1. Словник синонімів української мови

уміти

ЗМОГТИ́ (виявитися в змозі, в силі щось зробити), ЗУМІ́ТИ, СПРОМОГТИ́СЯ, ПРИМОГТИ́ діал., ПРИМОГТИ́СЯ діал., УДА́ТИ (ВДА́ТИ) діал.; УМУДРИ́ТИСЯ (ВМУДРИ́ТИСЯ), ПРИМУДРИ́ТИСЯ, УХИТРИ́ТИСЯ (ВХИТРИ́ТИСЯ), УХИТРУВА́ТИСЯ (ВХИТРУВА́ТИСЯ) (застосовуючи спритність, хитрощі та ін.). — Недок.: змага́ти рідко спромага́тися, умудря́тися (вмудря́тися), примудря́тися, ухитря́тися (вхитря́тися). — Вона пішла за своїм почуттям, .. а ти? Чи змогла б? Чи вистачило б духу? (О. Гончар); Більшість садиб уже так-сяк забудовані. Хто як зумів (А. Головко); Падь була невелика. Наче якийсь велетень сокирою вирубав її в горах, але не спромігся прорубати гору наскрізь (М. Трублаїні); Вже більш мати нічого не примогла сказати (Марко Вовчок); Чи вдасть любити так пана Славка панночка молода, ..що потребує ще сама проводу й опіки, то за це не можу ручити (Лесь Мартович); На обіцянки вона не дуже надіялася і при своїх злиднях умудрилася зібрати кілька десятків яєчок і пішла на базар купити бобу та сірників (С. Чорнобривець); Поки Ян примудрився добути кисет з кишені штанів, Марія й Стахурський лежали мовчки (Ю. Смолич); — Мені не цікаво, в кого і за яку ціну ви ухитрилися придбати мій кровний виграш (І. Ле). — Пор. умі́ти.

УМІ́ТИ (ВМІ́ТИ) (володіти умінням, навичками робити що-небудь), МОГТИ́, ТЯ́МИТИ розм. — Док.: зумі́ти, змогти́. — Поплаваємо. Я тепер уже і наввимашки і голічерева умію (Панас Мирний); Викувати троянду (з металу) не кожний зуміє (Ю. Яновський); Зовсім інакше почуваєшся, коли не з іграшковим, а зі справжнім інструментом маєш справу або коли підпустять тебе до мотора й ти сам уже можеш його ввімкнути (О. Гончар); — Що йому, з доповідями виступати?.. — На коня вйокнути зможе — і хватить з нього. А коло землі уже й тепер тямить, як інший дорослий (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уміти — умі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. уміти — Умі́ти. Знати мову, володіти мовою. Роками жадає ся, аби інспектори уміли добре 3 мови краєві, а сего не можна сказати о недавно іменованих інспекторах (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. уміти — ВМІТИ, (оповідати) мати хист <�здібність, здатність>; ЖМ. знати, тямити; (зробити) могти; док. ЗУМІТИ, змогти, потрапити, вдати. Словник синонімів Караванського
  4. уміти — [ўм'ітие] = вміти ўм'ійу, ўм'ійеиш Орфоепічний словник української мови
  5. уміти — моск. знати долати, здолати, здоліти, по здолати, знати, визнаватися, визнатися, узнаватися, узнати, могти, змогти, спромагати, спромогти, розумітися, розуміти, зрозуміти, трапити, потрапляти, потрапити, утинати, утнути, утяти, шнипорити, зішнипорити... Словник чужослів Павло Штепа
  6. уміти — УМІ́ТИ (ВМІ́ТИ), і́ю, і́єш, недок., перев. з інфін. 1. Володіти умінням робити що-небудь. Зоня знала стільки веселих .. краков'яків, уміла так гарно танцювати (Леся Українка); Кульжан вміла і шити, і варити, і валяти повсть, і вишивати (З. Словник української мови у 20 томах
  7. уміти — умі́ти: ◊ умі́ти, що ку́рка забу́ла нічого не вміти (Франко) ◊ уміти як катари́нка → катеринка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. уміти — Горілка не дівка, а мачуха не мати, але вміють добре голову завертати. Залюблений парубок піддається волі дівчнии, а пасерби бояться мачухи. Щоб других навчити, треба самому уміти. Хто сам невміє, той і другого не навчить. Уміла варити, та вміла давати. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. уміти — (вміти), -ію, -ієш, недок., перев. з інфін. 1》 Володіти умінням робити що-небудь. || Мати здібність, здатність до чого-небудь. || Бути в змозі, могти зробити що-небудь. 2》 розм. Знати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. уміти — УМІ́ТИ (ВМІ́ТИ), і́ю, і́єш, недок., перев. з інфін. 1. Володіти умінням робити що-небудь. Зоня знала стільки веселих.. краков’яків, уміла так гарно танцювати (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  11. уміти — Уміти, умію, -єш гл. Умѣть, знать. Оттут тобі, моя доле, оттут пропадати, що не вміла, що не вміла мене шанувати. Мет. 13. Вміли-сте, кумцю, варити, та не вміли давати. Ном. № 11967. Сказала б казки — не вмію; сказала б приказки — не смію. Рудч. Словник української мови Грінченка