один

БЕЗРІ́ДНИЙ (який не має родичів); БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, БЕЗРОДИ́ННИЙ (який не завів родини); САМО́ТНІЙ (САМІ́ТНИ́Й), ОДИНО́КИЙ (який не завів родини або живе без родини); САМ, ОДИ́Н, САМ-ОДИ́Н підсил. розм., САМ-САМІ́СІНЬКИЙ підсил. розм., ОДИ́Н-ОДНІ́СІНЬКИЙ підсил. розм. (перев. при дієсловах існування, зміни родинного стану: бути, жити, рости, стати, лишитися і т. ін.). Цими шляхами, каже брат Степан, часто проходять на південь України, до Чорного моря всякі бідаки, безрідні та босі, наймити і голота (Т. Масенко); Безсімейним фахівцям надається гуртожиток; Пішла вона (Миша) звичайненько прохати, Щоб Лев в дуплі дозволив їй, Самотній та старій, Хозяйство завести маленьке (Л. Глібов); То було його перше й останнє.. кохання.. Він став недовірливий до людей, похмурий і самітний (О. Донченко); У лазареті з місяць пролежав (Ігнат), а потім і не ходив більш до пана Івана, не питав про Оленку. Москалем він одиноким вік звікував, мов той дуб суховерхий (П. Куліш); Тепер ми не самі. Дружина й мати — Дітей, як власне око бережеш (Л. Дмитерко); Один я на світі без роду, і доля — Стеблина-билина на чужому полі (Т. Шевченко); — Я сирота, — одказала Галя. — Я живу сама-одна коло Києва (Марко Вовчок); І Йосипа твого не стало. А ти, як палець той, осталась Одна-однісінька! (Т. Шевченко). — Пор. 1. бездо́мний.

ЄДИ́НИЙ (такий, крім якого нема нікого й нічого іншого), ОДИ́Н, ОДИ́Н-ЄДИ́НИЙ підсил., ОДНИ́М-ЄДИ́НИЙ підсил., ОДИ́Н ОДНИ́М (ОДНИ́М ОДИ́Н) підсил., ОДИ́Н ЛИШЕ́ (ЛИШ) підсил., ОДИ́Н ТІ́ЛЬКИ підсил., ОДИ́Н ОДНІ́СІНЬКИЙ (ОДНИ́М ОДНІ́СІНЬКИЙ) підсил. розм. Молодість, сили, життя їй оддам, моїй коханій, моїй єдиній панні Анелі (М. Коцюбинський); А гость роззутий.. виходжав в одному білому хітоні (Т. Шевченко); Є такі люди, яких можна описати одним-єдиним словом (П. Загребельний); Одним-єдине росте при дорозі дерево; Покої спорожнились.. В палаці зосталась одним одна Тодозя (І. Нечуй-Левицький); В усьому його єстві стільки палкої образи, злості.., що, здається, одна лиш смерть уже погасить дивовижну пожежу в його пропащій душі (О. Довженко); Він як подружку любив Галю, знав, що вона одного однісінького кохала у всьому світі (П. Панч). — Пор. 1. оди́н.

ЄДИ́НИЙ (який становить собою внутрішню єдність, сприймається як щось нерозривно зв'язане), ОДИ́Н, ЦІ́ЛІСНИЙ, ЦІ́ЛЬНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, МОНОЛІ́ТНИЙ, НЕРОЗДІ́ЛЬНИЙ, НЕДІЛИ́МИЙ, ЦІ́ЛИЙ рідко, ОДНОСТА́ЙНИЙ рідко. Щасливий гомін та дружній сміх сплітався в єдину симфонію звуків і кольорів (О. Гончар); І Максименки, і Крупіни переїхали в Романівку .. з Чорнобильського району. Живуть вони одним домом (з газети); Суспільне буття, цілісним виявом якого є існуючий спосіб виробництва, складається і змінюється не за доброю згодою людей, а незалежно від їх суб'єктивного бажання (з журналу); В інтер'єрі гуцульських хат важлива роль належить конструкціям: поперечним і поздовжнім сволокам, стелі й підлозі, стінам з вікнами і дверима, які утворюють зі зрубом цільну пластичну композицію (Українська хата); Ботев-революціонер і Ботев-поет неподільні (М. Рильський); Дисципліна основа колективу, саме вона згуртовує, цементує його, робить монолітним (з газети); Сам прогрес науки і техніки посилює в свідомості сучасної людини відчуття вселюдської спорідненості і нероздільності долі народів (з посібника); Єдину й неділиму Росію, мов шашелі, роз'їли дрібні правителі (М. Стельмах); З різних об'явів їх любові до героїнь.. можна було скласти одну велику і цілу мою любов до тебе (Леся Українка).

НАОДИ́НЦІ (сам на сам з кимабо чим-небудь, без свідків), ВІЧ-НА́-ВІЧ, ТЕТ-А-ТЕ́Т заст., жарт., НА САМОТІ́ з ким-чим; САМ, ОДИ́Н (з ким-чим — при дієсловах із знач. існування, руху, місцеперебування тощо). Вчителька пробувала бесідувати з ним наодинці (О. Гончар); Лишитися наодинці з ворогами; Софія з ним хоче поговорити віч-на-віч (А. Шиян); — Я хотіла б поговорити з ним одна. — Хочете тет-а-тет згадати свої колишні подвиги? — лукаво сказав Майєр (В. Собко); Тарас Григорович лишився на самоті з хлопчиком (З. Тулуб); (Пашка:) Ти не зоставайся сама собі на самоті з такими думками; більше в гурті бувай! (М. Старицький); Він залишився з нею сам. — Пор. вдвох.

НАОДИ́НЦІ (сам із собою, без інших), НА САМОТІ́ (САМОТИ́НІ) (У (В) САМОТІ́ (САМОТИ́НІ)), САМОТО́Ю, САМ, ОДИ́Н, САМ-ОДИ́Н підсил. розм. (у знач. обставини способу дії — у відповідному роді, числі й відмінку). Шумаков запропонував поснідати удвох, хоч, кажучи одверто, радше лишився б зараз наодинці (С. Голованівський); Я ще раз потиснув йому руку й лишився на самоті (Ю. Яновський); Він гірко й страшно ридав самотою (О. Довженко); Я був сам. Сам-один. Ні звуку, ні шелесту (Г. Хоткевич); Соломія тепер могла залишати Остапа на день самого (М. Коцюбинський); — І яке, скажи, тобі діло до балачки дівчини з парубком, коли вони бажають самі посидіти? (М. Стельмах); Плаче мати одна в хаті, А дівчина в гаї (Т. Шевченко).

ОДИ́Н прикм. (про людину — який живе, перебуває і т. ін. окремо від інших, без когось), САМ, ОДИНО́КИЙ, САМІ́ТНИЙ (САМО́ТНІЙ) (САМО́ТНИЙ рідше), ОДИ́Н-ОДНІ́СІНЬКИЙ (ОДНИ́М-ОДНІ́СІНЬКИЙ) підсил. розм., ОДИ́Н ОДНИ́М (ОДНИМ ОДИН) підсил. розм., ЇДЕ́Н діал. Мені привиділось, що він стоїть на кручі Один, задумливий в серпанку сивини (М. Нагнибіда); Любив Антон Герасимович ось такі затишні години, коли.. доводиться йому самому залишатися в будці на прохідній (О. Гончар); Я вдень не одинока — з полем розмовляю, Розмовляю і недолю В полі забуваю (Т. Шевченко); Не зважаючи на всю трагічність умов, в яких йому доводилося жити, Шевченко не був самотнім (з газети); Спершу Надійці стало тужно, — оглянулась довкола — справді сама, одна-однісінька серед безмежного степового простору (Д. Бедзик).

ОДНА́КОВИЙ (який нічим не різниться від інших у чому-небудь), РІ́ВНИЙ, ОДНА́КИЙ розм., ОДИ́Н перев. із сл. вік, ріст, розмір і т. ін.; ОДНОСТА́ЙНИЙ діал. (скрізь однаковий — про колір). Чуттям з тобою брати ми, Однакову думку плекаєм (П. Тичина); Черниш і Сагайда мали рівні звання (О. Гончар); Приїхали козаки, Та всі три однакі (пісня); Діти одного віку; Дім невеликий, але з однаковими вікнами, одностайною краскою на подвірних стінах (О. Маковей). — Пор. тото́жний.

ПОСТІ́ЙНО (весь час, без перерв), БЕЗПЕРЕ́РВНО, БЕЗУПИ́ННО, НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО), НЕСПИ́ННО, БЕЗПЕРЕСТА́ННО, БЕЗПЕРЕСТА́НКУ, БЕЗПЕРЕ́СТАНУ, БЕЗНАСТА́ННО, НЕНАСТА́ННО, ПОВСЯКЧА́С, БЕЗЗМІ́ННО, БЕЗУСТА́ННО, НЕВІДСТУ́ПНО, НЕЗМІ́ННО, ПОВСЯКДЕ́ННО, ПОВСЯКЧА́СНО, ПО́СПІЛЬ, БЕЗПЕРЕСТАНЬ розм., ОДНО́ розм., ПЕРМАНЕ́НТНО книжн., БЕ́ЗПЕРЕЧ (БЕ́ЗПЕРІЧ) діал.; НЕВІДРИ́ВНО, БЕЗВІДРИ́ВНО (перев. дивитися). Людство постійно шукає нові її (енергії) джерела, шукає наполегливо, винахідливо (з журналу); Йому хотілося їсти, а Адольф ні разу його не почастував, хоч сам жував безперервно цілісінький день (Ю. Яновський); В діброві було тихо, тільки десь в кущах безупинно свистіла омелга (І. Нечуй-Левицький); Час ішов невпинно, невблаганно (П. Колесник); Шурка Понеділок стояв поруч із Галею і відчував, як неспинно тремтить вона (Ю. Смолич); З хмар безперестанно дощ хлюпотів (Я. Щоголів); Краньцовська говорила безперестанку (Лесь Мартович); Усе навкруг оповило димом, безперестану били гармати (П. Кочура); Божко безнастанно повчає всіх, що газета повинна обрости активом сількорів (Т. Масенко); За право білорусів зватися людьми боровся Купала ненастанно (М. Рильський); Якщо не живе в нас повсякчас любов, то, замість розширятись, дедалі вужчає тунель, котрим захоплено женемось (О. Забужко); Там, на печі старої хати, де вона беззмінно пролежала останні п'ять літ, вникаючи в свої тяжкі болі, все було знане, звичне (В. Бабляк); Ніч непривітна настала, безмісячна, дощ цілонічний Зевс проливав, і віяв вологий Зефір безустанно (переклад Бориса Тена); Біль, що невідступно ятрить свідомість і єство, нічим не затамувати (В. Логвиненко); Всі спроби дітей викрити Павликів секрет незмінно розбивались об замкнені дверцята сарайчика (О. Донченко); Шкода людей, що самі собі ставлять межі повсякденно і повсякчасно різними побутовими умовностями і стають рабами вигаданих необхідностей (О. Іваненко); Як вони поспіль не радилися, що не думали, нічого не придумали (І. Чендей); Заходила осінь ..Сірі, холодні, металево-олов'яні хмари безперестань клубилися за шпичастими горбами (Г. Коцюба); — Трикляття ідолу, що нам за Бога стався, А з голоду та холоду мремо! Даремно ждати: він одно знущався, Ошукував, з надій пореготався... (переклад П. Грабовського); Не диво, що Владек одсиджував перманентно не більше, як місяців зо два, зо три, а іноді й рік... (О. Досвітній); Конон безпереч чадів люлькою (П. Кочура); Городянин обернувся до юнака, що поряд сидів, схилившись на чемодані й невідривно читав книжку (А. Хорунжий); Стоїть (Ліна) у дверях майстерні та безвідривно дивиться, як працює товариш Курінний (О. Гончар).

ЯКИ́ЙСЬ займ. неознач. (невідомо який), КОТРИ́ЙСЬ, ОДИ́Н, ХТО́ЗНА-ЯКИ́Й розм., КА́ЗНА-ЯКИ́Й розм. рідше; ДЕ́ЯКИЙ, ПЕ́ВНИЙ, ДЕ́КОТРИЙ (точно не визначений). Якийсь чоловік віз снопи з поля (І. Нечуй-Левицький); Коли мандрували козаки на Січ, то завертали сюди, щоб запастися списами. Отоді, може, котрийсь козак і зачепився тут за якусь, поклавши початок династії (О. Гончар); Раїса чула часом у серці певну ніжність, якесь материне почуття до цього знівеченого життя (М. Коцюбинський); Їхала.. одна скупа пані й везла з собою усі свої скарби великі (Марко Вовчок); Цей дріт приносить телеграми хтозна з якої далини (М. Рильський); В її клункові були коралі та деяка одежина (М. Коцюбинський); Полк мав просуватися вперед загонами і.., можливо, діяти певний час децентралізовано (О. Гончар); — Я примітив, що декотрі дами міняють убрання по два й по три рази на день... (І. Нечуй-Левицький).