1. Словник синонімів української мови

кільце

ОТО́ЧЕННЯ (становище, при якому хто-небудь або військовий підрозділ, армія, територія, місто і т. ін. перебуває в кільці військ ворога); ОБЛО́ГА, БЛОКА́ДА (про місто, територію); КІЛЬЦЕ́, ОБХВА́Т рідше, КЛІ́ЩІ розм., КАЗА́Н розм. Вона, літня вже, немічна жінка, десятки разів переправляла через Дніпро рідних партизанів, рятувала від переслідувань військовополонених, що опинились в оточенні (О. Довженко); В роки блокади годинник став своєрідним символом стійкості ленінградців. Це був єдиний міський годинник, який ішов всі 900 днів облоги (з газети); (Спартак:) Ти затримаєш противника, аж доки Піхота не проб'ється крізь кільце (Л. Дмитерко); Помітивши рух чорноморців, турки почали перекочуватись на фланги, яким загрожував обхват (С. Добровольський); Потрапити в кліщі ворога; — Наші біля Корсуня та й тут поблизу німцям казана влаштували (В. Козаченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кільце — кільце́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири кільця́ Орфографічний словник української мови
  2. кільце — див. коло Словник синонімів Вусика
  3. кільце — -я, с. 1》 Предмет (найчастіше з металу), який має форму кола (див. коло I 1)). 2》 Те, що має вигляд такого предмета. || Коло (див. коло I 2)), обвід. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кільце — 1. перстень, перстенець, перстеник, персник, заручка, каблука, каблучка, каблучечка 2. коло, оточення Словник чужослів Павло Штепа
  5. кільце — КІЛЬЦЕ́, я́, с. 1. Предмет (найчастіше з металу), що має форму кола (див. ко́ло¹ 1). Ведмідь який, а й то кільце в губу вправляють (Номис); Розшукавши в кухні великий замок, надів його на кільця, що були в дверях (І. Микитенко); Як томить кожна п'ядь!... Словник української мови у 20 томах
  6. кільце — • кільце - композиційно-стилістичний прийом, що полягає в повторенні наприкінці кожного віршованого рядка (строфи або твору в цілому) окремих звуків, слів, фраз, що були на початку. Розрізняють К.: 1) Звукове: Осінь, осінь, осінь... Шум осик... (М. Українська літературна енциклопедія
  7. кільце — Кільце́, -льця́, -льцю́; кі́льця, кі́лець Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. кільце — КІЛЬЦЕ́, я́, с. 1. Предмет (найчастіше з металу), який має форму кола ( див. ко́ло¹ 1). Ведмідь який, а й то кільце в губу вправляють (Номис, 1864, № 4220); Розшукавши в кухні великий замок, надів його на кільця, що були в дверях (Мик. Словник української мови в 11 томах
  9. кільце — Кільце, -ця с. 1) Кругъ, кружекъ. Ой у місці в крайній хаті кільцем танець ходить. Гатц. 296. 2) Кольцо вообще, за исключеніемъ носимаго на пальцѣ. Ведмідь здоровий, та кільце в носі. Ном. № 4228. Словник української мови Грінченка