кільце

КІЛЬЦЕ́, я́, с.

1. Предмет (найчастіше з металу), що має форму кола (див. ко́ло¹ 1).

Ведмідь який, а й то кільце в губу вправляють (Номис);

Розшукавши в кухні великий замок, надів його на кільця, що були в дверях (І. Микитенко);

Як томить кожна п'ядь! Як давить ранець! Спокій! Де кільце? Затисни й сіпай на рахунок п'ять (М. Бажан).

2. Те, що схоже на такий предмет.

Вона вся трусилась, трусились на голові кільця локонів (І. Нечуй-Левицький);

Пускаючи кільця диму, Іван Лук'янович вдоволено дивився на мене (Я. Гримайло);

Діти жадібно припали до їжі, дружно знищили ціле кільце ковбаси (О. Бердник);

// Коло (див. ко́ло¹ 2), обвід.

Станцію “Кільцеву” проектували й створювали як тимчасову, це – розворотне кільце, територія якого оточена металевим парканом (із журн.);

// Кінцевий пункт трамвайного й тролейбусного маршрутів із поворотним кругом, а також кінець автобусного маршруту, де автобус робить розворот, щоб їхати назад.

Тролейбусне кільце в Ботанічному мікрорайоні користується підвищеним попитом в автомобілістів (із журн.);

До автобусного кільця біля магазину доїхали, коли вже було темно (з газ.);

// перен. Те, що замкнене круговою лінією чого-небудь; оточення.

[Спартак:] Та ми затримаєм противника, аж доки Піхота не прорветься крізь кільце (Л. Дмитерко);

У кільці ворога опинилось 665 тисяч захисників Києва (з газ.).

3. у знач. присл. кільце́м, кі́льцями. У формі кола, кругової лінії.

– У неї [гадюки] крутився хвіст і неначе звивався кільцями (І. Нечуй-Левицький);

Механік мовчки посміхнувся, пускаючи дим кільцями вгору (О. Гончар);

Люди збиваються навколо Ганни тісним кільцем (М. Руденко);

Натовп посунув кільцем до лобного місця, розтрощив поміст (Р. Іваничук).

4. Окремий складник ланцюга.

Біда за біду чіпляється, як у ланцюзі кільце за кільце (Номис);

Водій дістав елекрозварювальний апарат, увімкнув його й приварив до залізничної рейки ланцюг з грубими кільцями (із журн.).

5. тільки мн. Гімнастичний снаряд, який складається з двох підвішених обручів.

Дерев'яні підвісні кільця з мотузками можуть використовуватися самостійно й зі шведськими стінками (з наук.-попул. літ.).

6. бот. Група з трьох або більше концентрично розміщених листків, гілок, квіток чи інших органів рослин, що відходять на одному рівні від осьового органа.

На гілках хвойних рослин щороку утворюється одне кільце – так звана мутовка (з наук. літ.).

Зву́жувати / зву́зити ко́ло (кільце́) див. зву́жувати;

Змика́ється / зі́мкне́ться ко́ло (кільце́) див. змика́тися;

Змика́ти / зімкну́ти ко́ло (кільце́) див. змика́ти.

△ (1) Річні́ кі́льця, бот. – концентричні шари деревини, які щорічно наростають на стовбурі дерева; річні шари.

Йому [Карлу-Йозефу] вдавалося чути і кожен листок на кожному дереві, і як лускають бруньки, і дихає мох, і .. як під корою наростають річні кільця (Ю. Андрухович).

◇ (2) Кільце́ в ланцюгу́ чого – складник чого-небудь цілого, тісно пов'язаного.

Люди й покоління – се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя (Леся Українка);

Книги академіка Петрова становлять, безперечно, новий етап у розвитку тих дослідів, кладучись на замітне кільце в ланцюгу нашої літературної історіографії (С. Єфремов).