, бо клятий Берко мені такого втелющив, що тільки доторкнись до папуші, то так тобі.. мов порохом зараз візьметься! (М. Старицький); Впхав їй до рук солодкі пакунки, благав, щоб зараз бігла (М. Коцюбинський); Через будову в напрямку старого села промчав "ЗІМ" Сави Андрійовича. Цей "ЗІМ", як він часом каже, сміючись з самого себе, йому "всучили" в районі (О. Довженко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. втелющити — втелю́щити дієслово доконаного виду накинути, нав'язати щось небажане; витратити гроші, час на щось непотрібне фам. Орфографічний словник української мови
  2. втелющити — док. (проти волі) упхнути, всунути, п! НАКИДАТИ, (в голову) втовкмачити, (гроші) угатити, всадити, заплатити забагато, переплатити Словник синонімів Караванського
  3. втелющити — (утелющити), -щу, -щиш, док., перех., фам. 1》 Дати комусь що-небудь (зазвичай, непотрібне, небажане для когось); накинути, нав'язати. Втелющити в голову. 2》 перен. Витратити гроші, час тощо на річ, справу, яка цього не варта або не дуже потрібна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. втелющити — Щу, -щиш, док., перех., фам., перен. Витратити гроші, час тощо на річ, справу, яка цього не варта або не дуже потрібна. Якась лежить на нас печаль. І чим ми Бога прогнівили, Іване-брате? Скільки сили втелющили до стопроваль. (П-2:160). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. втелющити — ВТЕЛЮ́ЩИТИ див. втелю́щувати. Словник української мови у 20 томах
  6. втелющити — втовкти́ (втовкма́чити) / втовкма́чувати в го́лову (в довбе́шку, в макі́тру) кому, зневажл. 1. Частим повторенням чи поясненням домогтися, щоб хто-небудь зрозумів або засвоїв щось. Фразеологічний словник української мови
  7. втелющити — Втелю́щити, -лю́щу, -щиш, -щать; втелю́щ, -щмо, -щте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. втелющити — ВТЕЛЮ́ЩИТИ (УТЕЛЮ́ЩИТИ), щу, щиш, док,, перех., фам. 1. Дати комусь що-небудь (звичайно, непотрібне, небажане для когось); накинути, нав’язати. Ой казав ти, вражий сину, що гарбуз не доріс, — як я тобі втелющила, то ти ледве доніс (Сл. Гр. Словник української мови в 11 томах