нервувати
ДРАТУВА́ТИ (збуджувати, посилювати в кого-небудь якесь відчуття, почуття), НЕРВУВА́ТИ, РОЗДРАТО́ВУВАТИ розм., ДРАЖНИ́ТИ розм., РОЗДРА́ЖНЮВАТИ розм., ДРАЗНИ́ТИ розм., РОЗДРА́ЗНЮВАТИ розм., РОЗ'Я́ТРЮВАТИ розм., ША́РПАТИ зі сл. душу, серце, нерви і т. ін., розм., ШПИГА́ТИ розм., ШКРЯ́БАТИ розм., ДЕНЕРВУВА́ТИ зах., ІРИТУВА́ТИ зах. — Док.: роздратува́ти, знервува́ти, рознервува́ти, роздражни́ти, роздразни́ти, роз'ятри́ти, шарпну́ти, шпигну́ти, шпигону́ти, шкрябну́ти, зденервува́ти, зіритува́ти. Тиховичеві не до жартів. Якесь роздратовання обхоплює його, — його все гніває, все дратує (М. Коцюбинський); — І приніс же дідько оту красуню в мій палац! Я вже був забувся про неї, а вона знов роздратувала мене своїми очима (І. Нечуй-Левицький); Його сухувата стриманість дражнила й розпалювала її більше, ніж коли б він пішов назустріч її заграванням (З. Тулуб); Обід, на який вона пішла до спільної їдальні наперекір своїй ранішній постанові, знов роздражнив і рознервував її в високій мірі (І. Франко); Раптом почала находити на них якась неміч, але це ще більше дразнило їх (Н. Кобринська); В хаті не застала (Зоя) нікого. Се її трохи роздразнило (О. Кобилянська); Те, що вона сказала йому правду, ще більше роз'ятрювало його горе (Н. Рибак); Тяжкі муки викликали ще тяжчі думки і, поєднавшись, шарпали і серце і душу Одарчину (Панас Мирний); Весь час він відчував неспокій, і той неспокій шпигав його, гнав додому (Є. Гуцало); Гервасія Салогана і досі звуть не управителем, а теж економом, і це неабияк шкрябає гоноровитого попихача (М. Стельмах); Студінь і брак хати так мене денервували, що я не міг писати (В. Стефаник); Декотрі теми п. Квітку, як чоловіка нервового, могли б занадто зіритувати (Леся Українка). — Пор. збу́джувати, се́рдити.
НЕРВУВА́ТИСЯ (перебувати в нервовому, збудженому стані), НЕРВУВА́ТИ, ДЕНЕРВУВА́ТИСЯ зах., ПСИХУВА́ТИ підсил. розм. — Док.: знервува́тися. Машина уже була заправлена, Льонька нервувався: — Мені ще ж сто кілометрів пиляти, а вони чаї розпивають (М. Зарудний); Хористи метушаться, нервують (Д. Ткач); Зовсім не вважає (Славко) на те, що хтось, може, ще більше денервується, як його не бачить (Лесь Мартович). — Пор. збу́джуватися, 2. хвилюва́тися.
Значення в інших словниках
- нервувати — Коли вживають дієслово нервувати, а коли нервуватися? Часом нервувати використовують у не властивому йому значенні: “Вона помітно нервувала і час від часу зиркала у вікно” (Петро Панч). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- нервувати — нервува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- нервувати — Шарпати нерви <�псувати кров> кому, ДРАТУВАТИ; (- звук) тягти за душу; п-к -УЮЧИЙ, що нервує, здатний рознервувати, дратівний, дражливий, дратівливий. Словник синонімів Караванського
- нервувати — див. сердитися; хвилюватися Словник синонімів Вусика
- нервувати — Нервувати й нервуватися Дуже часто, надто в деяких південних говорах, уживають слова нервувати в невластивому йому значенні: «Він цілий день нервує й ніяк не може заспокоїтися». «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- нервувати — -ую, -уєш, недок. 1》 неперех. Те саме, що нервуватися. 2》 перех. Приводити кого-небудь у стан нервового збудження, роздратування; прикро вражати чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нервувати — НЕРВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. кого. Спричиняти в кого-небудь нервове збудження, роздратування. Ольга нетерпляче прикусила губу. Короткі, нескладні відповіді дівчини нервували її (І. Словник української мови у 20 томах
- нервувати — Нервува́ти, нерву́ю, -ву́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нервувати — НЕРВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. неперех. Те саме, що нервува́тися. Жінка помітно нервувала і час від часу зиркала у вікно (Панч, Синів.. Словник української мови в 11 томах