боротьба

БОРОТЬБА́, и́, ж.

1. Сутичка, бійка, в якій кожний з учасників намагається подужати супротивника.

Недовга боротьба: хтось один упав і застогнав (Вовчок, І, 1955, 325);

[Кассандра:] Пустіть мене! (Одкидається назад, знесилена боротьбою і розбита жахом) (Л. Укр., II, 1951, 277);

// Битва, бій.

Він вів полки до київських висот на боротьбу за місто златоглаве (Бажан, І, 1946, 161);

// Вид спорту, єдиноборство.

Вільна боротьба культивується в СРСР порівняно недавно (Спорт.., 1958, 32);

// перен. Зіткнення у свідомості людини протилежних думок, почуттів і т. ін.

Ярина сидить бліда, непорушна з слідами переляку та боротьби на обличчі (Коцюб., І, 1955, 161).

◊ Боротьба́ з [сами́м] собо́ю — долання в собі якогось бажання, почуття.

Годі вам розказувати детально про боротьбу, яку я зчинив з собою (Коцюб., І, 1955, 260).

2. Активне противенство, зіткнення між протилежними соціальними групами, станами, протилежними напрямами, течіями в суспільстві і т. ін.

Історія всіх суспільств, що існували до цього часу, була історією боротьби класів (Комун. маніф., 1947, 14);

Серйозна класова боротьба в усякому капіталістичному суспільстві ведеться насамперед в галузі економічній і політичній (Ленін, 20, 1950, 19);

А його старий приятель усе ще був агітатором, газетярем, борцем у великій всесвітній боротьбі праці з капіталом (Фр., IV, 1950, 317);

Віковічна боротьба двох станів, панського й мужичого.., ніколи не кінчалась (Коцюб., І, 1955, 335).

3. з ким — чим, проти кого — чого. Діяльність, що має на меті подолати або знищити кого-, що-небудь.

Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю.. будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал (Коцюб., І, 1955, 339);

Леденіють бушлати й руки в матросів, але вони не припиняють боротьби з кригою (Кучер, Чорноморці, 1956, 404).

4. за що. Діяльність, скерована на створення, досягнення чого-небудь.

Боротьба за соціалізм є боротьба проти панування капіталу (Ленін, 10, 1949, 24);

Хай руки славляться і очі молоді. Хай квітне боротьба за мир у нас єдина! (Рильський, III, 1961, 151).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. боротьба — [бород'ба] -би, д. і м. -роуд'б'і Орфоепічний словник української мови
  2. боротьба — (двох істот) сутичка, бійка, єдиноборство, пор. ГЕРЦЬ; (за місто) БИТВА, бій, (коротка) сутичка, зіткнення, г. зудар; (світових сил) борня, змаг, змагання, протиборство, ур. пря; боріння, ок. бороття. Словник синонімів Караванського
  3. боротьба — (активне суперництво протилежних а. ворожих сил) бій, війна, книжн. змагання, сутичка, уроч. протиборство, (переважно двох) двобій, герць, дуель, (одного з кількома) одноборство, єдиноборство. Словник синонімів Полюги
  4. боротьба — воюва́ти (боро́тися) з вітряка́ми. Безглуздо та безрезультатно витрачати сили, енергію на подолання чи усунення уявних, неіснуючих перешкод. — Ти хочеш, щоб твоя дочка вдягалась як старчиха, і щоб заміж не вийшла?... Фразеологічний словник української мови
  5. боротьба — -и, ж. 1》 Сутичка, бійка, в якій кожний з учасників намагається подужати супротивника. || Битва, бій. || Вид спорту, єдиноборство. || перен. Зіткнення у свідомості людини протилежних думок, почуттів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. боротьба — 1. (з ким-чим і – з відтінком підкресленої дії – проти кого-чого, між ким-чим, кого, чого). Активне зіткнення між протилежними соціальними групами, станами, напрямками, інтересами тощо. Вж. зі сл. Літературне слововживання
  7. боротьба — боротьба́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  8. боротьба — БОРОТЬБА́, и́, ж. 1. Сутичка, бійка, в якій кожний із учасників намагається подужати супротивника. Недовга боротьба: хтось один упав і застогнав (Марко Вовчок); [Кассандра:] Пустіть мене!... Словник української мови у 20 томах
  9. боротьба — див. бій Словник синонімів Вусика
  10. боротьба — БІ́ЙКА (взаємне завдання ударів, побоїв), БАТА́ЛІЯ жарт., ірон., БІЙ розм. рідше, ПОБО́ЇЩЕ підсил. розм. Родина Гамаліїв з діда-прадіда перебойці. Словник синонімів української мови
  11. боротьба — Боротьба́, -би́, -бі́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. боротьба — Вид спорту, рукопашний бій між 2 спортсменами однакової вагової категорії; змагання розігруються у 2 стилях: класичному (захоплювання суперника руками тільки вище пояса), а також вільному (захоплювання руками та ногами, дозволяється атакувати все тіло суперника). Універсальний словник-енциклопедія
  13. боротьба — Боротьба, -би ж. Борьба. К. Кр. 31. Боротьба з злими духами. Левиц. Пов. 22. Бувши в смертній боротьбі, молився. Єв. Л. XXII. 44. Словник української мови Грінченка