1. Словник синонімів української мови

шкребти

СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́) (проводити по якійсь поверхні чим-небудь гострим, жорстким, дряпаючи або утворюючи різкі звуки; чистити щось таким чином), СКРОМА́ДИТИ, ШКРЯ́БАТИ, ШКРЯБОТІ́ТИ підсил., ШКРО́БАТИ діал. (скребучи, утворювати різкі звуки). — Док.: поскребти́ (пошкребти́), скребну́ти (шкребну́ти), шкрябну́ти, шкрябону́ти підсил. Одна (собака), добігши до самого віконця, заскиглила і стала дряпать лапами і скребти землю (О. Стороженко); Володька шкребе і чистить Шешеньового коня (Ю. Яновський); Вовтузилися біля столика діти, виразно шкрябали дерев'яними ложками об миску (Г. Епік).

ЧУ́ХАТИ (терти шкіру, щоб не свербіла), СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́), ЧУХМА́РИТИ розм., СКРОМА́ДИТИ розм., ШКРЯ́БАТИ розм., ЧЕРСА́ТИ діал.; ДРЯ́ПАТИ (роздираючи). — Док.: почу́хати, скребну́ти (шкребну́ти), почухма́рити, поскрома́дити, шкрябну́ти, черсну́ти, дряпнути. Микола зітхнув, покрутив кудлатою головою й став її чухати (Лесь Мартович); Люди слухають похнюпившись. Інші — потилицю скребуть... (Панас Мирний); Калитка, заточуючись, вийшов на середину двору, чихнув і почав чухмарити волосаті груди, як ведмідь лапою (П. Панч); Колісника наче злі комарі кусали у потилиці, так він її раз по раз скромадив (Панас Мирний); Люди щось говорили, викрикували, шкрябали собі голови (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шкребти — див. СКРЕБТИ; П. (душу) турбувати, непокоїти, мучити; г. шкробати. Словник синонімів Караванського
  2. шкребти — див. дряпати; звучати; скребти; чистити Словник синонімів Вусика
  3. шкребти — ШКРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. шкріб, шкребла́, ло́; недок. 1. що, чим і без дод. Те саме, що скребти́ 1. – Не шкреби, дочко, ножем, бо в мене неначе хто в голові скромадить, – сказала Кайдашиха (І. Словник української мови у 20 томах
  4. шкребти — шкребти́ дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. шкребти — -бу, -беш; мин. ч. шкріб, шкребла, шкребло; недок. 1》 перех. і неперех., чим і без додатка. Те саме, що скребти 1). 2》 перех. і без додатка, перен., розм. Безперервно турбувати, непокоїти, мучити (про думки, почуття). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шкребти — коти́ шкребу́ть на се́рці в кого і без додатка. Хто-небудь хвилюється, перебуває в стані тривоги, неспокою. Ніби все правда і все правильно, а десь на серці коти шкребуть (В. Собко); Як то було слухати Марусякові?... Фразеологічний словник української мови
  7. шкребти — ШКРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. шкріб, шкребла́, ло́; недок. 1. перех. і неперех., чим і без додатка. Те саме, що скребти́ 1. — Не шкреби, дочко, ножем, бо в мене неначе хто в голові скромадить,— сказала Кайдашиха (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. шкребти — Шкребти́, -бу́, -бе́ш гл. = скребти. Словник української мови Грінченка