1. Словник синонімів української мови

шкварчати

ТРІЩА́ТИ (утворювати тріск, лопаючись, розламуючись тощо), ТРІ́СКАТИ, ТРІСКОТА́ТИ (ТРІСКОТІ́ТИ) підсил.; ХРУСТІ́ТИ, ХРУ́СКАТИ, ХРУЩА́ТИ, ХРУСКОТІ́ТИ підсил. (про кістки, суглоби тощо); ПОЛУ́СКУВАТИ (злегка); ШКВАРЧА́ТИ (про страву — підсмажуючись) . — Док.: трі́снути, хру́снути. Кукурудза тріщала під його ногами (І. Нечуй-Левицький); Біля нього щось тріскало, лопалося, шпурляло снігом у очі (Григорій Тютюнник); Під чобітьми тріскоче сухий будяк (М. Чабанівський); Тріскотять за селом постріли (О. Донченко); Очі (змія) полум'ям горіли; Хвіст, як ціп, об землю бив; Чорні щелепи хрустіли, З рота злий язик шипів (Я. Щоголів); Крутили (люди) опришкові руки.., давили за горло, шваркали головою, що аж в'язи хрускали (Г. Хоткевич); — Що ж у вас болить? — Та все болить... — Чоловік став підводитись, і чутно було, як хрущали його кістки (Панас Мирний); Фуфайки наші починають полускувати — замерзають (О. Гончар); — То яєчня у тебе сичала, точніше — шкварчала. Ти саме смажив яєчню! (А. Крижанівський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шкварчати — див. звучати; сердитися; шуміти Словник синонімів Вусика
  2. шкварчати — ШКВАРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. тільки 3 ос., чим і без дод. Видавати короткі уривчасті звуки, тріск, шипіння (перев. під дією жару, вогню). Словник української мови у 20 томах
  3. шкварчати — шкварча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. шкварчати — -чу, -чиш, недок. 1》 тільки 3 ос., чим і без додатка. Видавати короткі уривчасті звуки, тріск, шипіння (перев. під дією жару, вогню). || Тріщати, підсмажуючись (про страву). || безос. || розм. Сповнюватися тріском, шипінням і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шкварчати — Шкварча́ти, -рчу́, -рчи́ш, -рча́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. шкварчати — ШКВАРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. тільки 3 ос., чим і . без додатка. Видавати короткі уривчасті звуки, тріск, шипіння (перев. під дією жару, вогню). Словник української мови в 11 томах
  7. шкварчати — Шкварча́ти, -чу́, -чи́ш гл. Шипѣть и трещать на огнѣ. Тут кость і плоть, і жир шкварчали. Котл. Бряжчать чарки, люльки шкварчать, шумує горілка. Г.-Арт. (О. 1861. ІІІ. 103). Говоритъ также о сильномъ морозѣ. Мороз на дворі такий, що аж шкварчить. Рудч. Словник української мови Грінченка