1. Великий тлумачний словник сучасної мови

рвучкий

рвучки́й

-а, -е.

1》 З раптовими різкими поривами неоднакової сили; поривчастий, нерівномірний.

2》 Який здійснюється раптово, з великою швидкістю; дуже швидкий.

|| Уривчастий, різкий.

3》 Запальної вдачі, енергійний, швидкий (про людину).

4》 до чого, розм. Який відзначається великим потягом, прагненням до чого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рвучкий — рвучки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. рвучкий — (рух) поривчастий, шпаркий, різкий, сов. стрімкий; (сміх) уривчастий, різкий; (до науки) беручкий; рвачкий. Словник синонімів Караванського
  3. рвучкий — див. жвавий; непокірний Словник синонімів Вусика
  4. рвучкий — РВУЧКИ́Й, а́, е́. 1. З раптовими різкими поривами неоднакової сили; поривчастий, нерівномірний. Край степовий! Ой та вітер дикий, рвучкий! Як ударить – телефонні струни рве, крутить в пучки! (П. Словник української мови у 20 томах
  5. рвучкий — ПОРИ́ВЧАСТИЙ (який діє, відбувається тощо швидко й нерівномірно, ривками), ПОРИ́ВНИЙ, ПОРИ́ВИСТИЙ рідше, РВУЧКИ́Й, КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ, РВІЙНИЙ поет.; УРИ́ВАНИЙ, НЕРІ́ВНИЙ (перев. про звуки, дихання). Словник синонімів української мови
  6. рвучкий — РВУЧКИ́Й, а́, е́. 1. З раптовими різкими поривами неоднакової сили; поривчастий, нерівномірний. Край степовий! Ой та вітер дикий, рвучкий! Як ударить — телефонні струни рве, крутить в пучки! (Тич. Словник української мови в 11 томах