розквартирувати
ВСЕЛЯ́ТИ (УСЕЛЯ́ТИ) (поміщати на проживання в квартиру, будинок), ВЛАШТО́ВУВАТИ (УЛАШТО́ВУВАТИ), РОЗКВАРТИРО́ВУВАТИ, ПОСЕЛЯ́ТИ. — Док.: всели́ти (усели́ти), влаштува́ти (улаштува́ти), розквартирува́ти, посели́ти. — Бачив, який будинок на Мирській вулиці відчубучили? Скоро вселятимуть (А. Хижняк); — Ми й так.. усюди розквартировуємо. Де ліпше хата — повно постояльців (В. Логвиненко); Карпо зайшов у світличку, де поселили гостя (М. Чабанівський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розквартирувати — розквартирува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- розквартирувати — див. розквартировувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розквартирувати — РОЗКВАРТИРУВА́ТИ див. розквартиро́вувати. Словник української мови у 20 томах
- розквартирувати — РОЗКВАРТИРУВА́ТИ див. розквартиро́вувати. Словник української мови в 11 томах