протидіяти
ПРОТИДІ́ЯТИ кому, чому (спрямовувати дію проти когось, чогось, діяти всупереч комусь, чомусь), ПРОТИСТОЯ́ТИ, ПРОТИ́ВИТИСЯ, ПОВСТАВА́ТИ проти кого-чого, ПРОТИБО́РСТВУВАТИ книжн.; САБОТУВА́ТИ що і без додатка (приховано). Йому, видно, не сходять з думки різні оті випадки вандалізму, дошукується, що їх спричинює, яким чином можна цьому протидіяти... (О. Гончар); Ямпольський довго не піддавався, пробував протистояти Горбенкові, але нічого з цього не вийшло (Я. Гримайло); Поволік (Проценко) її за собою. Вона, одначе, і не противилася (Панас Мирний); Хто не витримував — повставав.. проти самого пана-барона та завжди скорої на послуги йому поліції (Є. Кротевич); Два протилежні бажання протиборствували в ній з такою силою, що Варвара махнула на себе рукою (Л. Первомайський); (Лотоцький:) Ні, я був гірший, бо я мав можливість робити більше шкоди людям, які нам вірили. Я мав можливість продавати їх, саботувати, зраджувати (І. Микитенко).
Значення в інших словниках
- протидіяти — протиді́яти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- протидіяти — Діяти всупереч, бути в опозиції; ОПИРАТИСЯ, ставити <�чинити> опір <�спиці в колеса>, ставати проти, протиборствувати, протистояти; п! ПЕРЕШКОДЖАТИ. Словник синонімів Караванського
- протидіяти — див. перечити Словник синонімів Вусика
- протидіяти — -ію, -ієш, недок. Спрямовувати дію проти кого-, чого-небудь, діяти всупереч комусь, чомусь. || Спрямовуватися проти іншої дії (про дію). Великий тлумачний словник сучасної мови
- протидіяти — ПРОТИДІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, недок. Спрямовувати дію проти кого-, чого-небудь, діяти всупереч комусь, чомусь. Вона [Ніна] _?ний тип. Їй можна тільки протидіяти (Б. Антоненко-Давидович); – Я не згоден, – уперто заявив Сиволап. Словник української мови у 20 томах