1. Словник синонімів української мови

мішати

ЗМІ́ШУВАТИ (з'єднувати, поєднувати що-небудь різнорідне), ПЕРЕМІ́ШУВАТИ, МІША́ТИ. — Док.: зміша́ти, переміша́ти, поміша́ти. Зима того року прийшла дуже рано.., завертіла дикими завірюхами; коли ж набридало їй гратися снігом, тоді змішувала його ще й з дощем (Ю. Збанацький); Ніхто, крім нього, не знав тепер, як викладати зводи (в печах).., перемішувати шари вугілля й руди (С. Скляренко); Дядько похилив голову, подумав, трохи помовчав, а далі почав розказувати, мішаючи те, що йому оповідав дід, з своїми вигадками (І. Нечуй-Левицький).

I. МІША́ТИ (за допомогою мішалки, ложки і т. ін. перегортати, збовтувати, перемішувати щось), ПЕРЕМІ́ШУВАТИ, КОЛОТИ́ТИ (що-небудь рідке); ПРОМІ́ШУВАТИ (робити щось однорідним, надавати рівномірної густоти чи складу). — Док.: поміша́ти, розміша́ти, переміша́ти, розколоти́ти, проміша́ти. Трохим мішає ложечкою в склянці (П. Колесник); Він хвалив майстрів, що добре розмішують глину (П. Інгульський); Перед сівбою насіння трав і проса добре перемішували (з журналу); Жінка колотила на припічку кулешу (Лесь Мартович).

ПЕРЕПЛУ́ТУВАТИ кого, що з кимчим і без додатка (приймати за іншого, за інше), ПЛУ́ТАТИ, СПЛУ́ТУВАТИ, ПЕРЕМІ́ШУВАТИ розм., ЗМІ́ШУВАТИ розм., МІША́ТИ розм. — Док.: переплу́тати, сплу́тати, переміша́ти, зміша́ти. Майор.. впівголоса ввічливо вичитував машиністці за те, що вона неуважна і знову переплутала списки (Григорій Тютюнник); Василя Келембета.., можливо, не всі й знають, бо його плутають з іншим Василем (Ю. Яновський); Він — селянка, а вона — коваль... Ах, я сплутав, та чи це важливо? (М. Рильський); Отець Харитін читав, але Онисія Степанівна так перемішала Діоскора й Ігемона з наймитами та ігуменами, а Варвару з наймичками, що вже нічого не розуміла (І. Нечуй-Левицький); Десь у центрі села почувся сигнал, який не змішаєш з сигналами інших машин (Д. Бедзик); Вона так ослабла, що мішала сон із дійсністю (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мішати — міша́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. мішати — Розмішувати, вимішувати; (карти) переплутувати, перемішувати; (з землею) змішувати; (плутати одне з другим) не розрізняти; (кому) Д. заважати. Словник синонімів Караванського
  3. мішати — Бовтати, вимішувати (тісто), добовтувати, доколочувати, домішувати, забовтувати (рідке), заколочувати (т.с.), замішувати, збовтувати, змішувати, перебовтувати, переколочувати, перелопачувати, перемішувати, підбивати (запарку), підбовтувати... Словник синонімів Вусика
  4. мішати — I -аю, -аєш, недок., перех. 1》 За допомогою мішалки, ложки і т. ін. перегортати, збовтувати, перемішувати що-небудь. 2》 Сполучати що-небудь різнорідне. || Перемішуючи, порушувати порядок розташування чого-небудь. 3》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мішати — 1. колотити, виколочувати, виколотити, повиколочувати, заколочувати, заколотити, наколочувати, наколотити, понаколочувати, поколочувати, поколотити, сколочувати, сколотити, посколочувати, (збіжжя) суропити, досуроплювати, досуропити, насуроплювати... Словник чужослів Павло Штепа
  6. мішати — МІША́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., що. 1. що. За допомогою мішалки, ложки і т. ін. перегортати, збовтувати, перемішувати що-небудь. Всипала я кукурудзяне борошно в окріп, мішаю ложкою мамалиґу (І. Нечуй-Левицький); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  7. мішати — мі́шати (міше́ти) 1. карт. перемішувати колоду карт (ст)||тасувати ◊ ґлі́ни мі́шаць → ґліна ◊ ґлі́ну мі́шати → ґліна ◊ кишки́ міше́ти → кишка ◊ мі́шати в ка́рти → карта 2. танцювати (ст)|| = гасати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. мішати — Не мішай грішне з праведним. Не мішайте світських справ з релігійними. Помішав горох з капустою. Помішав речі не належні до себе. Не знає ладу. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. мішати — міси́ти в грязю́ці (в грязі́, в боло́ті і т. ін.) кого. Несправедливо звинувачувати кого-небудь у чомусь, зводити наклепи на когось; обмовляти, ганьбити і т. ін. Ось і почнуть дурні язики до небес піднімати Марка, а його місити в грязюці (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
  10. мішати — Міша́ти, -ша́ю, -ша́єш, -ша́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. мішати — МІША́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., перех. 1. За допомогою мішалки, ложки і т. ін. перегортати, збовтувати, перемішувати що-небудь. Всипала я кукурудзяне борошно в окріп, мішаю ложкою мамалигу (Н.-Лев., III, 1956, 255); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  12. мішати — Міша́ти, -ша́ю, -єш гл. Мѣшать, смѣшивать, перемѣшивать. Мішай кашу. Пане гетьмане!.. старого пса непристойно мішати в нашу компанію. К. ЧР. Словник української мови Грінченка