чорний

БРУДНИ́Й (про зовнішній вигляд кого-, чого-небудь — покритий брудом, немитий і т. ін.), ЗАБРУ́ДНЕНИЙ, ЗАМА́ЗАНИЙ розм., ВИ́МАЗАНИЙ розм., ЗАВО́ЖЕНИЙ розм., ЗАМА́ЩЕНИЙ розм., ЗАВА́ЛЯНИЙ діал.; ЗАМУ́РЗАНИЙ розм., ЗАШМАРО́ВАНИЙ розм., МУРЗА́ТИЙ розм. (звичайно про людину або частини її тіла); ЧОРНОМА́ЗИЙ підсил. розм. (про людину); ЧО́РНИЙ (про те, що раніше мало інший колір, — покритий брудом, пилом, сажею і т. ін); НЕСВІ́ЖИЙ, ЗАНО́ШЕНИЙ, ЗАТА́СКАНИЙ розм. (про одяг, білизну і т. ін. — який був у вжитку, довгому використанні); ЗАЯЛО́ЖЕНИЙ, ЗАСМАЛЬЦЬО́ВАНИЙ, ЗАСА́ЛЕНИЙ (забруднений чим-небудь масним); ЗАМА́ЦАНИЙ розм., ЗАХВА́ТАНИЙ розм. рідше (з плямами від частого хапання); НЕЧИ́СТИЙ (як менш категоричне, пом'якшене позначення цієї ознаки). А там, на обрії не вершник таємничий, Ні! Будить заспаних і недолугих кличе Брудний, замурзаний веселий тракторист (М. Рильський); Ковалів довго витирав ганчіркою забрудненого стільця, нарешті запросив Бачуру сісти (М. Чабанівський); Ми йдемо додому, всі такі замазані, чудні (В. Сосюра); Ходив Яшко зашмарований, з залізяччям у кишені, а гордість була написана і на завше замащеному обличчі, і в колючих, насмішкуватих очах (В. Большак); Яка вона (дитина) не є — хай іншим видається вона й сопливою та мурзатою, некрасивою, нерозумною, а для рідних батьків вона й найкрасивіша, і найрозумніша в світі (Ю. Збанацький); Просовують до його (нього) рученята голі чорномазі діти, страшні, сухі, тремтять од холоду.. (Панас Мирний); — Принеси мені, Килино, води та насип у ночви; а ти, Явдохо, помий мені ноги, бо, бач, які чорні — бувало командує (Кирило) (Панас Мирний); На ньому була несвіжа сорочка, розхристана на грудях (Григорій Тютюнник); На голові заношена, ще, видно, окопна шапка (О. Гончар); Вона дала Лукії не одну, а кілька засмальцьованих, розтріпаних книжок (О. Донченко); Сергій дістав з кишені зім'ятого замацаного конверта (Ю. Мушкетик); Чи в неділю, чи в свято йду до церкви та гляну, що в мене нечисті руки, та й зайду до криниці й помию собі руки й ноги (І. Нечуй-Левицький).

БРЮНЕ́Т, ЧОРНЯ́ВИЙ розм., ЧОРНОВОЛО́СИЙ розм., ЧОРНОГОЛО́ВИЙ розм., ЧОРНОЧУ́БИЙ розм., ЧО́РНИЙ розм. Юля безсоромно розглядала його своїми млосними, ледь прищуленими очима. — Брюнет. Жагучий брюнет (Григорій Тютюнник); — А хто ж той чорнявий, що за столом? (М. Коцюбинський); — Не знаю, — одказав чорноголовий (Панас Мирний); Ще до того, як розреготався шофер, Віра Андріївна зрозуміла — з них грошей не візьмуть, чорночубий просто вирішив відплатити Гучці за театр (Ю. Мушкетик).

БРЮНЕ́ТКА, ЧОРНЯ́ВА розм., ЧОРНЯ́ВКА розм., ЧОРНОВОЛО́СА розм., ЧОРНОГОЛО́ВА розм., ЧОРНОКО́СА розм., ЧО́РНА розм. Камілла, вродлива брюнетка, лежить на ліжку (І. Франко); — Любив я досі білявих, а тепер чорнява чогось нависла на очі, — промовив Улас і нахабно подивився Лукині просто в очі (І. Нечуй-Левицький); На камені узбіччя сиділа струнка чорнявка у довгій мережаній мірті та червоній опинці з багатим бурштиновим намистом на шиї (Ю. Опільський).

ВАЖКИ́Й (здійснення, проведення чи подолання якого потребує великих зусиль, крайнього напруження), ТЯЖКИ́Й, ТРУДНИ́Й, НЕЛЕГКИ́Й, СКЛАДНИ́Й, ВЕЛИ́КИЙ, СУТУ́ЖНИЙ, СКРУТНИ́Й, ПЕКЕ́ЛЬНИЙ підсил., ДВОЖИ́ЛЬНИЙ розм., УТЯ́ЖЛИВИЙ (ВТЯ́ЖЛИВИЙ) діал.; ЧО́РНИЙ розм. (про роботу — пов'язаний із великим фізичним напруженням, з виробничим трудом). Боротьба була довгою і важкою (З. Тулуб); Оволодіти майстерністю справжнього керівника, навчитися розумно користуватися своїми правами — річ важка, складна (з журналу); Тяжка праця дуже зарані зігнула його стан (І. Нечуй-Левицький); Під час революції вона билась там (на Кавказі) з військом. Залягала в горах, робила трудні переходи (М. Коцюбинський); Нелегка це справа — новорічні побажання. Тут майже неможливо бути оригінальним (М. Рильський); Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. Коцюбинський); В час сутужного походу Ти принось мені пісень (П. Усенко); О. Нестор довгу хвилю мовчав, мабуть, силуючись розпутати оту скрутну загадку (І. Франко); — Хотіла б я знати, скільки копійок заробите ви за день такої пекельної праці (Л. Яновська); — Ну, Марійко, чи вийде з моєї дочки письменниця? ..Формула тут проста: любов і двожильна праця (О. Донченко); Кождої погідної днини Захар Беркут ходив у свою пасіку, хоч дорога була утяжлива і досить далека (І. Франко); Порозгороджувалися люди не то що поміж собою, а й роботу розгородили: то — чорна, а то — біла, — благородна б то (Панас Мирний).

ВОРОНИ́Й прикм. (означення масті коня), ЧО́РНИЙ, ВО́РОН фольк. Вилискуючи на сонці, вороні коні швидко помчали по укатаній широкій дорозі (П. Кочура); З'явиться він, було, до нас на свойому чорному, як ворон, коневі (Г. Хоткевич); Ступай, коню, ступай, ворон, З гори кам'яної До тієї дівчиноньки, Що чорнії брови (пісня).

В'ЯЗНИ́ЦЯ (приміщення, де тримають в'язнів), ТЮРМА́, ТЮРЯ́ГА розм., зневажл., ТЕМНИ́ЦЯ заст., поет., ОСТРО́Г заст., Я́МА заст., КРИМІНА́Л заст., ПО́РУБ заст., КУ́НА заст., ЗАТВО́Р заст., ХУРДИ́ГА заст., розм., КОЗА́ заст. розм., КАЗЕ́НКА діал., ЦЮ́ПА діал., ФУРДИ́ГА діал. рідше; ЦЕНТРА́Л заст., ЦЕНТРА́ЛКА заст. розм. (в дорев. Росії — центральна каторжна тюрма перев. для політичних в'язнів); АРЕШТА́НТСЬКА, АРЕ́ШТ заст., БУЦЕГА́РНЯ заст. розм., КАТАЛА́ЖКА заст. розм., ТЕ́МНА заст., ХОЛО́ДНА заст., ЧО́РНА заст. (приміщення для тимчасового утримання арештованих, в'язнів). — Пане полковнику, ми вже в Варшаві. Пан Остап сидить у міській в'язниці (О. Довженко); Джерю випустили з тюрми на волю (І. Нечуй-Левицький); Беруть коваля, кують та ведуть до темниці (Н. Кобринська); (Іван:) Гаврила Куксенка в острог посадовили за те, що вкрав курку у шинкаря (М. Кропивницький); — Сидів я тоді в отсій ямі в слідстві (І. Франко); Він був головний злодій та й забив одного чоловіка в селі. Сидів уже кільканадцять літ у криміналі (Лесь Мартович); — До порубу приставити з мері або чуді, щоб ніхто не збагнув мови в'язневої (П. Загребельний); У нас, скоро чоловіка спантеличить мирська суєта, то в куну або до кози не саджають, а зараз — іди собі к нечистій матері! (П. Куліш); — Місяць у казенці та на цегляних ребрах спати, — тут, діду, чоловік вовком завиє (І. Франко); За віщо посадовлено до цюпи цього старого поляка, я так і не довідався (О. Досвітній); — Я з фурдиги. — Мокра і розпатлана, страшніша за всі привиди, стояла (Ольга) в хаті і просилася (Я. Качура); Розповідав.. про безсонні ночі в Миколаївському каторжному централі (О. Гончар); Петруся продержали три тижні в поліційнім арешті (І. Франко); Економ її вигнав і настрахав, що посадить у буцегарню (В. Кучер); Вони наскочили на беззбройного незаможника, який стояв на варті біля каталажки, і випустили Собченка (І. Ле); Старий гріх знову прокинувся, завів його.. в темну, а з темної на вулицю (Панас Мирний); — Соцький! — гукнув суддя. — Одведи бабу в холодну! (Л. Яновська); Узяли Чіпку п'яного, силоміць посадили в чорну (Панас Мирний).

ЛИХИ́Й (сповнений лиха, страждання; який передвіщає горе, страждання), НЕДО́БРИЙ, ЧО́РНИЙ. Вони обоє постерегали, що і над батьком, і над ними скоїлось щось страшне, якась лиха подія (І. Нечуй-Левицький); Він інстинктивно чув, що вчинив недобре діло (М. Коцюбинський); — І від тебе вже другий місяць немає жодної звістки? Я стала боятись листоноші — а може, чорний лист несе? (П. Панч).

НЕГР, ЧОРНОШКІ́РИЙ, ЧО́РНИЙ перев. мн., МУ́РИН заст., АРА́П заст. — А Бічер-Стоу хіба своїми творами не зворушила ліберальну думку цілого світу і не спричинилась до роз'ярмлення негрів? (О. Досвітній); Справа — білий, зліва — чорношкірий, Так ми засідаємо щодня (Л. Дмитерко); Чорні! білі! жовтолиці! Гуртуйтеся... (М. Рильський); Панас обійшов наріжну вежу і наблизився до брами, де чатував його знайомий воротар-мурин (З. Тулуб).

НЕПОРЯ́ДНИЙ (про вчинки, поведінку тощо — який характеризує кого-небудь як непорядну людину), НЕДОСТО́ЙНИЙ, НЕГА́РНИЙ, НЕДО́БРИЙ, НЕГО́ЖИЙ, НЕХОРО́ШИЙ, НЕГІ́ДНИЙ підсил., ПОГА́НИЙ підсил.; НЕЧЕ́СНИЙ (який характеризує кого-небудь як нечесну людину); НЕЧИ́СТИЙ, БРУДНИ́Й підсил., НИЗЬКИ́Й, НИ́ЦИЙ, ОГИ́ДНИЙ підсил., ГИДКИ́Й підсил., МЕРЗЕ́ННИЙ підсил., МЕРЗО́ТНИЙ підсил., ЧО́РНИЙ підсил., СВИ́НСЬКИЙ підсил. розм., ПАДЛЮ́ЧИЙ підсил. розм. (найвищою мірою непорядний, аморальний, лицемірний і т. ін.). Помітивши Данилова, вона строго звела брови, наче зловила його на чомусь непорядному (І. Волошин); Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (О. Донченко); — Слухай, парубче, — сказав він Андрієві, як той прийшов, — ти займаєшся недобрим ділом (М. Коцюбинський); — Може, там хто буде в'язнути до вас ..Або говорити різні такі слова.. нехороші. То ви нам скажіть (О. Гончар); — Коли хто.. помітив щось негідне за товаришем (курив там у туалеті, чи що), то правило в нас таке: виходь ось тут на лінійці і перед лицем товариства відкрито говори (О. Гончар); Ганьблю того, .. Хто чесному сподіяв щось нечесне (С. Воскрекасенко); Діяти нечистим способом; Нечиста гра; (Марков:) Може, з беззахисною дівчиною і можна було робити якісь брудні комбінації, але з лейтенантом Єгоровою не трапиться нічого подібного (В. Собко); — Для чого ти вирощуєш у собі таке низьке, негідне почуття? (О. Донченко); — Вибачте, я хотів помститись за двійку, це — мерзенний вчинок (О. Донченко); — Ви ще почуєте ім'я Чорного Себастьяна. В мене на голові менше сивого волосся, аніж на його чорній совісті забитих людей (Ю. Бедзик). — Пор. 2. безсоро́мний, гане́бний.

ПРО́СТИ́Й (про людину — належний до непривілейованої верстви суспільства; про звичаї, особливості, життя таких людей), ПРОСТА́ЦЬКИЙ, ПРОСТЕ́ЦЬКИЙ розм., ЧО́РНИЙ заст.; ПРОСТОНАРО́ДНИЙ, ПЛЕБЕ́ЙСЬКИЙ, ПРОСТОЛЮ́ДНИЙ заст. (перев. про звичаї, життя). В "Марині" (поемі М. Рильського) багато сцен і епізодів, що малюють тяжке життя простих селян, їх мрії про визволення, їх ненависть до гнобителів (С. Крижанівський); Терпелива душа старої, прориваючись до Бога, ..ревно благала, щоб її діти не засівали землю слізьми, хай він пошле їм просте селянське щастя (М. Стельмах); Батько непривітно скривився, довідавшись, що син відновлює згадку про колишній простацький рід Хомченків (А. Кримський); — Не погордуй уступити до нашої простацької господи (П. Куліш); І за його повільними рухами, і навіть за насмішкуватою манерою висловлюватися навмисне простецькою мовою вчувалась якась ледве вловима стриманість (О. Донченко); Хіба не чує кожного дня княгиня Ольга, що чорні люди чинять татьбу й розбої на її дворах? (С. Скляренко); Простонародний побут; Пані Олімпія довгим поглядом окинула його, поглядом, у котрім виразно малювалася погорда аристократичної натури до плебея і його плебейської логіки (І. Франко); Вони жили зовсім сільським, простолюдним життям (І. Франко).

ПІДСО́БНИЙ (про роботу — непрофесійна, фізично важка, часто пов'язана з виробничим брудом), ЧО́РНИЙ. — Просить (маляр) ще дати когось йому, для підсобної роботи (О. Гончар); (Петро:) Порозгороджувалися люде не то що поміж собою, а й роботу розгородили: то — чорна, а то — біла, — благородна б то (Панас Мирний).

ТЕМНОШКІ́РИЙ (про людину — який належить до негроїдної раси), ЧОРНОШКІ́РИЙ, ЧО́РНИЙ, КОЛЬОРО́ВИЙ. В тропічних лагунах назустріч кораблю пливли сотні пірог з чорношкірими тубільцями (О. Донченко); Плачем великим ридали невільниці чорні (Леся Українка); Кольорове населення.

ЧО́РНИЙ (кольору сажі, вугілля); СМОЛИ́СТИЙ, СМОЛЯНИ́СТИЙ, СМОЛЯНИ́Й (кольору смоли); А́СПІДНИЙ (кольору аспіду); АГА́ТОВИЙ (кольору агату). Встала весна, чорну землю Сонну розбудила (Т. Шевченко); Смолисті кучері вивалилися на високий лоб (Григорій Тютюнник); Полудневе небо відбивається в аспідній грязюці величезного болота (О. Довженко); Теплим промінням засвітились у дівчини чорні, агатові очі (Т. Масенко).

ЧОРТ (уявна надприродна істота, яка втілює в собі зло), БІС, ЧОРТЯ́КА розм., ГА́СПИД (А́СПИД) розм., ГАСПИДЯ́КА підсил. розм., ДІ́ДЬКО розм., КУЦА́К розм., КУ́ЦИЙ розм., КУЦА́Н розм., КУЦЬ розм., АНТИ́ПКО діал., А́РІДНИК діал., МОЛЬФА́Р (МОЛФА́Р) діал., АНЦИ́ХРИСТ (АНТИ́ХРИСТ) заст., БЕНЕ́РЯ заст.; ДЕ́МОН, ГЕ́МОН (в античній міфології); ДИЯ́ВОЛ, САТАНА (вища істота серед тих, хто втілює в собі зло); ЛУЦИ́ПЕР (ЛЮЦИ́ПЕР), ЛЮЦИ́ФЕР (володар пекла і зла); ПЕКЕ́ЛЬНИК (злий дух, що живе в пеклі); ЛУКА́ВИЙ, НЕЧИ́СТИЙ, НЕЧИ́СТА СИ́ЛА, НЕЧИ́СТИЙ ДУХ, ЗЛИЙ ДУХ, ЛИХИ́Й ДУХ, ДУХ ТЬМИ (ПІТЬМИ́), ДУХ ТЕМНОТИ́, ДУХ МЛИ, ЛИХИ́Й, ЧО́РНИЙ, ЧО́РНА СИ́ЛА, ВРАГ заст., ПРОКЛЯ́ТИЙ рідше (уживається перев. в розмовно-побутовій мові як евфемізм з метою уникнути вживання слів "чорт", "диявол"); ДОМОВИ́К, ДОМОВИ́Й, ХОВА́НЕЦЬ діал. (той, що живе в домі); ВОДЯНИ́К, ВОДЯНИ́Й рідше, ТОЙ, ЩО ГРЕ́БЛІ РВЕ розм. (той, що живе в озерах, річках тощо); АНЦИ́БОЛОТ діал., АНЦИ́БОЛ діал., АНЦИ́БОЛОТНИК діал., БОЛОТЯНИ́К діал. (той, що живе в болоті); ЛІСОВИ́К, ЛІСОВИ́Й, ЩЕ́ЗНИК, ГАЙОВИ́К, ЛІСУ́Н заст., ПОЛІСУ́Н заст. (той, що живе в лісі); ОЧЕРЕТЯНИК (той, що живе в очереті); ПОЛЬОВИ́Й (той, що живе в полі); ШАЙТА́Н (у мусульманській міфології). — Я до чорта, а він від мене; я за ним, а проклятий чортяка та у сіни (Г. Квітка-Основ'яненко); Чорти бувають водяні, степові, хатні й лісові. З водяних найголовніший — анциболот. Це головне начальство над усіма водяними чортами; потім водяний чорт — це той, що греблі рве.. З хатніх чортів найперший чорт — це дідько.. Цей дідько як удень, то все на горищі сидить, а як уночі, то шастає по сінях та по коморах. Із лісових чортів є лісовик-чорт; він білий, а п'ятки смалені; цей кріпко дурить людей (І. Шаповал); Здоровий сам (Лев), кудлата грива, На пиці широченний ніс, — Не тільки миша полохлива, Злякався б навіть і сам біс (Л. Глібов); Обхрестивсь та й беркиць з верби впрост на гаспидові ріжки... Несамовито захарчав гаспид... (Марко Вовчок); Куцим, або куцаком звуть у нас того, хто в пеклі грішників припікає (Ганна Барвінок); З-за купини вискакує Куць, молоденький чортик-паничик (Леся Українка); Ходили перекази, що в негоду в річці товчуться антипки, чорти тобто, ловлять русалок, аби кохатися з ними (М. Олійник); Знав (Іван), що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім (М. Коцюбинський); Гуцул лякався не тільки пана і жандарма, він жахався на кожному кроці відьми, упиря, мольфара і всякого іншого чортовиння (П. Козланюк); Що куля минає, то ще й нічого: єсть такі діди, на Чорномор'ї були, від кулі теж заговорюють.. А от як із нечистою силою що — то анцихрист (М. Хвильовий); — Вважаєш, майор з антихристами знається? (П. Автомонов); (Катря:) За мною оце проти середи бенеря гналась... (М. Кропивницький); "Чи янгол з неба оце з'явиться мені серед цього пишного натовпу князів та магнатів, чи демон з пекла прийняв лицарський .. пишний, чудовий вид і вмішався серед молодих магнатів, щоб одразу і так несподівано стривожити мою душу..." (І. Нечуй-Левицький); — Поїду в Київ, помолюся. Молитва, може, прожене Диявола... (Т. Шевченко); — Загримів грім, затріщали дуби в лісі, блиснула блискавка. Глянув я додолу, аж з розколини висовується сатана... (І. Нечуй-Левицький); "Хахол — чорт і до самого луципера доступить, не то до губернатора" (Панас Мирний); Колись прилучилось у пеклі, що підстарший чорт тяжко занедужав.. Їх, пекельників, і наші пани не переважать (Марко Вовчок); (Степан:) То гріх і перед Богом, і перед людьми, то лукавий кам'янить тобі серце! (М. Старицький); Тільки страшно! А що, як то нечиста сила туди коні приведе? Денис боявся нечистого, хоч і знав, що від його легко оборонитися хрестом (Б. Грінченко); — Обзивайсь, коли ти не нечистий дух! (Панас Мирний); Забобонному татаринові здавалося, ніби то відьма накликає на нього духів тьми (З. Тулуб); (Сестра Серафима:) Дух темноти погибельний боїться ясного лиця праведного. Да воскресне Бог й разточаться врази єго!.. (Панас Мирний); Мов духи мли з картини Рєпіна зняли цього стрункого гайдамаку і повтікали з переляку (В. Сосюра); Сивилла грошики в калитку, Піднявши пелену і свитку, — Ізслизла, мов лихий злизав (І. Котляревський); Куди вас враг несе до гаспидського сина? (Є. Гребінка); Недаром пут (у штольні) такий сопух. Певно, що се не від святого, а від проклятого (І. Франко); Ні разу не трапилося (Олексі) відчути на собі чортові пазурі, відьомське шахрайство, підступ чи лісовика, чи домовика, чи водяника (Г. Хоткевич); — Чого, Парасю, ти блідна? — Ох, ненько! Домовий триклятий Мене все кликав до вікна. Весь чорний, мов ведмідь кудлатий (П. Грабовський); Пан учитель Лупина підслухав, як діти розповідали собі, що будник при залізниці держить у своїй хаті хованця, замкненого у маленькій рурці (О. Ковінька); — А в лісі живе полісун... А в полі живе польовий — і то нечиста сила... А в очереті над річкою очеретяник — вибігає з очерету білим бараном і лякає людей... А в воді живе водяник — цей у зелений кушир уплутається, пакості чинить, греблі рве... А в болоті живе болотяник — такий замурзаний та вкалений... (Б. Грінченко); (Русалка (випливає на берег і кричить):) Дідусю! Лісовий! біда! рятуйте! (Леся Українка); Щезник — темний дух гірського лісу (Є. Гуцало); Гомонять ялини, сосни — бір не спить. Чую я: лісун кудлатий тут лежить (І. Драй-Хмара); І знов шайтан нашіптує їй грішні думки, каламутить спокій (М. Коцюбинський).