рвучкий

ПОРИ́ВЧАСТИЙ (який діє, відбувається тощо швидко й нерівномірно, ривками), ПОРИ́ВНИЙ, ПОРИ́ВИСТИЙ рідше, РВУЧКИ́Й, КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ, РВІЙНИЙ поет.; УРИ́ВАНИЙ, НЕРІ́ВНИЙ (перев. про звуки, дихання). Поет зробив поривчастий рух, але вона спинила його, хитнувши головою (Леся Українка); Шуміли, відчуваючи весну, тополі, і щось радісне й животрепетне вчувалося в тому поривному гойданні безлистого гілля (І. Цюпа); Промовлена вона (фраза) була з таким щирим переконанням, з таким болем, з таким електризуючим поглядом, з таким тремтяче поривистим жестом, що після неї ми хвилини дві-три сиділи, як загіпнотизовані (Леся Українка); Бородатий змовк, рвучким рухом обтер спітніле чоло (Д. Бедзик); Вона конвульсійним рухом поклала на себе великий хрест і вдарила поклона (М. Коцюбинський); Твій крупний план — неспинена і рвійна Хурделиця краси, аж пломінь по кістках (М. Вінграновський); Вікном долітали ще здалека уривані тони музики (О. Кобилянська); Раби не чують, сплять важким сном, що розпирає їм груди спішним, нерівним диханням (Леся Українка). — Пор. 2. нерво́вий.

ПОРИ́ВЧАСТИЙ (про вітер), ПОРИ́ВНИ́Й, ПОРИ́ВИСТИЙ рідше, РВУЧКИ́Й, ШКВА́ЛЬНИЙ підсил. Поривчастий степовий вітер згинає верхів'я в'язів (Н. Рибак); Перед очима в них бушувала Волга, припадали до спінених хвиль поривні вітри (А. Шиян); Цілу ніч бухав та гримів за вікном поривистий вітер (П. Козланюк); Чернеча гора. Рвучкий дніпровий вітер шумить у кронах тополь (Ю. Мартич); Шквальний вітер ударяв то ззаду, підганяючи машину, то в лівий бік, і тоді машину заносило до обочини (Ю. Смолич).