німий

БЕЗМО́ВНИЙ (про людину — який нічого не говорить, не подає голосу), БЕЗГОЛО́СИЙ розм., БЕЗГЛА́СНИЙ рідше; МОВЧАЗНИ́Й, МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МОВЧУ́ЩИЙ розм., заст. (який мовчить, не вступає в розмову); НІМИ́Й підсил., НІМО́ТНИЙ підсил., перев. поет. (який не спроможний подати голосу під впливом сильного почуття). Осторонь стовбичило двоє селян — безмовних глядачів цього розкішного бенкету (Ю. Яновський); — Та це ж не нам вирішувати. — Це — як громада. — Але ж і ви тепер не безголосі. Треба тільки, щоб і ваш голос у громаді чути було (А. Головко); "Не плач, дитя, — твій плач невчасний! Росою впавши, труп безгласний сльоза не може оживить..." (М. Драй-Хмара); Добру хвилину стояли вони мовчазні, вдивляючись широко розплющеними очима в міську пітьму (О. Довженко); Однако, робітники були якось дуже мовчазливі! (І. Франко); Бере (Руфін) за руку мовчущого з дива диякона і веде через риклініум у дім (Леся Українка); Село неначе погоріло, Неначе люде (люди) подуріли, Німі на панщину ідуть І діточок своїх ведуть!.. (Т. Шевченко). — Пор. 1. мовчазни́й.

БЕЗМО́ВНИЙ (який виявляється без слів, не супроводжується мовленням), МОВЧАЗНИ́Й, МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, НІМИ́Й, НІМО́ТНИЙ, БЕЗГОЛО́СИЙ рідше, БЕЗГУ́ЧНИЙ рідше; БЕЗСЛОВЕ́СНИЙ, БЕЗСЛІ́ВНИЙ рідше (який не супроводжується мовленням). Прекрасно, що Сашко був тут! Безмовна підтримка відігнала всю сьогоднішню легкодухість (О. Копиленко); Кілька хвилин обоє в мовчазній недовірі оглядають один одного (Д. Бедзик); Не забуду благородний Гордий вид. Мовчазливую зневагу і одхід (А. Кримський); Обидва солдати замовкли і, дивлячись з німим запитанням один одному в обличчя, якийсь час зосереджено прислухалися (І. Багмут); Працівників у полі не чути. Одчайний безголосий сум обгорнув усе і кричить — просить робочих рук (Ю. Яновський); Обгорілі дерева з безгучним зойком здіймали вгору чорні гілки (С. Журахович); Всі, одначе, ждуть ще, що вирішить Килигей, ждуть, що ось-ось він подасть знак. Отой суворий безсловесний знак (О. Гончар); Зарічний дивився на пробуджену весною землю, як в обличчя друга, і вів з нею якусь безслівну розмову (М. Тарновський).

НІМИ́Й (який не говорить, позбавлений здатності говорити); БЕЗМО́ВНИЙ, БЕЗСЛОВЕ́СНИЙ, БЕЗ'ЯЗИ́КИЙ (в образно-підсилювальній функції — про людей і взагалі живі істоти); БЕЗГОЛО́СИЙ (який втратив голос). — Отак завжди! — гарикнула стара. — Хоч би тобі словом обізвалася: мов зроду німа або їй.. річ одібрало... (Панас Мирний); Вдома неначе підміняли старого фахівця Любчика. Він перетворювався на безсловесну рибу... (А. Хижняк); У стайнях, хлівах стоїть худоба, тремтить з холоду, чекає турботливого доглядача, що полегшить холодну долю без'язиких істот (І. Кириленко); Від сарайчика загавкав.. вже майже безголосий від старості пес (А. Головко).

ТИ́ХИЙ (сповнений тиші, без голосних звуків), БЕЗЗВУ́ЧНИЙ, БЕЗГОМІ́ННИЙ, БЕЗМО́ВНИЙ, МОВЧАЗНИ́Й, МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, НІМИ́Й, НІМО́ТНИЙ, БЕЗШЕЛЕ́СНИЙ (в якому не чується шелесту). Ніби слухає нас тиха зоряна ніч, Що над нами узори зіткала (І. Гончаренко); Ранок був беззвучний (Ю. Яновський); Гудіння моторів, крякання автомобільних сигналів, паровозні сирени сповнюють колись безгомінні ліси, нагадуючи про нові часи (П. Загребельний); Степ ще безмовний, передсвітанковий, тільки вітер свище перед шляхом (О. Гончар); Вулиця була тиха, мовчазна (Я. Баш); Де дорога лягла через гори в поле, там густа й мовчазлива пітьма оповила землю (А. Шиян); Туман хвилями лягає По степу німому (пісня); Цілий день не втихала робота, Віяв вітер, і сонце пекло, — І німотне смеркання в ворота, Наче гість дорогий, увійшло (М. Рильський); Ніч світла, висока. Насторожилась садками безшелесними, прислухається до чогось (О. Гончар).