боротьба

(двох істот) сутичка, бійка, єдиноборство, пор. ГЕРЦЬ; (за місто) БИТВА, бій, (коротка) сутичка, зіткнення, г. зудар; (світових сил) борня, змаг, змагання, протиборство, ур. пря; боріння, ок. бороття.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. боротьба — (активне суперництво протилежних а. ворожих сил) бій, війна, книжн. змагання, сутичка, уроч. протиборство, (переважно двох) двобій, герць, дуель, (одного з кількома) одноборство, єдиноборство. Словник синонімів Полюги
  2. боротьба — боротьба́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. боротьба — 1. (з ким-чим і – з відтінком підкресленої дії – проти кого-чого, між ким-чим, кого, чого). Активне зіткнення між протилежними соціальними групами, станами, напрямками, інтересами тощо. Вж. зі сл. Літературне слововживання
  4. боротьба — [бород'ба] -би, д. і м. -роуд'б'і Орфоепічний словник української мови
  5. боротьба — -и, ж. 1》 Сутичка, бійка, в якій кожний з учасників намагається подужати супротивника. || Битва, бій. || Вид спорту, єдиноборство. || перен. Зіткнення у свідомості людини протилежних думок, почуттів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. боротьба — БОРОТЬБА́, и́, ж. 1. Сутичка, бійка, в якій кожний із учасників намагається подужати супротивника. Недовга боротьба: хтось один упав і застогнав (Марко Вовчок); [Кассандра:] Пустіть мене!... Словник української мови у 20 томах
  7. боротьба — див. бій Словник синонімів Вусика
  8. боротьба — Вид спорту, рукопашний бій між 2 спортсменами однакової вагової категорії; змагання розігруються у 2 стилях: класичному (захоплювання суперника руками тільки вище пояса), а також вільному (захоплювання руками та ногами, дозволяється атакувати все тіло суперника). Універсальний словник-енциклопедія
  9. боротьба — воюва́ти (боро́тися) з вітряка́ми. Безглуздо та безрезультатно витрачати сили, енергію на подолання чи усунення уявних, неіснуючих перешкод. — Ти хочеш, щоб твоя дочка вдягалась як старчиха, і щоб заміж не вийшла?... Фразеологічний словник української мови
  10. боротьба — БІ́ЙКА (взаємне завдання ударів, побоїв), БАТА́ЛІЯ жарт., ірон., БІЙ розм. рідше, ПОБО́ЇЩЕ підсил. розм. Родина Гамаліїв з діда-прадіда перебойці. Словник синонімів української мови
  11. боротьба — Боротьба́, -би́, -бі́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. боротьба — БОРОТЬБА́, и́, ж. 1. Сутичка, бійка, в якій кожний з учасників намагається подужати супротивника. Недовга боротьба: хтось один упав і застогнав (Вовчок, І, 1955, 325); [Кассандра:] Пустіть мене! (Одкидається назад, знесилена боротьбою і розбита жахом) (Л. Словник української мови в 11 томах
  13. боротьба — Боротьба, -би ж. Борьба. К. Кр. 31. Боротьба з злими духами. Левиц. Пов. 22. Бувши в смертній боротьбі, молився. Єв. Л. XXII. 44. Словник української мови Грінченка