1. Словник синонімів української мови

коли

І́НОДІ (у деяких невизначених проміжках часу, в якийсь певний момент; у деяких випадках), І́НКОЛИ, ЧА́СОМ, ЧАСА́МИ, ЗРІ́ДКА, ЧАС ВІД ЧА́СУ, ЧАС ДО ЧА́СУ, ВІД ЧА́СУ ДО ЧА́СУ, КОЛИ́-НЕ-КОЛИ́, ПОДЕ́КУДИ, В І́НШИЙ ЧАС, І́НШИЙ РАЗ, ДЕ́КОЛИ розм., ПОДЕ́КОЛИ розм., ВРЯДИ́-ГОДИ́ (УРЯДИ́-ГОДИ́) розм., КОЛИ́СЬ-НЕ-КОЛИ́СЬ розм., КОЛИ́ розм., ПОРО́Ю рідше, ДЕСЬ-КОЛИ́СЬ діал., ПЕРЕ́ЙМОМ діал. Буває в неволі іноді згадаю Своє стародавнє (Т. Шевченко); Ми інколи в окопах заводили розмову про війну (П. Колесник); Його вдача була гаряча, як присок, палка, як порох, і часом спалахувала як порох (І. Нечуй-Левицький); Часами в подвір'ї з'являлись босяки і п'яними, хижо прижмуреними очима байдуже озирались по клунках (В. Винниченко); Дощ напинав свої вітрила, над степом зрідка пробігав вітер (Ю. Яновський); Час від часу, підводячи голову, Ганна Остапівна бачить маленьких трударів (О. Гончар); Лежить тихенько баба і час до часу викидає з просохлих грудей тужливе зітхання (М. Коцюбинський); Тільки пара підіймалася на тому місці, де він сидів, та коли-не-коли показувалася вершечком чорна смушева шапка (Григір Тютюнник); Подекуди присідав (вовк) і нашорошував вуха, наче до чогось пильно прислухався (Є. Гуцало); Маленьке лихо в інший час і значним людям докучає (Л. Глібов); Як скінчу життя стражденне, Спогадайте інший раз (П. Грабовський); Дивує вона його деколи своєю поведінкою (А. Головко); Тихо.. тільки вряди-годи щось боязко прошепотять (липина та бересток) і знову замруть (В. Винниченко); Серед війн.. виривалося колись-не-колись десятиліття, що село українське жило тихим і своїм життям (Г. Хоткевич); То було коли озветься (Катря) до нас із Марусею словом сердечним. А то зовсім одцуралася усіх (Марко Вовчок); — Коли вже ви так полюбляєте художні образи, я теж скажу: й здоровому, міцному дереву порою слід зігнутися, щоб не зламала буря. Шквал пролетів — розпрямилося і знов живе і зеленіє... (Вал. Шевчук); Десь-колись у вершках лип перекликалися ворони (І. Франко); Переймом ходити на полювання. — Пор. бува́ло.

КОЛИ́-НЕ́БУДЬ (у який-небудь час у майбутньому), КОЛИ́СЬ, КОЛИ́. Я малював дома і брав приватні уроки малювання, мріючи коли-небудь потрапити в Академію художеств хоч вільним слухачем (О. Довженко); Зустріну я тебе як друга, Якщо зустрінемось колись (Л. Дмитерко); — Прощай! — сказав Осел, — навідайсь ще коли (Л. Глібов). — Пор. бу́дь-коли.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коли — коли́ 1 прислівник незмінювана словникова одиниця вживається також як сполучне слово коли́ 2 сполучник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. коли — пр., (?) в якій порі?, в який час?; ЖМ. колинебудь <н. зайди коли до нас>, іноді <н. було коли скаже>; ФР. як <н. як я був юнак>; Ч. аж ось, як ось <н. коли гульк>; СП. тоді як <н. коли я біг>, якщо, раз <н. коли на те пішло>. Словник синонімів Караванського
  3. коли — I присл. 1》 часу. В який час. || Уживається в питальних реченнях. || У риторичних запитаннях і вигуках, що припускають негативну відповідь. || З підсилювальними частками ж, то. Є коли — достатньо часу. Нема коли — немає вільного часу; ніколи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. коли — КОЛИ́¹, присл. 1. часу. В який час. Співай же їм, мій голубе, Про Січ, про могили, Коли яку насипали, Кого положили (Т. Шевченко); Коли, як і чому понесло Коржа з України аж до Сибіру – того ніхто не знав, та й він сам не любив про це розводитись (Б. Словник української мови у 20 томах
  5. коли — Коли б ти і в старцях щастя не мав. Прокльон. Коли за все візьмешся, то нічого не зробиш. Повчають, щоб не робили багато справ одночасно. Колись і перед моїм вікном сонечко зійде. Колись і до мене прийде щастя. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. коли — за царя́ Горо́ха (Панька́, Тимка́, Хме́ля). Дуже давно, у дуже давні часи. — За царя Гороха, значить? — чухаючись, одказав Сидір (Панас Мирний); Хтось, колись, очевидно, ще за царя Гороха, вирішив, що підручник неодмінно має бути нудним (З газети)... Фразеологічний словник української мови
  7. коли — Коли́, присл.; коли́ б, коли́ ж, коли́ то Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. коли — КОЛИ́¹, присл. 1. часу. В який час. Співай же їм, мій голубе. Про Січ, про могили. Коли яку насипали. Кого положили (Шевч., I, 1951, 59); Черниш аж тепер помітив, що вдарив його міною, яка не знати коли і яким чином опинилася у нього в руці (Гончар... Словник української мови в 11 томах
  9. коли — Коли нар. и сз. 1) Когда. Сину мій, коли приїдеш до нас? Макс. Коли хліб, тоді й розум. Ном. № 1364. Коли б же се було? єсть мені коли! Мнѣ некогда. 2) Если. Коли ти будеш вірно пробувати, будуть тебе козаки повожаті. Макс. Словник української мови Грінченка