зріти

ДОЗРІВА́ТИ (ставати фізично і духовно зрілим), ЗРІ́ТИ, ДОРО́СЛІШАТИ, СТА́РШАТИ, ФОРМУВА́ТИСЯ, ПРИСПІВА́ТИ розм., ОПЕРЯ́ТИСЯ (ОПЕ́РЮВАТИСЯ) розм. — Док.: дозрі́ти, подоро́слішати, подорослі́ти, поста́ршати, сформува́тися, приспі́ти (приспі́нути рідше), опіри́тися, опери́тися. Учнів по закінченні школи посилали на учителювання в тій надії, що там за працею самі дозрівають (С. Васильченко); Сучасні молодята.. швидко ростуть, хутко зріють, швидесенько захоплюються (О. Бердник); На очах ніби стала (Надійка) дорослішати. Почала сумлінно вчитися в школі (В. Козаченко); — Молодий був дурний, а постаршав, за розум узявся (Панас Мирний); (Кукса:) От старша дочка, Оришка, та вже й зовсім приспіла, до парубків аж горить... (М. Кропивницький); З тобою Єдинеє добро було — Твоє дитя, поки росло... Оперилось, і ти осталась Стара і немощна (Т. Шевченко).

I. СТИ́ГНУТИ (про плоди рослин — досягти зрілості), ДОСТИГА́ТИ, ЗРІ́ТИ, ДОЗРІВА́ТИ, СПІ́ТИ, ДОСПІВА́ТИ, ВИСТИГА́ТИ, ВИЗРІВА́ТИ, ВИСПІВА́ТИ, ПОСПІВА́ТИ, НАСТИГА́ТИ, ПОСТИГА́ТИ розм., НАСПІВА́ТИ розм., СПІЛІ́ТИ розм., ДОСТО́ЮВАТИ розм.; ПРИСТИГА́ТИ розм., ПРИСПІВА́ТИ розм. (ставати майже стиглим); НАЛИВА́ТИСЯ (також із сл. соком); НАБРО́ЩУВАТИСЯ (про колоски); ДОХО́ДИТИ, ВЛЕ́ЖУВАТИСЯ (УЛЕ́ЖУВАТИСЯ) (про фрукти, овочі — перев. після збору). — Док.: дости́гнути, дости́гти, дозрі́ти, доспі́ти, ви́стигнути, ви́стигти, ви́зріти, ви́спіти, поспі́ти, насти́гнути, насти́гти, пости́гнути, пости́гти, наспі́ти, досто́яти, присти́гнути, присти́гти, приспі́ти (приспі́нути), нали́тися, набрости́тися, дійти́, вле́жатися (уле́жатися). Прохожий спиниться послухати, як я Тут награю в ті дні, як стигнуть виногрона (М. Зеров); Починалась косовиця та грабовиця, а тим часом достиг і ранній ячмінь (І. Нечуй-Левицький); Зріють вишні і черешні (В. Сосюра); Навколо дозрівало жито (Ю. Збанацький); Коли ж виспіє садовина, то Роман і не вилазить звідтіля од ранку до ночі (С. Васильченко); Наливаються хліба, а там і озирнутись не встигнеш, настигнуть жнива (О. Донченко); Слава Богу, у нас в цьому році і хліб є, і сало, і молоко. Вишні он скоро приспіють (Григорій Тютюнник); У ячмені колос набростився (Словник Б. Грінченка); Вересень заповідається теплий і сухий.. Дійдуть помідори, соняшники, квасоля (Ірина Вільде).

БА́ЧИТИ (сприймати зором), ЗРІ́ТИ (ЗДРІ́ТИ) заст., ВИ́ДІТИ діал.; ВИДА́ТИ розм. (звичайно із знач, повторюваної дії); ЛИЦЕЗРІ́ТИ заст., ірон. (звичайно зблизька); ДИВИ́ТИСЯ (у знач. вставн. сл., 1. ос. теп. ч.). Я й бачив горе скорше, ніж провину. Зрів слабість там, де другі підлість зрять (І. Франко). Еней і сам зо старшиною Анхиза добре поминав; Не здрів нічого пред собою, А ще з-за столу не вставав (І. Котляревський); Виходячи вчора з господи обозного, Оникій Бевзь уперше лицезрів красуню Роксолану (О. Ільченко); Мій парубок, дивлюсь, ніби почав приставати (Марко Вовчок). — Пор. 1. диви́тися, 1. поба́чити.

ДИВИ́ТИСЯ перев. на кого-що (спрямовувати погляд на когось, щось), ГЛЯДІ́ТИ розм., ЗИ́РИТИ розм., ГЛИ́ПАТИ розм., НАВО́ДИТИ О́КОМ розм., НАСТАВЛЯ́ТИСЯ розм. рідше, ЗРІ́ТИ заст., СПОЗИРА́ТИ заст.; СПОСТЕРІГА́ТИ кого, що, ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ), ЗОРИ́ТИ розм., НАЗИРА́ТИ розм., НАГЛЯДА́ТИ розм. (перев. уважно); ПОГЛЯДА́ТИ, БЛИ́МАТИ, ПОДИВЛЯ́ТИСЯ розм., ЗИ́РКАТИ розм., ПОЗИРА́ТИ розм., ПОГЛИ́ПУВАТИ розм., ЗГЛЯДА́ТИ (ЗОГЛЯДА́ТИ) діал. (час від часу); ВИДИВЛЯ́ТИСЯ, ВИГЛЯДА́ТИСЯ (на себе або пильно); СПОГЛЯДА́ТИ (пасивно або уважно). Не дивись далеко, а гляди за очкуром (прислів'я); Перевізник відразу запримітив, що хлопці вперше попадають до Києва, бо занадто цікаво зирять туди й сюди (П. Загребельний); Матушка казначея недобрими очима глипала на худобу і на дітей (М. Стельмах); Тобі вже зазирає в очі твоє грядущеє. Не зри! Сльозу пророчую утри! (Т. Шевченко); Інструктор по праці спозирає збоку на хлопця з явним задоволенням (О. Гончар); Міліціонер здалеку спостерігав, як вартовий по-діловому козиряв узбекові (І. Ле); Нікому й через думку не пробігло, аби вважати на задні двері (Лесь Мартович); Тоймі все стоїть, усе зорить в далечінь (А. Шиян); Заходилися люди полуднувати,.. а я за другим штабелем ліг і назираю: що буде? (І. Муратов); Соломії, очевидячки, сподобалося, що Роман наглядає на неї з садка (І. Нечуй-Левицький); Василь все поглядав на двері — коли ж з'явиться його наречена (О. Бердник); Блимав (Михайлик), ненароком наче, на той вибалок, куди поніс Пампушка свою пані (О. Ільченко); Змучені, виснажені люди тривожно подивлялись навколо (О. Довженко); Зиркає в двір з дерези-повію Сім'я молоденька Лисича (М. Вінграновський); Якимака картоплю їв, хрумав цибулиною — й то на бабу Мигальку поглипував, то на Христину (Є. Гуцало); Сами дівки крупи мелють,.. Сами дівки на парубки очима зглядають (коломийка); Тарас видивлявся в землю, мов у дзеркало (С. Васильченко); Вийняла (Лизя) люстерко й почала виглядатися (М. Куліш); Бійка закипає дужче. Один левіт стоїть осторонь і спокійно споглядає (Леся Українка). — Пор. 1. ба́чити, гля́нути, 1. загляда́ти.