рвучкий

(рух) поривчастий, шпаркий, різкий, сов. стрімкий; (сміх) уривчастий, різкий; (до науки) беручкий; рвачкий.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рвучкий — рвучки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. рвучкий — див. жвавий; непокірний Словник синонімів Вусика
  3. рвучкий — -а, -е. 1》 З раптовими різкими поривами неоднакової сили; поривчастий, нерівномірний. 2》 Який здійснюється раптово, з великою швидкістю; дуже швидкий. || Уривчастий, різкий. 3》 Запальної вдачі, енергійний, швидкий (про людину). 4》 до чого, розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рвучкий — РВУЧКИ́Й, а́, е́. 1. З раптовими різкими поривами неоднакової сили; поривчастий, нерівномірний. Край степовий! Ой та вітер дикий, рвучкий! Як ударить – телефонні струни рве, крутить в пучки! (П. Словник української мови у 20 томах
  5. рвучкий — ПОРИ́ВЧАСТИЙ (який діє, відбувається тощо швидко й нерівномірно, ривками), ПОРИ́ВНИЙ, ПОРИ́ВИСТИЙ рідше, РВУЧКИ́Й, КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ, РВІЙНИЙ поет.; УРИ́ВАНИЙ, НЕРІ́ВНИЙ (перев. про звуки, дихання). Словник синонімів української мови
  6. рвучкий — РВУЧКИ́Й, а́, е́. 1. З раптовими різкими поривами неоднакової сили; поривчастий, нерівномірний. Край степовий! Ой та вітер дикий, рвучкий! Як ударить — телефонні струни рве, крутить в пучки! (Тич. Словник української мови в 11 томах