скалічити

ЗІПСУВА́ТИ (зробити непридатним для вживання, користування і т. ін., вивести з ладу), ЗОПСУВА́ТИ рідше, ПОШКО́ДИТИ, УШКО́ДИТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, ПОНІ́ВЕЧИТИ, ПОЛАМА́ТИ, ЗЛАМА́ТИ, ЗЛОМИ́ТИ, СПОТВО́РИТИ, ПЕРЕВЕСТИ́, СКАЛІ́ЧИТИ підсил., ЗБА́ВИТИ, ПОНЕ́ХТУВАТИ розм., ПОШПЕ́ТИТИ розм., СКА́ПОСТИТИ розм., СКАПУ́СТИТИ розм., СПАСКУ́ДИТИ розм., СПАРТА́ЧИТИ зневажл., СПАРТО́ЛИТИ зневажл. — Недок.: псува́ти, пошко́джувати, ушко́джувати, ні́вечити, лама́ти, ломи́ти, спотво́рювати, перево́дити, калі́чити, збавля́ти. — Ні двигуна, ні паровика чи молотарки собі ж ніхто не візьме, а псувати ж для чого, краще ж громадою користуватися будемо (А. Головко); — Посадив (льотчик) літака, навіть не пошкодив (О. Гончар); Підкидали (конкуренти) огонь у його магазини, ушкоджували його апарати (І. Франко); — Так давайте ж, хлопці, хоч слід по собі зоставимо. — І давай ходити по кімнатах та бити, нівечити, що під руку попадало (Г. Хоткевич); — А навіщо вам вибої? — А щоб колеса ламати! (Остап Вишня); Мені спотворила життя Злочинна чарівниця (М. Вороний); — Як будемо так господарювати, усі ставки переведемо (М. Стельмах); (Орест:) Подумай, чи варто ж калічити своє життя через якусь.. нервову хворобу... (Леся Українка); — Нащо ти, дочко, над тим свою голову морочиш та очі збавляєш? (Панас Мирний); — Якісна сировина тим, хто її найкраще використає, хто не спартачить, а зробить справжню річ, не брак... (В. Козаченко).

КАЛІ́ЧИТИ (робити калікою когось), ОКАЛІ́ЧУВАТИ, ЗБАВЛЯ́ТИ розм. — Док.: покалі́чити, скалі́чити, окалі́чити, зба́вити. Маневри — це ж та сама війна, лише людей не калічать (М. Трублаїні); Я тут спитав його, через що се так його окалічили? (Г. Квітка-Основ'яненко); — Ви, — каже, — збавили мені корову, то я вам це не подарую... (Марко Черемшина).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скалічити — скалі́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скалічити — док., обезвічити, понівечити; (мову) спотворити, перекрутити. Словник синонімів Караванського
  3. скалічити — -чу, -чиш, док., перех. 1》 Завдати каліцтва кому-небудь, зробити калікою. || Поранити, пошкодити які-небудь частини тіла. || перен. Завдати шкоди чому-небудь; зіпсувати. Скалічити дерево. 2》 перен. Заподіяти моральних травм; знівечити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скалічити — СКАЛІ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що. 1. Завдати каліцтва кому-небудь, зробити калікою. – А хто своїх бісових вилупків натравляв кидатись груддям? Скалічити ж дитину можна: печінки одбити, око вибити... Словник української мови у 20 томах
  5. скалічити — Скалі́чити, -лі́чу, -лі́чиш, -чать; не скалі́ч, -лі́чмо, -лі́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. скалічити — СКАЛІ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Завдати каліцтва кому-небудь, зробити калікою. — А хто своїх бісових вилупків натравляв кидатись груддям?... Словник української мови в 11 томах
  7. скалічити — Скалічити, -чу, -чиш гл. Искалѣчить, изувѣчить. І нянчину всю рать розбили, скалічили, распотрошили. Котл. Ен. IV. 46. Словник української мови Грінченка