1. Словник синонімів української мови

спокутувати

СПОКУ́ТУВАТИ що (нести покарання за провину, вчинений злочин і т. ін.), ПОКУ́ТУВАТИ, КАРА́ТИСЯ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ заст., ВІДПОКУ́ТУВАТИ зах. — Док: споку́тати, розплати́тися, відпоку́тати. — Я вже своє відсидів, — хрипкувато мовив Мусій, — свою вину спокутував повністю (Є. Гуцало); — Правильно ти його полюбила. А не так, як я: шубовсть! Наче з кручі у воду. Не розпитала нічого! Не розізнала. От і розплачуйсь тепер (А. Головко); Настала година відпокутувати свій плюгавий гріх (Ірина Вільде).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спокутувати — споку́тувати дієслово недоконаного і доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. спокутувати — недок. і док., каратися, покутувати, заслужувати прощення; (за гріх) розплачуватися; (життям) жертвувати; док. ще відпокутувати. Словник синонімів Караванського
  3. спокутувати — [споукутуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
  4. спокутувати — -ую, -уєш, недок. і док., рідко спокутати, -аю, -аєш, док., перех. і без додатка. Заслуговувати чим-небудь прощення за щось. || Нести покарання за злочин, провину; розплачуватися. Спокутувати гріх (гріхи) — а) молячись, дотримуючись посту і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спокутувати — СПОКУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., рідко СПОКУ́ТАТИ, аю, аєш, док., що і без дод. 1. Заслуговувати чим-небудь прощення за щось. Словник української мови у 20 томах
  6. спокутувати — споку́тувати / споку́тати (свою́) вину́ ((свою́) прови́ну, (свої́) гріхи́). Намагатися добрими ділами, доброю поведінкою заслужити прощення за що-небудь. — О ні, прошу, я сам спокутую свою провину! Не турбуйтесь, я не нароблю вам безладу (В. Фразеологічний словник української мови
  7. спокутувати — Споку́тувати, -тую, -туєш, -тує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. спокутувати — СПОКУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., рідко СПОКУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка. Заслуговувати чим-небудь прощення за щось. Словник української мови в 11 томах
  9. спокутувати — Спокутувати, -тую, -єш гл. — гріх. Искупить грѣхъ. Гріхи спокутувати. Ном. А ти гріх мій спокутуєш в людях сиротою. Шевч. Словник української мови Грінченка