кочегар
ОПА́ЛЮВАЧ (робітник, який палить у грубах, печах і т. ін.), ГРУ́БНИК, ТОПИ́ЛЬНИК рідко, ПІЧКУ́Р діал.; КОЧЕГА́Р, ПАРОВИ́ЧНИК розм. (перев. при парових казанах). У колгоспі організована парниково-теплична бригада, до складу якої входять.. (п'ять) опалювачів (із науково-популярної літератури); Не маючи жодного притулку, служили (бурлаки).. по винницях да ще по лазнях грубниками (П. Куліш); — Перш було чорти і на дривітні колоддя колють, чорти і пічкурами, чорти і за смолою (Г. Квітка-Основ'яненко); (Юнга:) Я скоро буду кочегаром, вже шарував топку (О. Корнійчук); На "Сміливому Звіробої" було тридцять матросів та паровичників (М. Трублаїні).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кочегар — кочега́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- кочегар — -а, ч. Робітник, що обслуговує печі парових котлів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кочегар — Паляч, палій, див. грубник Словник чужослів Павло Штепа
- кочегар — КОЧЕГА́Р, а, ч. Робітник, що обслуговує печі парових казанів. Бувши за кочегара на винокурні, не стерпів [Павло Никодимович] якоїсь образи й люто побив поміщицького управителя Северина Ярошевського (Є. Кротевич); Ішов [пароплав] повним ходом. Словник української мови у 20 томах
- кочегар — КОЧЕГА́Р, а, ч. Робітник, що обслуговує печі парових казанів. Бувши за кочегара на винокурні, не стерпів [Павло Никодимович] якоїсь образи й люто побив поміщицького управителя Северина Ярошевського (Крот., Вибр. Словник української мови в 11 томах