чутливий

ВРА́ЗЛИ́ВИЙ (УРА́ЗЛИ́ВИЙ) (який легко піддається зовнішнім подразненням, впливам), ЧУТЛИ́ВИЙ, ЧУ́ЛИЙ, СПРИЙНЯ́ТЛИВИЙ, ТОНКОШКІ́РИЙ, ТОНКОШКУ́РИЙ, ТОНКОСЛІ́ЗНИЙ, ТОНКОСЛЬО́ЗИЙ. Його думки швидше мінялись і щоразу мінявся і настрій, як це буває у вразливої і м'якої натури (О. Донченко); Запаси їжі й води виходять, люди відчувають злість і стають уразливі. Їх дратує кожна дрібниця (Ю. Яновський); У трупі були талановиті актори, до яких Замичківський потягнувся всією сприйнятливою душею (з журналу).

ЧУ́ЛИЙ (сповнений уважного, доброзичливого ставлення до людей), ЧУ́ЙНИЙ, ЧУТЛИ́ВИЙ, ЧУТКИ́Й, ПРИХИ́ЛЬНИЙ, СПІВЧУТЛИ́ВИЙ, ЖАЛІСЛИВИЙ, ЖА́ЛІСНИЙ (схильний до жалості, співчуття). До "тайних" (в'язнів) була собі дівчина як дівчина.., добра, чула, не дурна (В. Винниченко); — Ти чуйний товариш, я так і знав (Є. Гуцало); У чутливого на жіноче ридання Марка Крутояра несподівано заперчило в горлі (А. Шиян); У неї душа чутка, вона зрозуміла серцем, що довше мені тут зоставатись не можна (Ганна Барвінок); Гостей ціла низка, прихильні, звичайні (А. Кримський); Ох, як хочеться мені цього вечора хоч краплину ласки з твоїх очей чи хоч співчутливого слова (Ю. Мушкетик); Якийсь жалісливий шахтар укрив сердешну своєю свитою (Б. Грінченко); Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна (Панас Мирний). — Пор. 1. до́брий, добрози́чли́вий.

ЧУТКИ́Й (який швидко й легко сприймає щось за допомогою органів чуття; про органи слуху — який добре чує), ЧУ́ЙНИЙ, ЧУ́ЛИЙ, ЧУТЛИ́ВИЙ (про органи чуття). Казали, що марна то справа, бо де ж видано, щоб чуткий вовк підпустив до себе людину? (М. Стельмах); Це був дід дуже старий, білий, а проте чуйний (Марко Вовчок); Він нічого не бачив, бачачи все, і нічого не чув, хоч мав чуйні, як у зайця, уші (С. Скляренко); Кінь повів ухом, почувши своє ім'я. — Бачите, який він чулий! (Ю. Яновський); Коли проїздили мостом повз грязелікарню, до чутливих носів донеслись пахощі тухлих яєць (М. Трублаїні).

ЧУТЛИ́ВИЙ (здатний швидко реагувати на життєві події, факти, явища тощо), ЧУТКИ́Й, ЧУ́ЙНИЙ, СПРИЙНЯ́ТЛИВИЙ, ПЕРЕЙНЯ́ТЛИВИЙ (який швидко сприймає щось). Не була вона ні скупою, ні єхидною, а була доброю і чутливою (О. Довженко); Це буде повість про єдиного читача, найбільше вдячного і чуткого (М. Коцюбинський); Література — жива річ, і вона надзвичайно чуйна, можливо, чуйніша за всі інші мистецтва (Ю. Смолич); Недарма в народі живе так багато приказок про свіжу пам'ять та сприйнятливий до науки розум замолоду (І. Волошин); Перейнятлива, як мавпа, проворна, жвава та вертка зроду, вона ще до того вдавала з себе дуже ворушливу й жваву парижанку (І. Нечуй-Левицький).

ЧУТЛИ́ВИЙ (про прилади, матеріали тощо), СЕНСИТИ́ВНИЙ спец., ЧУ́ЛИЙ рідше. Одначе на всю глибінь, видно, чують цю землю чутливі пристрої (О. Гончар); На мить завмерли апарати чулі (Л. Дмитерко).