розкріпачити
ВИЗВОЛЯ́ТИ (робити вільним, надавати свободу кому-, чому-небудь, позбавляючи пригноблення, безправ'я, чийогось панування), ЗВІЛЬНЯ́ТИ, РОЗКРІПА́ЧУВАТИ, РОЗКАБАЛЯ́ТИ розм., ОСЛОБОНЯ́ТИ діал. — Док.: ви́зволити, звільни́ти, розкріпа́чити, розкабали́ти, ослобони́ти. Шарпнувся крик із наболілої невільницької душі: Чом не йдете визволяти нас із тяжкої неволі? (А. Головко); (Кривоніс:) Дай Боже від шляхти народ звільнити (О. Корнійчук); Демократія розкріпачила народ. — Пор. I. 1. звільня́ти.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розкріпачити — розкріпа́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- розкріпачити — див. розкріпачувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розкріпачити — РОЗКРІПА́ЧИТИ див. розкріпа́чувати. Словник української мови у 20 томах
- розкріпачити — Розкріпа́чити, -па́чу, -па́чиш, -па́чать; -па́ч, -па́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розкріпачити — РОЗКРІПА́ЧИТИ див. розкріпа́чувати. Словник української мови в 11 томах