нечистий

БРУДНИ́Й (про зовнішній вигляд кого-, чого-небудь — покритий брудом, немитий і т. ін.), ЗАБРУ́ДНЕНИЙ, ЗАМА́ЗАНИЙ розм., ВИ́МАЗАНИЙ розм., ЗАВО́ЖЕНИЙ розм., ЗАМА́ЩЕНИЙ розм., ЗАВА́ЛЯНИЙ діал.; ЗАМУ́РЗАНИЙ розм., ЗАШМАРО́ВАНИЙ розм., МУРЗА́ТИЙ розм. (звичайно про людину або частини її тіла); ЧОРНОМА́ЗИЙ підсил. розм. (про людину); ЧО́РНИЙ (про те, що раніше мало інший колір, — покритий брудом, пилом, сажею і т. ін); НЕСВІ́ЖИЙ, ЗАНО́ШЕНИЙ, ЗАТА́СКАНИЙ розм. (про одяг, білизну і т. ін. — який був у вжитку, довгому використанні); ЗАЯЛО́ЖЕНИЙ, ЗАСМАЛЬЦЬО́ВАНИЙ, ЗАСА́ЛЕНИЙ (забруднений чим-небудь масним); ЗАМА́ЦАНИЙ розм., ЗАХВА́ТАНИЙ розм. рідше (з плямами від частого хапання); НЕЧИ́СТИЙ (як менш категоричне, пом'якшене позначення цієї ознаки). А там, на обрії не вершник таємничий, Ні! Будить заспаних і недолугих кличе Брудний, замурзаний веселий тракторист (М. Рильський); Ковалів довго витирав ганчіркою забрудненого стільця, нарешті запросив Бачуру сісти (М. Чабанівський); Ми йдемо додому, всі такі замазані, чудні (В. Сосюра); Ходив Яшко зашмарований, з залізяччям у кишені, а гордість була написана і на завше замащеному обличчі, і в колючих, насмішкуватих очах (В. Большак); Яка вона (дитина) не є — хай іншим видається вона й сопливою та мурзатою, некрасивою, нерозумною, а для рідних батьків вона й найкрасивіша, і найрозумніша в світі (Ю. Збанацький); Просовують до його (нього) рученята голі чорномазі діти, страшні, сухі, тремтять од холоду.. (Панас Мирний); — Принеси мені, Килино, води та насип у ночви; а ти, Явдохо, помий мені ноги, бо, бач, які чорні — бувало командує (Кирило) (Панас Мирний); На ньому була несвіжа сорочка, розхристана на грудях (Григорій Тютюнник); На голові заношена, ще, видно, окопна шапка (О. Гончар); Вона дала Лукії не одну, а кілька засмальцьованих, розтріпаних книжок (О. Донченко); Сергій дістав з кишені зім'ятого замацаного конверта (Ю. Мушкетик); Чи в неділю, чи в свято йду до церкви та гляну, що в мене нечисті руки, та й зайду до криниці й помию собі руки й ноги (І. Нечуй-Левицький).

БРУДНИ́Й (про приміщення, подвір'я, посуд і под. місце або вмістище — у якому є бруд, покидьки, сміття і т. ін.); ЗАПОГА́НЕНИЙ розм., ЗАГИ́ДЖЕНИЙ розм., ЗАПА́КОЩЕНИЙ розм., ЗАПАСКУ́ДЖЕНИЙ розм. (забруднений перев. чимось поганим, гидким); ЗАСМІ́ЧЕНИЙ (про приміщення, подвір'я і под. місце — з наявністю сміття чи чогось непотрібного); НЕЧИ́СТИЙ (як менш категоричне, пом'якшене позначення цієї ознаки). За цих кілька днів марного очікування в брудному закутку товарної станції жінка ще дужче розхворілась (М. Стельмах); Сірі брудні мури — загиджені, заплямані, холодні — стискали його з усіх боків (Б. Грінченко); Поповз (Бурмака) поміж смердючими брудними чобітьми по запаскудженій підлозі (П. Загребельний).

ГРІ́ШНИЙ (який порушує релігійно-моральні настанови або суперечить їм), НЕПРА́ВЕДНИЙ, НЕЧИ́СТИЙ, ЛУКА́ВИЙ заст., ОКАЯ́ННИЙ заст., НЕЧЕСТИ́ВИЙ книжн., заст.; ГРІХО́ВНИЙ заст., БОГОМЕ́РЗЬКИЙ заст. (про життя, вчинок, думку й т. ін.). (Маруся:) З того безталанного дня,.. як уздріла я його, мучать мене помисли лукаві, у три ряди облягли грішні думки (Панас Мирний); Неправедне життя; Немила тобі розкіш неправедна (М. Зеров); Жадна нечиста думка не засмітила їй серця (М. Коцюбинський); (Панас (пада перед іконою навколішки):) Согрішив я, окаянний! (М. Кропивницький); Я знаю: нечестиве те кохання (А. Кримський); (Меропія:) Що ж то скаже отець Модестій, як, борони Боже, довідається про це гріховне гульбище (І. Нечуй-Левицький). — Пор. амора́льний.

НЕПОРЯ́ДНИЙ (про вчинки, поведінку тощо — який характеризує кого-небудь як непорядну людину), НЕДОСТО́ЙНИЙ, НЕГА́РНИЙ, НЕДО́БРИЙ, НЕГО́ЖИЙ, НЕХОРО́ШИЙ, НЕГІ́ДНИЙ підсил., ПОГА́НИЙ підсил.; НЕЧЕ́СНИЙ (який характеризує кого-небудь як нечесну людину); НЕЧИ́СТИЙ, БРУДНИ́Й підсил., НИЗЬКИ́Й, НИ́ЦИЙ, ОГИ́ДНИЙ підсил., ГИДКИ́Й підсил., МЕРЗЕ́ННИЙ підсил., МЕРЗО́ТНИЙ підсил., ЧО́РНИЙ підсил., СВИ́НСЬКИЙ підсил. розм., ПАДЛЮ́ЧИЙ підсил. розм. (найвищою мірою непорядний, аморальний, лицемірний і т. ін.). Помітивши Данилова, вона строго звела брови, наче зловила його на чомусь непорядному (І. Волошин); Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (О. Донченко); — Слухай, парубче, — сказав він Андрієві, як той прийшов, — ти займаєшся недобрим ділом (М. Коцюбинський); — Може, там хто буде в'язнути до вас ..Або говорити різні такі слова.. нехороші. То ви нам скажіть (О. Гончар); — Коли хто.. помітив щось негідне за товаришем (курив там у туалеті, чи що), то правило в нас таке: виходь ось тут на лінійці і перед лицем товариства відкрито говори (О. Гончар); Ганьблю того, .. Хто чесному сподіяв щось нечесне (С. Воскрекасенко); Діяти нечистим способом; Нечиста гра; (Марков:) Може, з беззахисною дівчиною і можна було робити якісь брудні комбінації, але з лейтенантом Єгоровою не трапиться нічого подібного (В. Собко); — Для чого ти вирощуєш у собі таке низьке, негідне почуття? (О. Донченко); — Вибачте, я хотів помститись за двійку, це — мерзенний вчинок (О. Донченко); — Ви ще почуєте ім'я Чорного Себастьяна. В мене на голові менше сивого волосся, аніж на його чорній совісті забитих людей (Ю. Бедзик). — Пор. 2. безсоро́мний, гане́бний.

НЕЧИ́СТИЙ (за релігійними уявленнями — пов'язаний з надприродними ворожими людині силами, злим духом і т. ін.), ПОГА́НИЙ, ПОГА́НСЬКИЙ, НЕПЕ́ВНИЙ заст. (який знається з нечистою силою). Це їй нагадало клапті з тих казок, де страховища стережуть нечисті багатства (М. Стельмах); — У нас (індійців) є повір'я, що в усякій жінці сидить поганий дух (В. Минко); Минає Неясний день мій, вже смеркає, Над головою вже несе Свою неклепаную косу Косар непевний... (Т. Шевченко).

ЧОРТ (уявна надприродна істота, яка втілює в собі зло), БІС, ЧОРТЯ́КА розм., ГА́СПИД (А́СПИД) розм., ГАСПИДЯ́КА підсил. розм., ДІ́ДЬКО розм., КУЦА́К розм., КУ́ЦИЙ розм., КУЦА́Н розм., КУЦЬ розм., АНТИ́ПКО діал., А́РІДНИК діал., МОЛЬФА́Р (МОЛФА́Р) діал., АНЦИ́ХРИСТ (АНТИ́ХРИСТ) заст., БЕНЕ́РЯ заст.; ДЕ́МОН, ГЕ́МОН (в античній міфології); ДИЯ́ВОЛ, САТАНА (вища істота серед тих, хто втілює в собі зло); ЛУЦИ́ПЕР (ЛЮЦИ́ПЕР), ЛЮЦИ́ФЕР (володар пекла і зла); ПЕКЕ́ЛЬНИК (злий дух, що живе в пеклі); ЛУКА́ВИЙ, НЕЧИ́СТИЙ, НЕЧИ́СТА СИ́ЛА, НЕЧИ́СТИЙ ДУХ, ЗЛИЙ ДУХ, ЛИХИ́Й ДУХ, ДУХ ТЬМИ (ПІТЬМИ́), ДУХ ТЕМНОТИ́, ДУХ МЛИ, ЛИХИ́Й, ЧО́РНИЙ, ЧО́РНА СИ́ЛА, ВРАГ заст., ПРОКЛЯ́ТИЙ рідше (уживається перев. в розмовно-побутовій мові як евфемізм з метою уникнути вживання слів "чорт", "диявол"); ДОМОВИ́К, ДОМОВИ́Й, ХОВА́НЕЦЬ діал. (той, що живе в домі); ВОДЯНИ́К, ВОДЯНИ́Й рідше, ТОЙ, ЩО ГРЕ́БЛІ РВЕ розм. (той, що живе в озерах, річках тощо); АНЦИ́БОЛОТ діал., АНЦИ́БОЛ діал., АНЦИ́БОЛОТНИК діал., БОЛОТЯНИ́К діал. (той, що живе в болоті); ЛІСОВИ́К, ЛІСОВИ́Й, ЩЕ́ЗНИК, ГАЙОВИ́К, ЛІСУ́Н заст., ПОЛІСУ́Н заст. (той, що живе в лісі); ОЧЕРЕТЯНИК (той, що живе в очереті); ПОЛЬОВИ́Й (той, що живе в полі); ШАЙТА́Н (у мусульманській міфології). — Я до чорта, а він від мене; я за ним, а проклятий чортяка та у сіни (Г. Квітка-Основ'яненко); Чорти бувають водяні, степові, хатні й лісові. З водяних найголовніший — анциболот. Це головне начальство над усіма водяними чортами; потім водяний чорт — це той, що греблі рве.. З хатніх чортів найперший чорт — це дідько.. Цей дідько як удень, то все на горищі сидить, а як уночі, то шастає по сінях та по коморах. Із лісових чортів є лісовик-чорт; він білий, а п'ятки смалені; цей кріпко дурить людей (І. Шаповал); Здоровий сам (Лев), кудлата грива, На пиці широченний ніс, — Не тільки миша полохлива, Злякався б навіть і сам біс (Л. Глібов); Обхрестивсь та й беркиць з верби впрост на гаспидові ріжки... Несамовито захарчав гаспид... (Марко Вовчок); Куцим, або куцаком звуть у нас того, хто в пеклі грішників припікає (Ганна Барвінок); З-за купини вискакує Куць, молоденький чортик-паничик (Леся Українка); Ходили перекази, що в негоду в річці товчуться антипки, чорти тобто, ловлять русалок, аби кохатися з ними (М. Олійник); Знав (Іван), що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім (М. Коцюбинський); Гуцул лякався не тільки пана і жандарма, він жахався на кожному кроці відьми, упиря, мольфара і всякого іншого чортовиння (П. Козланюк); Що куля минає, то ще й нічого: єсть такі діди, на Чорномор'ї були, від кулі теж заговорюють.. А от як із нечистою силою що — то анцихрист (М. Хвильовий); — Вважаєш, майор з антихристами знається? (П. Автомонов); (Катря:) За мною оце проти середи бенеря гналась... (М. Кропивницький); "Чи янгол з неба оце з'явиться мені серед цього пишного натовпу князів та магнатів, чи демон з пекла прийняв лицарський .. пишний, чудовий вид і вмішався серед молодих магнатів, щоб одразу і так несподівано стривожити мою душу..." (І. Нечуй-Левицький); — Поїду в Київ, помолюся. Молитва, може, прожене Диявола... (Т. Шевченко); — Загримів грім, затріщали дуби в лісі, блиснула блискавка. Глянув я додолу, аж з розколини висовується сатана... (І. Нечуй-Левицький); "Хахол — чорт і до самого луципера доступить, не то до губернатора" (Панас Мирний); Колись прилучилось у пеклі, що підстарший чорт тяжко занедужав.. Їх, пекельників, і наші пани не переважать (Марко Вовчок); (Степан:) То гріх і перед Богом, і перед людьми, то лукавий кам'янить тобі серце! (М. Старицький); Тільки страшно! А що, як то нечиста сила туди коні приведе? Денис боявся нечистого, хоч і знав, що від його легко оборонитися хрестом (Б. Грінченко); — Обзивайсь, коли ти не нечистий дух! (Панас Мирний); Забобонному татаринові здавалося, ніби то відьма накликає на нього духів тьми (З. Тулуб); (Сестра Серафима:) Дух темноти погибельний боїться ясного лиця праведного. Да воскресне Бог й разточаться врази єго!.. (Панас Мирний); Мов духи мли з картини Рєпіна зняли цього стрункого гайдамаку і повтікали з переляку (В. Сосюра); Сивилла грошики в калитку, Піднявши пелену і свитку, — Ізслизла, мов лихий злизав (І. Котляревський); Куди вас враг несе до гаспидського сина? (Є. Гребінка); Недаром пут (у штольні) такий сопух. Певно, що се не від святого, а від проклятого (І. Франко); Ні разу не трапилося (Олексі) відчути на собі чортові пазурі, відьомське шахрайство, підступ чи лісовика, чи домовика, чи водяника (Г. Хоткевич); — Чого, Парасю, ти блідна? — Ох, ненько! Домовий триклятий Мене все кликав до вікна. Весь чорний, мов ведмідь кудлатий (П. Грабовський); Пан учитель Лупина підслухав, як діти розповідали собі, що будник при залізниці держить у своїй хаті хованця, замкненого у маленькій рурці (О. Ковінька); — А в лісі живе полісун... А в полі живе польовий — і то нечиста сила... А в очереті над річкою очеретяник — вибігає з очерету білим бараном і лякає людей... А в воді живе водяник — цей у зелений кушир уплутається, пакості чинить, греблі рве... А в болоті живе болотяник — такий замурзаний та вкалений... (Б. Грінченко); (Русалка (випливає на берег і кричить):) Дідусю! Лісовий! біда! рятуйте! (Леся Українка); Щезник — темний дух гірського лісу (Є. Гуцало); Гомонять ялини, сосни — бір не спить. Чую я: лісун кудлатий тут лежить (І. Драй-Хмара); І знов шайтан нашіптує їй грішні думки, каламутить спокій (М. Коцюбинський).