один
оди́н
одного, ч.; одна, однієї і одної, ж.; одно і одне, одного, с. (мн. одні, одних), числ. кільк.
1》 Назва числа 1 і його цифрового позначення. До одного додати два.
|| Кількість із 1 одиниці.
|| у знач. ім. один, одного, ч.; одна, однієї і одної, ж.; одно і одне, одного, с.; мн. одні, одних. Окрема істота або предмет із сукупності подібних.
Один-два; Один-другий — уживається в називанні неточної, приблизної кількості; декілька.
Один на один — а) з ким-небудь на самоті, без свідків; віч-на-віч, сам на сам; б) без чиєї-небудь участі, допомоги, без чужого втручання.
Одним духом — а) відразу, без перерви; б) дуже швидко, вмить.
2》 у знач. прикм. Який живе, стоїть і т. ін. самотньо, окремо від інших; одинокий, самотній.
|| у знач. ім. один, одного, ч. Те саме, що одинак 1), 2).
3》 у знач. прикм., з частками тільки, лише і без них. Ніякий інший, крім названого; тільки названий (уживається для вирізнення з ряду інших окремої особи, предмета і т. ін.).
|| у знач. ім. одно (одне), одного, с. Тільки те (це); єдине.
4》 у знач. займ. вказ. Той самий.
|| Однаковий, тотожний.
|| у знач. ім. одно (одне), одного, с. Те саме.
5》 у знач. прикм. Цілісний, неподільний; єдиний.
6》 у знач. прикм. Окремий серед названих, видимих і т. ін. людей, предметів тощо.
7》 у знач. прикм. Перший серед названих.
Один [від] одного з вищим ступенем прикм. — уживається при зіставленні, порівнянні значної кількості подібних людей, предметів, явищ і т. ін.
Одне до одного — вказує на поступове наростання, нагромадження чого-небудь, перев. небажаного, неприємного.
8》 у знач. займ. вказ. Саме цей, такий, а не інший (уживається при протиставленні).
9》 у знач. займ. неознач. Якийсь, котрийсь. Одного дня. Одного разу.
10》 у знач. присл., одно. Весь час; постійно, безперервно.
Значення в інших словниках
- один — оди́н числівник Орфографічний словник української мови
- один — чис. д. оден, їден; ЯК ІМ. одна істота, один індивід, одинак, одиниця; ЯК П-К самотній, одним-один, однісінький <г. одніський>, один-єдиний, с. один-одинцем, один, як палець; (дух) ЗАЙ. той самий, однаковий; ЯК П-К. єдиний, неподільний <н. Словник синонімів Караванського
- один — див. одинак Словник синонімів Вусика
- один — [один] одного, одноуму, одним; ж. одна, од(‘)н'ійейі (однойі), од(‘)н'ійейу (однойу); с. одне (одно), одного; мн. оуд(‘)н'і, одних, одним, однимие; один доодного, один заоднием, один по одному, один одному Орфоепічний словник української мови
- один — Один, одні, самий, самі В українській мові числівники один, одна, одне, одні мають або кількісне значення: «З одного вола двох шкур не деруть» (прислів’я); «Ой одна ж я, одна, як билиночка в полі» (Т. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- один — ОДИ́Н, одного́, ч.; ОДНА́, одніє́ї і одно́ї, ж.; ОДНО́ і ОДНЕ́, одного́, с. (мн. одні́, одни́х), числ. кільк. 1. Назва числа 1 і його цифрового позначення. До одного додати два; // Кількість із 1 одиниці. Багато ж тих корінців – страх як багато. Словник української мови у 20 томах
- один — оди́н: ◊ на оди́н зуб → зуб Лексикон львівський: поважно і на жарт
- один — Один за всіх, а всі за одного. Солідарність друзів. Один у хаті, як макогін у макітрі. Живе самотньо. Одне краще нині, як завтра два. Краще мати сьогодні меншу певну користь, ніж завтра непевну більшу. Приповідки або українсько-народня філософія
- один — Одного. Словник жарґонної лексики української мови
- один — би́ти в (одну́) то́чку. Постійно спрямовувати свої зусилля, увагу, дії на здійснення певної мети. Він не любив заробітчан, зате любив і помічав настирливих, з характером, таких, хто в точку б’є і б’є (П. Дорошко). в одну́ду́дку з ким. Фразеологічний словник української мови
- один — БЕЗРІ́ДНИЙ (який не має родичів); БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, БЕЗРОДИ́ННИЙ (який не завів родини); САМО́ТНІЙ (САМІ́ТНИ́Й), ОДИНО́КИЙ (який не завів родини або живе без родини); САМ, ОДИ́Н, САМ-ОДИ́Н підсил. розм., САМ-САМІ́СІНЬКИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
- один — Оди́н, одна́, одно́ і одне́, одно́го́, одніє́ї, одно́му́, о́дні́й; одні́, одни́х, -ни́м (відмін. як займ. той) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- один — ОДИ́Н, одного́, ч.; ОДНА́, одніє́ї і одно́ї, ж.; ОДНО́ і ОДНЕ́, одного́, с. (мн. одні́, одни́х), числ. кільк. 1. Назва числа 1 і його цифрового позначення. До одного додати два; // Кількість із 1 одиниці. Багато ж тих корінців — страх як багато. Словник української мови в 11 томах
- один — Оди́н, одна́, одно́ числ. Одинъ, одна, одно. З одним, Богом на сто ворог. Ном. № 12. оди́н о́дного, одно 'дно́го, оди́н у о́дного, один на о́дного и пр. Одинъ другого, другъ друга, другъ у друга, другъ на друга и пр. Вони один одного покохали. Стор. МПр. Словник української мови Грінченка