хилитися

НАХИЛЯ́ТИСЯ (згинати верхню частину тулуба), НАГИНА́ТИСЯ, СХИЛЯ́ТИСЯ, ЗГИНА́ТИСЯ, ПЕРЕГИНА́ТИСЯ підсил., ПЕРЕХИЛЯ́ТИСЯ підсил., ПЕРЕХНЯ́БЛЮВАТИСЯ діал.; ПОХИЛЯ́ТИСЯ, КЛОНИ́ТИСЯ поет., ЗВІ́ШУВАТИСЯ (перев. над ким-, чим-небудь); ПРИГИНА́ТИСЯ, ПРИХИЛЯ́ТИСЯ, ХИЛИ́ТИСЯ (низько або близько до кого-, чого-небудь). — Док.: нахили́тися, нагну́тися, схили́тися, зігну́тися, перегну́тися, перехили́тися, перехня́битися, похили́тися, зві́ситися, пригну́тися, прихили́тися. Він низько нахилився, щоб не вдаритись об одвірок (О. Копиленко); З реготом вони побігли до хати, нагинаючись попід тином (І. Нечуй-Левицький); Палиця випала з його руки, і він швидко схилився, щоби підняти її (І. Франко); — Згинаюсь я, розкидала сніг, а під ним лежить якась ганчірка (М. Стельмах); Несподівано перед тачанкою виросло кілька бійців, і один з них.. перегнувся з сідла до Світлани (О. Гончар); Людина, перехилившись корпусом уперед, протискалась крізь дужий вітер з дощем (О. Досвітній); Незчулася (молодиця), як і прядку спинила була й похилилась над нею в задумі (А. Головко); Під вагою чудових мрій її гарна голівка почала клонитися долу у напівсні... (В. Гжицький); Він пригинався між кущами, збираючи дорідні гриби (В. Кучер); На зріст він такий, що, не прихилившися, в двері не пройде (І. Муратов); — Вйо, коні! — шаленіє Левко. — Підвівшись на весь зріст, він розкручує над головою кінець віжок, здригається, хилиться на вибоях і невідомо яким чудом втримується на санях (М. Стельмах).

ПЕ́СТИ́ТИСЯ (ПЕ́СТУВАТИСЯ) коло кого і без додатка (ласками намагатися викликати чиюсь прихильність, любов тощо); ЛА́СТИТИСЯ, ЛА́ЩИТИСЯ, ЛЕ́СТИТИСЯ, ГОЛУ́БИТИСЯ до кого, ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИСЯ до кого, ПРИЛА́ЩУВАТИСЯ до кого, ПРИЛАЩА́ТИСЯ до кого, розм. (виражаючи ніжність до когось); ГОРНУ́ТИСЯ до кого, коло кого, ПРИГОРТА́ТИСЯ до кого, ТУЛИ́ТИСЯ до кого, коло кого, ПРИТУЛЯ́ТИСЯ (ПРИТУ́ЛЮВАТИСЯ) до кого, ХИЛИ́ТИСЯ до кого, ПРИХИЛЯ́ТИСЯ до кого, ПРИПАДА́ТИ до кого, ПІДГОРТА́ТИСЯ до кого, розм. (ніжно притискатися до кого-небудь); ЛИ́ПНУТИ до кого, розм., ПРИЛИПА́ТИ до кого, розм. (перев. без прихильності у відповідь). А дитиною мав ти такі чудово ніжні губенята й умів-єсь так любо й щиро пеститися коло матері (О. Кобилянська); Свиня підійшла, Хрюка та облизує його, а він думає, що се жінка колонього пестується (Г. Квітка-Основ'яненко); (Володимир:) Мушу я свій город захищати! Пусти мене, мамуню! (Ластиться до матері) (І. Кочерга); Ти змалку так любив мене, як пугу пес, Чого ж так лащишся тепер до мене, Йване? (Є. Гребінка); І лестячися до батька, мов кіточка, вона пішла з ним у покої (І. Франко); — Не треба, Хомо, від мене тетеритись, коли я до тебе голублюсь (Є. Гуцало); — Нема таких річей, щоб його (щастя) розказати, — так сказала Галочка, приголублюючись до нього (Г. Квітка-Основ'яненко); Катря так прилащалася до Килини, так почала примовляти, що та взяла до рук чашку і механічно випила з неї усе молоко (В. Кучер); Ой, дівчина-горлиця До козака горнеться (пісня); Коло Уляни тихенькими курчатками горнуться онуки (Григорій Тютюнник); — Соколе мій, козаче! — каже Катря, пригортаючись до його, — коли ж ти вернешся? (Марко Вовчок); Діти оточували його щільним колом, тулилися до нього, м'які й теплі (З. Тулуб); Казала дівка: "Семене, не притуляйся до мене!" (приказка); Як голубка полохлива, до свого подружжя хилилась (Орина) (П. Куліш); Цілує (Антей) її, вона прихиляється до нього з виразом невинно ображеної дитини (Леся Українка); До вчителя, соромлячись, схлипуючи і тремтячи, припадає Василина (М. Стельмах); Щось шепочучи, підгорталася (Маруся) ближче до опришка (Г. Хоткевич); З Наталкою він не товаришує, навіть у її бік не дивиться в класі, зате вже вона липне до нього, як до рідного брата (Є. Гуцало); Скільки не зачіпала вона — я був німий і глухий, а коли прилипала вже дуже гаряче, я починав гомоніти на весь сад (С. Васильченко).

ХИЛИ́ТИСЯ (про рослини — бути похилим, змінювати пряме положення на похиле, звішувати вниз стебло, гілки і т. ін.), СХИЛЯ́ТИСЯ, НАХИЛЯ́ТИСЯ, НАГИНА́ТИСЯ, ГНУ́ТИСЯ, ЗГИНА́ТИСЯ, ПОХИЛЯ́ТИСЯ, ОПУСКА́ТИСЯ, КЛОНИ́ТИСЯ, ПРИГИНА́ТИСЯ, ХИЛЯ́ТИСЯ розм.; ПОЛЯГА́ТИ, ПРИЛЯГА́ТИ, НИ́КНУТИ, ПРИПАДА́ТИ (до землі); УГИНА́ТИСЯ (ВГИНА́ТИСЯ) (донизу — перев. під дією якоїсь ваги); УКЛЯКА́ТИ (ВКЛЯКАТИ) (про злаки — схилившись, засихати). — Док.: схили́тися, нахили́тися, нагну́тися, зігну́тися, погну́тися, похили́тися, опусти́тися, склони́тися, пригну́тися, полягти́, полягти́ся, прилягти, пони́кнути, припа́сти, угну́тися (вгну́тися), укля́кнути (вкля́кнути), уклякти (вклякти). Явір сумними вітами Журливо хилиться на яр (І. Манжура); Високі пірамідальні тополі.. схиляються на вітрі (П. Колесник); Втім, і незораний лан половів — нахилявся хлібами, І, не лежавши в пару, наливав своє стигле колосся (М. Зеров); Дуб лопається, а лозина нагинається (прислів'я); Пшениця гнулася під вітром до землі (В. Кучер); Нехай лоза-телюжина Згинається нижче; А дівчина до милого Притулиться ближче! (Я. Щоголів); Похилились верби в воду Тихої ріки (І. Франко); Три молоді пружні гілки і на них десяток яблук опускалися до самої землі (І. Сенченко); Жалібно клониться калина (Уляна Кравченко); Почалася дощова, грозова злива; до землі пригинався низькорослий овес (С. Чорнобривець); Он рис у сонячних затонах затишних Шумить, хиляється на стеблах золотих (І. Вирган); Трави довгі полягли у лузі (В. Сосюра); Як хліба вистояли проти шаленої стихії? Хоч і прилягли (К. Гордієнко); Яскраві квіти півонії зрізали, безголовий кущ никнув до землі, — зжовклий, захирілий (В. Дрозд); Дерева всюди вгинаються під вагою фруктів (В. Минко); — Наше жито вже сиплеться; через день, через два воно вже вклякне! (І. Нечуй-Левицький).