1. Словник синонімів української мови

потрібний

ВІДПОВІ́ДНИЙ (який підходить для даного випадку), ПОТРІ́БНИЙ, НАЛЕ́ЖНИЙ, ПІДХО́ЖИЙ, ПІДХОДЯ́ЩИЙ, ПРИСТО́ЙНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ПРИНАГІ́ДНИЙ, ПРИГО́ЖИЙ розм. Позавчора возилась, споруджуючи собі відповідне до літньої погоди убрання (Леся Українка); Негативи вийшли потрібної густоти й належної різкості освітлення (Ю. Яновський); На (лічильній) машині можна випробувати велику кількість варіантів і вибрати найбільш підхожий (з журналу); (Семен:) Як буде момент підходящий, то замов слово за мене... (М. Зарудний); Ольга.. відійшла вбік, зберігаючи пристойну віддаль від нього (Ірина Вільде); Він, класний керівник, не знайшов гідної відповіді на зухвалу мову вихованця (О. Донченко); Почнеться свято з урочистих слів, і пролунають тости принагідні (С. Голованівський); Мотря.. вичікує пригожого моменту, щоб одверто поговорити з сестрою (Ірина Вільде).

ПОТРІ́БНИЙ (ПОТРІ́БЕН) (такий, без якого не можна обійтися, здійснити, виконати щось), НЕОБХІ́ДНИЙ підсил., ДОКОНЕ́ЧНИЙ підсил., НЕОДМІ́ННИЙ підсил., НЕМИНУ́ЧИЙ підсил., ТРІ́БНИЙ діал. Водячи паровоз, Мармура вчив свого помічника підтримувати у котлі потрібний тиск пари (С. Чорнобривець); Зважте і скажіть мені: хто кому потрібен більше — королі поетам чи поети королям? (Ю. Андрухович); В саду стояла присадкувата комора, ..де переховувались заступи, граблі, пилки, апарати для розбризкування отрути — увесь необхідний садовий реманент (О. Донченко); Сприймання минулого — доконечна умова розквіту мистецтва й літератури в сучасному і дальшого зростання їх у майбутньому (М. Рильський); Будівництво, я знаю, не є самоціль; Це засіб законний, твердий, неодмінний Для того, щоб вималювати тиском зусиль Небачений образ нової людини (Є. Фомін); Жаль мені, що треба жить на чужині, але ж трудно інакше набрати сили для неминучого кровопускання (Леся Українка); Ще мені самому ця книжка трібна (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потрібний — Той, що потребує допомоги [III] — той, що потребує, що в нужді [V] Словник з творів Івана Франка
  2. потрібний — (без якого не можна обійтися) потрібен, необхідний, доконечний. Словник синонімів Полюги
  3. потрібний — потрі́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  4. потрібний — Необхідний; (конче) конечний, потрібний, як повітря; (як п'яте колесо до воза) ІР. непотрібний; (хто) корисний; (- слова) той, що треба, належний. Словник синонімів Караванського
  5. потрібний — [поутр’ібнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  6. потрібний — потрібен, -бна, -бне. Такий, без якого не можна здійснити, виконати що-небудь, необхідний для чогось. || у знач. присудк. сл. || у знач. ім. потрібне, -ного, с. Те, що необхідне для здійснення, виконання чогось, для чиїх-небудь потреб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. потрібний — ПОТРІ́БНИЙ, ПОТРІ́БЕН, бна, бне. Такий, без якого не можна здійснити, виконати що-небудь, необхідний для чогось. На великому столі були порозкидані пилочки, напильники, рубанок, обценьки, бруски дерева і багато іншого приладдя... Словник української мови у 20 томах
  8. потрібний — потрі́бний : ◊ потрібне <�тобі́> як ку́лко від рове́ра → кулко ◊ потрібний як псу п'я́та нога́ → пес Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. потрібний — Потрібний, як бабі лихо. Непотрібний зовсім. Потрібний, як вода у чоботі. Значіння, що й попереднє. Потрібний, як діра в мості. Значіння, що й попереднє. Потрібний, як сліпому дзеркало, а лисому гребінь. Значіння, що й попереднє. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. потрібний — Потрі́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. потрібний — ПОТРІ́БНИЙ, ПОТРІ́БЕН, бна, бне. Такий, без якого не можна здійснити, виконати що-небудь, необхідний для чогось. На великому столі були порозкидані пилочки, напильники, рубанок, обценьки, бруски дерева і багато іншого приладдя... Словник української мови в 11 томах