пінка

ШАР (суцільна маса однорідної речовини, що покриває щось або простягається між іншими подібними), ПЛАСТ, ВЕРСТВА́, ТОВЩА, СТА́ЛКА (СТА́ЛЬКА) розм., ПЛАТО́К діал.; ПРО́ШАРОК, ПРОЖИ́ЛОК, ПРОЖИ́ЛКА, ПРО́ВЕРСТОК геол., ЛІ́НЗА геол. (між іншими такими ж); НАШАРУВА́ННЯ, НАПЛАСТУВА́ННЯ геол. (осадове утворення); ПРО́РІСТЬ (тонкий прошарок жиру в м'ясі або м'яса в салі); ПЛІ́ВКА, ПОВОЛО́КА (тонкий, на поверхні чогось); ПІ́НКА (на поверхні молока, вершків, сиропу тощо при нагріванні, кип'ятінні). Верхній шар ґрунту вибухами розкидають, знімають, а під ним відкривається пласт морського каменю (О. Гончар); Змерзле болото вкривалося пластами білого снігу, що злегка укладався в грубу верству (Н. Кобринська); По мілководді скрізь розляглося широколисте латаття, вкрило воду листом в три сталки (І. Нечуй-Левицький); Укопану глину беруть платками (Словник Б. Грінченка); Мис був високий, увесь білий, місцями білувато-сірий від вапняку і крейдяних мезозойських прошарків (З. Тулуб); Проверстки карбонатних порід у товщі глин; Лінза бурого вугілля; Діти з цікавістю розглядають нашарування глини й піску, на крутому урвистому березі річки темно-зеленими прожилками виступає глей (І. Цюпа); Це було неясне народження пісні про тяжку, але всеперемагаючу працю цих людей глибоко під землею, під гнітючим склепінням напластувань породи й вугілля (О. Донченко); З'явилися (на столі) рожева, з прорістю почеревина, брунатне кільце свіжої ковбаси (М. Стельмах); Озерце вкрилося тонкою крижаною плівкою (Л. Смілянський); Окрай шляху народів стоїть Та криниця глибока, Не заносить її в непогідь Пилюги поволока (Д. Павличко); — Щось хочете сказати? — Хочу, — відповіла мати, здіймаючи з країв мідного тазу рожеву, тремтливу від кипіння пінку (А. Шиян).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пінка — пі́нка 1 іменник жіночого роду піна; густа плівка на поверхні молока, вершків пі́нка 2 іменник жіночого роду мінерал Орфографічний словник української мови
  2. пінка — I -и, ж. 1》 Пестл. до піна. 2》 Густа плівка на поверхні молока, вершків і т. ін., що утворюється після нагрівання. || Пінистий шар сиропу, що з'являється під час приготування варення на його поверхні. II -и, ж., спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пінка — Шумка, плівка, вершки Словник чужослів Павло Штепа
  4. пінка — ПІ́НКА¹, и, ж. 1. Пестл. до пі́на. Стьобнуло його гіллям, підбігли до нього селяни – лежить на снігу, чистесенький, тихесенький, тільки в куточках вуст рожева пінка бульбашиться (Григорій Тютюнник). 2. Густа плівка на поверхні молока, вершків і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  5. пінка — пі́нка (голл. pink) невелике двощоглове судно, призначене для рибальства або перевезення вантажів. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. пінка — Пі́нка, -пки, -нці; пі́нки, пі́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. пінка — ПІ́НКА¹, и, ж. 1. Пестл. до пі́на. Стьобнуло його гіллям, підбігли до нього селяни — лежить на снігу, чистесенький, тихесенький, тільки в куточках вуст рожева пінка бульбашиться (Тют., Вир, 1964, 153). 2. Густа плівка на поверхні молока, вершків і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  8. пінка — Пінка, -ки ж. Масло коровье. Ез. V. 61. Словник української мови Грінченка