1. Словник синонімів української мови

погуляти

ГРА́ТИ у що, чого й без додатка (брати участь у якій-небудь грі), ГРА́ТИСЯ у що, БА́ВИТИСЯ у що, чого, ГУЛЯ́ТИ у що, розм., ГУЛЯ́ТИСЯ у що, розм.; РІ́ЗАТИСЯ у що, розм., ДУ́ТИСЯ у що, фам. (з азартом, перев. у карти); КОЗИРЯ́ТИ без додатка, розм. (у карти); ПЕРЕКИДА́ТИСЯ розм. (перев. у карти — нашвидку). — Док.: погра́ти, погра́тися, поба́витися, погуля́ти, погуля́тися, порі́затися, переки́нутися. Коли б воля — побіг би він тепер на вулицю до хлопців, у м'яча грати, свинку туряти (Панас Мирний); Хлопчики із сміхом та вереском гралися в сніжки (З. Тулуб); В сквері діти бавляться "в війну" (В. Бичко); — Бавимося ковалевої паняночки! (Ірина Вільде); Чоловіки гуляли в карти (Г. Епік); У м'яча гулялися дівчатка (П. Тичина); Біля приміщення варти, у холодку, гурт гайдамаків ріжуться в карти (А. Головко); — Ну, як же він там? — Нібито в карти дується на всю (А. Головко); На гроші там не козиряли, А в кітьки крашанками грали (І. Котляревський); Увечері зібралося в Енгельгардта кілька друзів — за чаркою доброго вина у карти перекинутися (О. Іваненко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погуляти — погуля́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. погуляти — -яю, -яєш, док. 1》 Походити не поспішаючи, для відпочинку, задоволення і т. ін. 2》 Весело провести якийсь час; порозважатися, повеселитися. || Бути вільним від роботи, занять і т. ін. якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погуляти — Погуля́ти, -ля́ю, -ля́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. погуляти — ПОГУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. 1. Походити не поспішаючи, для відпочинку, задоволення і т. ін. Раз, в неділю, надвечір, Василина вийшла погуляти (І. Нечуй-Левицький); З нею мені захотілося погуляти по вулицях, міцно притиснувши до себе її лікоть (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. погуляти — погу́ля́ти 1. прогулятися (м, ср, ст) 2. потанцювати (м, ср, ст) 3. мати інтимні стосунки (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. погуляти — ПОГУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. 1. Походити не поспішаючи, для відпочинку, задоволення і т. ін. Раз, в неділю, надвечір, Василина вийшла погуляти (Н.-Лев., II, 1956, 60); З нею мені захотілося погуляти по вулицях, міцно притиснувши до себе її лікоть (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  7. погуляти — Погуля́ти, -ля́ю, -єш гл. 1) Погулять. Вибігла за город погуляти. Рудч. Ск. І. 32 Кличе мати вечеряти, галушки простигли. «Стривай, мати, погуляю, женишки настигли». Чуб. Т. 10. 2) Побыть, пробыть. Мет. 45. Погуляла дівчиною років зо три. МВ. І. Словник української мови Грінченка