згода

ВЗАЄМОРОЗУМІ́ННЯ (взаємне розуміння, злагода), ЗГО́ДА, ПОРОЗУМІ́ННЯ, КОНТА́КТ. Майбутнє планети в утвердженні співробітництва та взаєморозуміння між народами (з газети); — Як погано, Якове, що навіть між вами, вченими людьми, нема згоди (М. Стельмах); Щось стояло на шляху до їхнього обопільного порозуміння (Г. Епік); Було надзвичайно тихо (в аудиторії) й відчувався повний контакт між автором і слухачами різного віку (О. Донченко).

I. ГАРА́ЗД част. (уживається для вираження згоди), ДО́БРЕ, ЗГО́ДА, ІДЕ́ розм., СІ́ЛЬКІСЬ (СІ́ЛЬКОСЬ) заст., ІНО́СЕ (ІНО́СИ) заст.; СЛА́ВНО розм. (з відтінком схвалення висловленого, запропонованого); ХАЙ (НЕХА́Й) (УЖЕ́) ТАК, ХАЙ розм., НЕХА́Й розм., НЕХ діал. (після роздумів або під тиском обставин, доказів тощо). Христя прохала батька привезти з міста гостинця.. — Гаразд, добре! — сміється гірко Пилип (Панас Мирний); Ну, добре, — сказала Килина, сповнюючись холодною й твердою рішучістю. — Хай так... хай... (Є. Гуцало); (Функе:) Ну, добре, згода! Я згоден на цей шлюб (І. Кочерга); — Федір Іванович, вип'ємо! — крикнув Власов. — Іде! (Панас Мирний); — От, кажу, мене й посадили. — Ну, сількісь, — каже (чоловік), — я тебе навчу, що робить, щоб швидше випустили (О. Стороженко); — Де общеє добро в упадку, Забудь отця, забудь і матку, Лети повинність ісправлять. — Іноси! — Низ сказав (І. Котляревський); — Я ще змалку таку охоту маю до грамоти, що Господи! — От і славно!.. Приходь щовечора до мене, будемо вчитись (М. Коцюбинський); Нехай, коли будете мати охоту послухати, оповім при стрічі (М. Коцюбинський).

ДО́ЗВІЛ (ствердження права на здійснення чогось), ЗГО́ДА, СА́НКЦІЯ перев. книжн., ПРИЗВО́ЛЕ́ННЯ заст., ПРИ́ЗВІЛ заст.; БЛАГОСЛОВЕ́ННЯ, БЛАГОСЛОВЕ́НСТВО (перев. на шлюб); ЛІЦЕ́НЗІЯ (дозвіл державних органів на право торговельного обміну між ким-небудь, користування чимсь тощо). Він не мав дозволу на в'їзд (Григорій Тютюнник); Дуже задоволена (Марина) з того, що так легко.. удалося їй дістати згоду чоловіка на її від'їзд (А. Головко); Козинець дав санкцію на зачислення Анатолія в монтажну бригаду та вечірню школу (Л. Дмитерко); Радить вам (гетьман) віддати замок на капітуляцію.. Речинець для розсуду й виконання цього ласкавого призволення скінчиться увечері (М. Старицький); Без батькового благословенства не можна дати шлюбу (І. Франко); Заручившись підтримкою конгресмена щодо передачі ліцензії на виробництво нового виду зброї, Колінз попрощався (Н. Рибак).

ЗГО́ДА (у співжитті, стосунках), ЗЛА́ГОДА, ЛАД, МИР, СПО́КІЙ, ПОРОЗУМІ́ННЯ, ЛА́ГОДА розм., ЗЛА́ДА діал., ПО́КІЙ заст., РЯД заст., рідко. Оверко з батьком, матір'ю повів розсудливу річ, у сім'ї настала любов і згода (К. Гордієнко); Ми закликаємо до згоди, Показуєм щасливу путь; Нехай на світі всі народи В добрі і в злагоді живуть! (Д. Павличко); Вся сім'я назброїлася на одне діло, — затихли в неї лайка і сварка, настав тихий мир та лад (Панас Мирний); Нічим їй ніхто не догодить, ні з ким жити в покої, в лагоді не може (М. Коцюбинський); Докіль не буде в людства злади?! (М. Вінграновський); — Дайте мені поміч, зробіть межи нами ряд. Короп наважився мене з світа зігнати! (Лесь Мартович).

ЗГО́ДОМ (через деякий час після чогось), ПІЗНІ́ШЕ, ПЕРЕГО́ДОМ розм., ПЕРЕГОДЯ́ розм., СПЕРЕГО́ДОМ діал., ЗГО́ДІ діал., ЗГОДЯ́ діал. У відсвітах вогнища деякий час видно було його постать, що віддалялася, а згодом і зовсім зникла в темряві (Григорій Тютюнник); Трохи перегодом двері розчинились і на порозі показалася Галя (Панас Мирний); Перегодя стала розглядати (Софійка) Заболотного спокійно, мовби відсторонено (О. Гончар); Горпина десь сперегодом затягла другу пісню (І. Франко); Хвилю ще стояли.. над тою потрясаючою картиною і слухали Бовдурового голосіння. Але згоді схаменулися (І. Франко); Аж дивиться (дідок) згодя — нема вже вітряків (Л. Глібов). — Пор. по́тім.

СПІ́ЛЬНІСТЬ (схожість, цілковита подібність, однаковий зміст чого-небудь, відношення до чогось), Є́ДНІСТЬ, ОДНОСТА́ЙНІСТЬ, ЗГО́ДА, СПІЛЬНОТА. — Спільні ідеї породжує спільність поглядів (Л. Дмитерко); Дружба, товариство, єдність, одностайність — це ж основна тема непогасного "Тараса Бульби" Гоголя (М. Рильський); "Чи чуєш, Іване, .. тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду" (Ю. Яновський).