тяжко

ВА́ЖКО присудк. сл. (про наявність знегод, труднощів, страждань), ТЯ́ЖКО, ТРУ́ДНО, СКРУ́ТНО, СУТУ́ЖНО, ТУ́ГО, НЕЛЕ́ГКО, ГІ́РКО, НЕСО́ЛОДКО, НЕПЕРЕ́ЛИВКИ розм.; ВАЖКУВА́ТО, ТРУДНОВА́ТО, ТУГУВА́ТО (до певної міри). Тяжко, важко в світі жити Сироті без роду (Т. Шевченко); Віддали Остапа в економію в погоничі на всю сівбу. Трудно було малому (А. Головко); Скрутно.. зимою Романові.. чобіт немає у нього (С. Васильченко); Щороку сутужно Хомі, щороку нестає свого хліба (М. Коцюбинський); Ростом я, знаєте, нижчий за мого першого номера, то на глибоких місцях мені доводилося зовсім туго (О. Гончар); — Нелегко вам на початку було, та, мабуть, і зараз тугувато (І. Цюпа); Я скитався сиротою, Гірко мені було! (С. Руданський); Насті-то легше, вона ще з восьмого класу протоптала стежку на ферму... А от Докійці, Парасці і Федорці несолодко (І. Цюпа); Бачить Максим, що непереливки, скликає своїх товаришів докупи (І. Франко); На ферму прийшла незабаром після випускного вечора. Було їй спершу важкувато (Я. Гримайло); — Раз хочеш, значить досягнеш, хоч буде й труднувато (П. Дорошенко).

ВА́ЖКО кому, присудк. сл. (про дуже сумний, безрадісний, гнітючий настрій, стан, обстановку), ТЯ́ЖКО, СУ́МНО, ГІ́РКО, ЖУ́РНО, ГНІТИ́ТЬ кого. Так якось тяжко та важко. З рук усе випливає, ніщо не миле, не любе (Панас Мирний); Чогось їй було сумно, чогось було журно (М. Коцюбинський); Марко.. все думав: як же це так, що в нього вже не буде матері? Йому було гірко, так гірко (І. Микитенко); (Жирондист:) Гнітить мене твоя краса, чужино! (Леся Українка).

ВА́ЖКО присудк. сл. (про почуття неприємного фізичного стану, втоми, болю й т. ін.), ТЯ́ЖКО, БО́ЛЯЧЕ́, ТРУ́ДНО. Одного ранку так-то мені важко було! (Марко Вовчок); Ніхто з них не знав, що коли майор сяде, то знов підвестися на свої вічно ниючі ноги.. буде йому дуже важко (О. Гончар); Йому було боляче й трудно (Панас Мирний).

ВА́ЖКО у спол. зі сл. плакати, ридати тощо (дуже сильно, сильніше звичайного), ТЯ́ЖКО, ГІ́РКО. Він упав на постелю — і довго плакав, важко плакав... (Панас Мирний); Десь б'ються гармати без упину, Там ніч у промені заграв. І я згадав про Україну І тяжко й гірко заридав (В. Сосюра).

ВА́ЖКО в сполуч. зі сл. хворіти, бути пораненим і т. ін. (з загрозою для життя), ТЯ́ЖКО, СИ́ЛЬНО, ДУ́ЖЕ розм. Упав важко поранений Пахомов (О. Довженко); Він тяжко хворий. Йому потрібний абсолютний спокій (М. Стельмах); — Ні, не вмерла (Ганна), А дуже нездужа (Т. Шевченко).

ВА́ЖКО (про звуки важкого дзвону, важких гармат і т. ін. — з великою інтенсивністю), СИ́ЛЬНО, ТЯ́ЖКО. Важко гехкали багатодюймові гармати (О. Гончар); Важко гув міддю великий двохсотпудовий дзвін (О. Донченко); Сильно грюкнули двері (І. Кириленко); Тяжко погуркували (літаки) в піднебессі (Григорій Тютюнник).

ВА́ЖКО (про ходу — повільно та з напруженням, неначе з вантажем), ТЯ́ЖКО, ВАЖКУВА́ТО (досить важко). Через поріг важко ввалився в хату Юхим-коваль (А. Головко); А він іде, тяжко ступаючи, справді мов п'яний (П. Куліш); Позаду важкувато гупає чобітьми підполковник (М. Стельмах).

ВА́ЖКО присл. і присудк. сл. (усією вагою, значною вагою), ТЯ́ЖКО. Чорні круглі тюрбе важко вкривали кістки святих та ханів (М. Коцюбинський); — Коли виходила з хати, таким легким здався мені цей клунок.. Тобі не важко? (М. Стельмах); Виснуть тяжко за тини антонівки (К. Герасименко); Тяжко нести, а жаль покинути (прислів'я).

ВА́ЖКО (про зітхання тощо — з відчуттям душевного болю, страждання), ТЯ́ЖКО. Федір важко та тяжко зітхнув (Панас Мирний).

ВА́ЖКО (про працю тощо — з великим фізичним або розумовим зусиллям), ТЯ́ЖКО, ТРУ́ДНО. Було важко працювати (М. Рильський); Чому вона мусить так тяжко працювати на шматок хліба? (М. Коцюбинський); Нудно й трудно було (Максимові) заучувати ази та буки (Панас Мирний).

ДУ́ЖЕ (великою мірою), НЕМА́ЛО, ЗНА́ЧНО, ЧИМА́ЛО, ВЕ́ЛЬМИ, ІСТО́ТНО, СУТТЄ́ВО, ДО́СИТЬ, НАДЗВИЧА́ЙНО підсил., НЕЗВИЧА́ЙНО підсил., ВКРАЙ (УКРА́Й) підсил., БЕЗМЕ́ЖНО підсил., НЕСКІНЧЕ́ННО підсил., БЕЗМІ́РНО підсил., НЕЗМІ́РНО (НЕЗМІ́РЕНО) (НЕЗМІ́РЯНО) підсил., ПОНАДМІ́РУ підсил., НЕЙМОВІ́РНО підсил., БЕЗКІНЕ́ЧНО (БЕЗКОНЕ́ЧНО) підсил., СИ́ЛЬНО розм., ДО́БРЕ розм., НЕПОМА́ЛУ розм., ХТО́ЗНА-ЯК розм., ЗДО́РОВО розм., ГЕТЬ розм., ПРИ́ТЬМО́М розм., ПРИ́ТЬМА́ розм., ДУ́ЖЕНЬКО розм., ДОБРЯ́ЧЕ підсил. розм., НАПРОПА́ЛЕ підсил. розм., ТЯ́ЖКО підсил. розм., БЕЗУ́МНО підсил. розм., ЗАПА́МОРОЧНО підсил. розм., НЕСКАЗА́ННО підсил. розм., НЕПЕРЕВЕ́РШЕНО підсил. розм., ЗБІ́СА підсил. розм., ДОСТОБІ́СА підсил. розм., СТРА́ШНО підсил. розм., СТРАХ підсил. розм., ЖАХЛИ́ВО підсил. розм., НЕЛЮ́ДСЬКИ підсил. розм., БЕ́ЗМІР підсил. розм., БЕЗ КРА́Ю (БЕ́ЗКРАЙ) підсил. розм., НЕАБИ́ЯК підсил. розм., ПРЕМНО́ГО заст., уроч., ЗЕЛО́ заст., БА́РЗО заст., КРІ́ПКО діал., СИ́ЛЬНЕ діал.; НЕДОСЯ́ЖНО, ТРИ́ЧІ розм. (указує на дуже високий ступінь ознаки); НАБАГА́ТО, ДАЛЕ́КО (при вищому ступені прикметників і прислівників). — А Донат і справді любить (Світлану)? — Дуже! — сказав я і в захопленні розвів руками, наче був неймовірно здивований, що він так сильно й вірно любить її (Є. Гуцало); Петро чомусь був мовчазний і тим немало дивував гостей (П. Панч); У новому фільмі "Арсенал" я значно звузив рамки своїх чисто кінематографічних завдань (О. Довженко); Зостанусь тут ще завтра і позавтрьому, бо ще не все бачила, що хтіла, та й таки втомлена чогось чимало (Леся Українка); Він був би вельми показний із своїм високим зростом.., але все псували йому золотушні червоні очі (П. Загребельний); Заболотний заговорив вільно, без тих стримуючих перепон, яких зовні не видно, але які часом істотно позначаються на характері розмови (С. Журахович); Для характеристики процесу формування української народності суттєво важливі дані історії мови (з наукової літератури); Спокійно підняла (Килина) великий і досить тяжкий цебер з помиями (В. Винниченко); Тигр був надзвичайно великий, з жахливими, ніби полірованими іклами (З. Тулуб); Я незвичайно глибоко, підвищено-вразливо відчув цю катастрофу і всі зв'язані з нею моральні пониження (М. Грушевський); Він став ще худіший, неначе його тіло вкрай виснажилось од походів та битв (І. Нечуй-Левицький); Юлка була безмежно рада, що ніхто їй сьогодні не заважає танцювати з Михайлом (М. Томчаній); Забуваючи одне про одного на нескінченно важких дорогах війни, вони частку своєї любові переносили на товаришів по зброї (О. Гончар); Чим далі він ішов, тим більше йому лишалося йти, так же безмірно далеко, як і безмірно тяжко (І. Багряний); Скажіть Вані, що я незмірно очарована його портретом (Леся Українка); І стали ми, мов щит із сталі, в борні незмірено тяжкій (В. Сосюра); Казкове авто вилітає на брук,.. стеле дорогу — фантастичну, незміряно прекрасну (І. Микитенко); Скінчилась нарешті довга полярна зима зі сніговіями, лютими морозами і безконечно довгими вечорами (В. Гжицький); (Галя:) А кажи: добре забилася? Коліна позбивала? (Панас Мирний); Ой жалю мій, жалю, Гіркий непомалу! Упустив я голубочку, Та вже не спіймаю (І. Франко); Батько й мати хтозна-як свою одиначку любили й кохали (переклад М. Лукаша); Такої жінки не найти, і жалувала мене здорово! (Ганна Барвінок); Бабам притьмом треба дощу на бараболю, на огірки (М. Коцюбинський); (Галя:) З тії пригоди Мені було таки дуженько смутно (В. Самійленко); Василько лазив на дерево і розпанахав штани. За це йому перепало добряче (О. Гуреїв); Сей Іваненко напропале закохався.. у куплі та в продажі (Марко Вовчок); Вранці прокинувся — сонце, сонце, безумно щедре сонце! (М. Рильський); Чернишеві здалося, ніби він.. виходить на дорогу, запаморочно велику, дуже відповідальну і прекрасну (О. Гончар); Засумував же тяжко наш Осауленко.., занудив світом несказанно (П. Куліш); Яке воно (сонце) красиве, неперевершено красиве (В. Логвиненко); Згадав (чорт), що в сім же селі є преєхидна баба, збіса хитра і лукава (О. Стороженко); Петро.. в манері людини, якій достобіса набридли всякі застольні анекдоти, намагається сказати те, що належить йому сказати по праву батька (І. Драч); І в полудень ясне небо страшно потемніло (С. Руданський); (Круста:) Страх як псує хвороба вдачу людську! (Леся Українка); У мене немає жодної мети розповіді, але я не знаю, чому вона мене жахливо гнітить (Ю. Яновський); Перший крок виявився нелюдськи важкий (П. Загребельний); Галя.. безмір уболівала його боліннями (Є. Кротевич); Без краю бридка та дівка Катря (Олена Пчілка); Як одкрити очі цьому темному, безщасному, але безкрай милому людові..? (Дніпрова Чайка); (Бичок:) До всього я, государиня моя, вчений, та ще й неабияк вчений! (М. Кропивницький); — Я, гетьмане, тим, що маю, премного задоволений (Н. Рибак); — Пан воєвода сказати велів, що його війська зело потомлені стали від безперервних цілорічних боїв (І. Ле); У суботу на неділю Присниться удові сон, Барзо дивен напрочуд... (дума); Цього сироту, Левка, узявши на свої руки, кріпко жалувала (Горпина) (Г. Квітка-Основ'яненко); — Може, сестру побачиш, ..то скажи, що засмутила вона мене сильне (Г. Квітка-Основ'яненко); — Тричі дякую вам. — На здоров'я, на здоров'я, Маріє, — подобрішав голос Плачинди (М. Стельмах); Видимість тут стала набагато краща, ніж на рівнині (О. Гончар); Я далеко менше стомлений дорогою, ніж торік (М. Коцюбинський). — Пор. 1. на́дто.